Доступ до відкритих даних врегульовано в законі «Про доступ до публічної інформації» у славнозвісній Стаття 10-1 «Публічна інформація у формі відкритих даних». Проте попри законодавче урегулювання, проблеми з публікацією відкритих даних - тобто наборів даних у машиночитних форматах - є.

Основними викликами відкритих даних в Україні є  таке:

1. (Не)виконання законодавства

Воно є, воно непогане, воно погано виконується розпорядниками, погано комунікується Мінцифрою.

Читайте також: Відкриті дані: що це таке, де їх шукати і як використовувати?

2. Інституційна спроможність, підтримка.

У Мінцифри відкриті дані далеко не пріоритет, opendata нема в стратегічних документах цього уряду.

Мінцифра, незважаючи на те, що його очолює віце-прем’єр-міністр, не дуже і впливає на розпорядників важливих даних.

Спроможність Мінцифри по відкритим даним зараз тримається на міжнародній техдопомозі і більшість здобутків тут - заслуга цих проектів. Що буде, коли вони підуть?

CDTO - це добре, але чи є в них в пріоритеті відкриті дані? І якщо в уряді Британії вже плануються будувати АІ-інструменти на основі урядових даних, то у нас поки все на плечах бізнесу, громадськості.

3. Комунікація.

Мінцифри мало комунікує/чує спільноту, критика сприймається як особиста образа.

Мінцифра так і не стала об'єднувачем екосистеми відкрданих, ми живемо почасти в різних світах, хоча з літа почали вже комунікувати з деякими представниками і це великий прорив!

4. Використання.

Уряд не використовує потенціал даних, не розуміє, для чого їм дані, не стимулює ці процеси.

5. Пріоритетність.

А все вищенаведене тому, що це не пріоритет.

Це все впливає на те, що урядовці не розуміють, навіщо їм дані, в той самий час створюються дашборди і сервіси, без доступу до первинних даних для розкриття їх цінності.

Надія Бабинська-Вірна, координаторка ініціативи OpenUp