Прийняття в чинній редакції законопроєкту №11533, що обмежує доступ до держреєстрів речових прав на нерухоме майно та земельного кадастру, унеможливить повноцінний громадський контроль за розпорядженням державною і комунальною власністю, створить перешкоди для журналістських розслідувань, а також позбавить громадян базових інструментів захисту своїх прав. Так вважає директорка з юридичних питань ГО «Платформа прав людини» Ольга Вдовенко.

Як зазначили автори законопроєкту в пояснювальній записці до нього, документ розробили для «підвищення безпеки діяльності оборонних підприємств». Натомість юристи застерігають: ініціатива обмежує доступ громадськості до даних з реєстрів про місця всього нерухомого майна та власників усіх земельних ділянок.

То ж які нововведення можуть з’явитися в Цивільному кодексі України та чого очікувати від законодавчих змін, Ольга Вдовенко роз’яснює ексклюзивно для ППЛ.

«Законопроєкт №11533, яким пропонується внести зміни до Цивільного кодексу України та низки спеціальних законів щодо особливостей надання відомостей з публічних електронних реєстрів, декларує своєю метою підвищення безпеки оборонних підприємств під час війни. Водночас його положення викликають серйозні застереження з точки зору дотримання принципу прозорості та права на доступ до публічної інформації», – говорить медіаюристка.

Окремі норми законопроєкту виходять за межі задекларованої мети, додає експертка. Наприклад, замість обмеження доступу лише до відомостей про підприємства, пов’язані з оборонною сферою, пропонується повсюдне знеособлення інформації про об’єкти нерухомого майна, зокрема вилучення адрес і кадастрових номерів з електронних виписок.

«Такий підхід унеможливить повноцінний громадський контроль за розпорядженням державною і комунальною власністю, створить перешкоди для журналістських розслідувань, а також позбавить громадян базових інструментів захисту своїх прав. Крім того, відсутність чітких і верифікованих критеріїв для обмеження доступу до інформації про об’єкти інтелектуальної власності, які нібито «пов’язані з національною безпекою», відкриває простір для свавільного тлумачення і маніпуляцій», – зауважує Ольга Вдовенко.

Суттєвим недоліком, на її думку, є й те, що обмеження доступу до частини реєстрів планується зберегти ще протягом року після завершення воєнного стану – без передбачення незалежної оцінки їх необхідності чи ефективності. Це не лише надмірно за міжнародними стандартами, а й не відповідає принципу пропорційності, який має застосовуватись до будь-якого обмеження прав і свобод людини.

А от підтримка загального підходу до захисту чутливої інформації, яка справді може становити ризик у контексті воєнного часу, є позитивною, вважає медіаюристка. Проте будь-які обмеження мають бути чітко обґрунтовані, конкретизовані та пропорційні. Необхідно також забезпечити дієвий механізм громадського та інституційного контролю за їх застосуванням.

«На цьому етапі законопроєкт потребує доопрацювання з урахуванням висновків як експертного середовища, так і державних органів, зокрема Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка вже звернула увагу на надмірність та розмитість окремих обмежень. Баланс між безпекою і відкритістю можливий – і саме він має бути в основі правових рішень навіть у найскладніші часи», – підсумувала Ольга Вдовенко.

«Доступ до правди»