Механізм затвердження списків «своїх» присяжних у Харкові ставить під сумнів законність тисяч судових рішень.
Хочете бути присяжним? Якщо вам від тридцяти до шістдесяти п’яти років, ви громадянин України, не державний службовець і відповідаєте низці інших вимог Закону «Про судоустрій і статус суддів», ви маєте таке право. А місцеві ради і Державна судова адміністрація зобов’язані подбати, аби ви могли цим правом скористатися. У низці регіонів України це працює: місцеві ради оголошують набір охочих стати присяжним, перевіряють їх і формують списки. Але не в Харкові. Тут принципи набору присяжних засекречені і, як виявилось, не зовсім відповідають вимогам закону. І це дає підстави для сумнівів щодо дотримання закону при формуванні присяжних Харківською міською радою визнати незаконними судові рішення.
Механізмом набору присяжних і формування списків я зацікавилась і як громадська діячка — голова організації Our World, — і як громадянка. Подумала: чому б мені не взяти участь у здійснені правосуддя? А оскільки ані в приміщенні, ані на офіційному сайті Харківської міської ради (далі — ХМР) інформації про набір присяжних не було, я звернулась до ради з запитом. Директор Юридичного департаменту ХМР В’ячеслав Басараб відповів, що рада не приймає заяв від охочих бути присяжними і не перевіряє їх на відповідність до вимог закону, а лише «формує і затверджує списки». Звідки беруться ці списки, у ХМР не пояснили.
Ця секретність не має нічого спільного з інформаційною безпекою, адже запит я подавала ще до повномасштабного вторгнення.
Хто ж насправді має приймати заяви?
На сайті Державної судової адміністрації України в розділі «Присяжні» йдеться, що охочі стати присяжними мають звернутись до місцевої ради за місцем своєї реєстрації й подати заяву, копію паспорта, трудової книжки або пенсійного посвідчення.
Вже після повномаштабного вторгнення, я додатково звернулась по роз’яснення до Міністерства юстиції. У відповіді заступниці Міністра юстиції Олени Висоцької йдеться, що «місцеві ради формують і затверджують у кількості зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на територіях, на які поширюється юрисдикція відповідного окружного суду».
Натомість із відповіді Харківської міської ради на мій черговий запит можна зробити висновок, що рада не формує списки присяжних та взагалі заперечує, що має такий обов’язок. А це на мою думку суперечить вимогам статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Документа, який врегульовує механізм приймання заявок, формування списків та затвердження списків присяжних, схоже, що Харківська міська рада не приймала.
Я дуже багато разів зверталась до Харківської міської ради з запитами на доступ до публічної інформації, аби з’ясувати, хто саме і за яким принципом формує списки присяжних. І завжди не отримувала відповідей. А через те, що моє право на інформацію було порушене, неодноразово зверталась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Замість визнання порушень я отримала відповіді Юридичного департаменту ХМР від заступника керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Івана Вервейка і представниці омбудсмана у Харківській області Оксани Червякової.
Втім, документи, які остаточно вказують на можливі порушення законодавства, я отримала завдяки поліції. Ці документи можуть свідчити, що голови районних судів Харкова формують списки присяжних самостійно. Вони приймають заяви від кандидатів, оформлюють подання й надсилають до територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області. А управління надає перелік кандидатів у присяжні Харківському міському голові Ігорю Терехову.
(усі відповіді на запити наявні у автора тексту і можуть бути надані на запит читача - прим. ред.)
З згаданих документів приходжу до висновку, що керівництво районних судів Харкова набирають присяжних на власний розсуд. Втім територіальне управління Державної судової адміністрації у відповіді на запит це заперечує.
Отже, набір присяжних у Харкові відбувається за дуже сумнівною з точки зору закону процедурою. Які це може мати наслідки?
З відповіді територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області я дізналась, що з 2016 року ХМР ухвалила 19 рішень про затвердження списків присяжних — загалом триста десять людей.
За даними територіального управління Державної судової адміністрації, у 2017—2022 роках у Харкові провели 3735 судів за участі присяжних. 19 із них — у кримінальних справах. Стаття 31 Кримінально-процесуального кодексу України дозволяє залучати присяжних «за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється та кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд». А це, наприклад, за статтею 438 «Порушення законів та звичаїв війни».
Усі ці рішення можуть бути визнані незаконними та скасовані через те, що присяжні, які брали участь у судах, були набрані поза Законом. А люди, яких стосувались ці рішення, мають підстави скаржитись до Європейського суду з прав людини.
Все ж мені вдалось дізнатись, хто та яким чином повинен формувати списки, Харківська міська рада затвердила положення про постійні комісії 7 і 8 скликань. Наприклад, у пункті 5.8 розділу V Положення про постійні комісії Харківської міської ради 8 скликання йдеться, що Постійна комісія з питань забезпечення громадського порядку, дотримання законності, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян «формує списки присяжних для районних судів міста Харкова за зверненнями голів відповідних судів».
До цієї комісії входять знані у Харкові люди, наприклад, колишній суддя Апеляційного суду Харківської області, президент громадської організації «Асоціація суддів Харківської області» Володимир Плетньов, кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України, адвокат Андрій Спаський та суддя у відставці, президент ГО «Всеукраїнська Асоціація суддів у відставці» Денис Нев’ядомський.
Таким станом речей, що описано вище, за моїм переконанням, мають зацікавитись правоохоронні органи. Не зайвим було б також перевірити, які механізми працюють в інших містах. Особливо там, де правила набору і затвердження присяжних не є публічними. А перед судовою владою України постає непростий виклик: що вдіяти з тисячами судових рішень, кожне з яких можна оскаржити й визнати незаконним. І як зробити, аби закон у Харкові запрацював як слід?
Тетяна Каталевська, для «Доступу до правди»
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Посилення громадянської журналістики в Україні», який впроваджується ГО «Платформа прав людини» за фінансової підтримки United Nations Democracy Fund (UNDEF).
