Колись, ще у 2015 році, «Нафтогаз» не надав запитувачеві інформацію про заробітну плату, матеріальну допомогу інші виплати, які отримало в певний період часу керівництво підприємства. Запитувач написав скаргу до офісу Уповноваженого з прав людини, і Валерія Лутковська, яка на той час була Омбудсманом, визнала, що підприємство порушило  право на доступ до публічної інформації.

«Нафтогаз» обурився такій зухвалості і вперше в історії України подання Уповноваженого з прав людини було оскаржено до суду.

Судились ми довго, але все ж таки Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.12.2015 (справа № 826/19431/15) погодився із обґрунтуванням Уповноваженого і залишив позов «Нафтогазу» без задоволення. Рішення суду також було залишено без змін Вищим адміністративним судом України.

І що ви думаєте Нафтогаз виконав вимоги подання і відновив порушене право? Абсолютно ні. Натомість вони розпочали тривалий процес писанини, намагаючись обґрунтувати, чому вони не мають виконувати подання. Що саме, чесно кажучи, писали, вже не пам’ятаю, але яка різниця? Після рішення суду вже не може бути ніяких аргументів не поновлювати право. Але позиція «Нафтогазу» була такою: просто не буду і все.

Цього не можна було так лишати.

Тому наша громадська організація «Український інститут з прав людини» запитала інформацію про прізвища, імена, по батькові та посади всіх співробітників та членів правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України», які отримали премії у зв’язку з перемогою у Стокгольмському арбітражному суді в спорі з ПАТ «Газпром» щодо транзитного контракту. Також просили надати інформацію про розмір виплаченої премії по кожного співробітнику компанії окремо та надати копії підтверджуючих документів.

Звичайно, отримавши відмову у надані інформації, ми звернулися до суду.

І тепер маємо рішення першої інстанції щодо порушення «Нафтогазом» Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зобов’язання «Нафтогазу» надати запитувану інформацію.

«Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують віднесення запитуваної позивачем інформації та документів до інформації з обмеженим доступом. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності сукупності ознак встановлених частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" для обмеження відповідачем доступу до запитуваної інформації», – ідеться в рішенні суду.

Тим не менш, очікуємо на апеляційну від «Нафтогазу». Там юристів багато, заробітні плати великі, тому точно займуться листуванням з судом.

Але питання навіть не в цьому.

Думаю, що юридичних аргументів не оприлюднювати інформацію немає, і «Нафтогаз» це цілком розуміє. Залишається питання: які справжні причини в «Нафтогазу» так протидіяти відкритості інформації?  

До речі, «Нафтогаз» порушує вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» не тільки у відповідь на запити.

Пам’ятаєте як публічно пишався досягненнями України прем’єр-міністр в сфері оприлюднення відкритих даних?

Прийняли прогресивне законодавство, створили Єдиний державний портал, почали завантажувати інформацію,  з’явились сервіси для людей… Все наче добре, а от «Нафтогаз» як не оприлюднює суспільно необхідну інформацію, так і відкриті дані не завантажує.

Складається враження, що у нас в Україні є окрема держава під назвою ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Він відверто ігнорує рішення суду, не виконує постанову Кабінету Міністрів і, взагалі, живе за своїми законами.  

Ірина Кушнір, експертка ГО «Український інститут з прав людини», екс-представниця Омбудсмана з інформаційних питань