Від червня на «Доступі» з’явилося 120 публікацій. Деякі історії цікаво згадати перед Новим роком, деякі – мали несподіване продовження.
1. Головним проектом «Доступу», який найбільше сподобався читачам, стали історії про нинішніх власників історичних київських будинків.
Для редакції «Доступу» це теж було неабияке випробування: ми хотіли не просто показати на прикладі цього проекту, як використовувати інформаційні запити та відкриті реєстри для проведення самостійних досліджень, нашою метою було також залучити до цього дослідження спочатку небайдужих киян, потім небайдужих львів’ян, чернівчан, одеситів – одне слово, жителів інших міст України, де так само є проблеми з тим, що девелопери скуповують історичні споруди, але не реставрують їх, а доводять до руїн, щоб потім знести і на їхньому місці побудувати грошеносний торговельний центр. А поки чиновники та девелопери багатіють, стародавні міста перетворюються на житлові масиви…
Перше завдання ми виконали – на «Доступі» уже опубліковано три історії про будинок зі зміями і каштанами (вул. Велика Житомирська, 32), готель «Прага» (вул. Володимирська, 36) та будинок Новікова (вул. Верхній Вал, 28/12). Кожна історія – особлива схема виведення будинку з реєстру пам’яток, або оффшорних комбінацій з власністю, або отримання на будинок кредиту від власного ж банку, несплати кредиту, банкрутства – і набуття власності банком, який не несе жодних охоронних зобов’язань щодо пам’ятки.
Скільки будинків – стільки доль.
«Будинок зі зміями» пов'язаний з ТОВ «Акваплаз», яке згідно з рішенням суду має заплатити місту 170 тис грн за доведення будинку до аварійного стану, але не платить, ігноруючи виконавчу службу.
«Прага» через підставні фірми перейшла у власність екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького, який нині перебуває в бігах, проте це не заважає йому робити «реконструкцію» будівлі.
А будинок Новікова через складну процедуру банкрутства виводиться у власність банку «Надра», пов’язаного з Дмитром Фірташем.
Якщо з будинками справа просувається хоч повільно, проте впевнено, наше друге завдання – організувати волонтерів, які б теж хотіли писати запити і порпатися в реєстрах – нам поки виконати не вдалося. Як-то кажуть: багато званих, та мало обраних – багато хто хотів робити цю роботу, та мало хто робив.
На наступний рік «Доступ» планує доступитися ще до 40 будинків і показати, хто з їхніх власників руйнує столицю. Якщо ви з нами – велкам. Це цікава робота, яка потребує часу й наполегливості, зате рятує місто.
Читати:
Будинок зі зміями: унікальний і занедбаний
Власники «Праги»: розділяй і добудовуй
Будинок Новікова на Подолі: справа про умисне вбивство
2. Текст «Бюрократична поема про ремонт під час АТО» - один із найрезонансніших текстів «Доступу до правди». І, як на мене, дуже повчальний.
Це кейс Андрія Романенка, журналіста і громадського активіста з Краматорська, про те, як він вирішив з’ясувати суму ремонту в будівлі, куди переїхав Донецький апеляційний адміністративний суд. Суд відписав, що інформація про вартість ремонту, по-перше, «може зашкодити життю і здоров'ю працівників та керівництва суду», по-друге, може зашкодити розслідуванню по факту захоплення приміщення суду в Донецьку. Чому? Бо стосується одного бюджетного року.
Закінчувалася відповідь таким пасажем: «З урахуванням викладеного, прошу Вас прийняти зазначену відповідь із порозумінням і обережно ставитись до будь-якої інформації щодо її отримання та використання стосовно фінансування суду в такий непростий час із врахуванням тих подій, які відбуваються у суспільстві».
Після того, як історію було опубліковано, Андрій Романенко звернувся до суду. У ході розгляду суддя закликав сторони до примирення. Так і сталося: справа закінчилася гепі-ендом – голова суду запевнила, що сталося непорозуміння і надала Андрієві всю інформацію, яку він запитував.
А ми в редакції також дізналися історію голови Донецького адміністративного апеляційного суду Раїси Ханової, яка свого часу прийняла героїчне рішення проти проведення референдуму в Донецьку, а також зробила все можливе для перевезення суду в Краматорськ, і зробили висновок: часто погані відповіді на запити є наслідком непорозуміння.
Є сенс говорити. Є сенс пояснювати. Часто після діалогу змінюються не просто стосунки з конкретним запитувачем, а й ставлення державного органу до відкритості інформації.
Читати історію на «Доступі»…
3. Серед новин «Доступу» найпопулярнішими серед читачів виявилися дві: перша має редакційну назву «шара». У ній ідеться про те, що київські музеї раз на місяць можна відвідувати безкоштовно. Цю новину читачі полюбили – вона отримала рекордну кількість репостів у соціальних мережах, читачі активно уточнювали інформацію, надану КМДА, зазначаючи в яких музеях «забувають» про безкоштовні відвідування.
Друга – про небойові втрати Збройних сил України на Сході – більше зацікавила ЗМІ: для багатьох медіа ця новина стала приводом для аналізу та розслідувань, а також для інфографіки.
3. Протягом року користувачі сервісу «Доступ до правди» подали чимало запитів щодо статистики, яка стосується життя українських переселенців.
Про масштаби соціальної катастрофи у прифронтових містечках свідчать зокрема цифри по Рубіжному Луганської області: кожен сьомий мешканець – переселенець, 70 % з них – пенсіонери.
Понад 10 тис переміщених осіб зареєстровано у місті Рубіжному Луганської області, з них 2 особи - - з АР Крим, 396 з Донецької області, 9 386 з Луганської області. Таку відповідь надало на запит відвідувача сайту «Доступ до правди» виконавчий комітет Рубіжанської міської ради. При цьому населення Рубіжного становить 60 тис.
7 287 осіб – пенсіонери, 656 – діти до 18 років, 1 841 – особи працездатного віку. Частина переселенців лише зареєстровані у Рубіжному, щоб отримувати пенсії та соціальні виплати, проте проживають на неконтрольованих територіях.
Також на інформаційні запити наші читачі дізналися, що у школах України навчається майже 55 тисяч учнів з непідконтрольних територій. За оперативною інформацією місцевих органів управління освітою до загальноосвітніх навчальних закладів України зараховано 54,9 тис учнів з Криму та окупованих територій Донбасу. Такою є відповідь Міністерства освіти на інформаційний запит користувача сервісу «Доступ до правди».
Найбільше учнів – 34,9 тисяч – із Донецької області. Причому з них 9,5 тисяч перевелися на навчання в межах області.
З Луганської області вимушені було перевестися 17,8 тисяч учнів, з них 5,5 тисяч до навчальних закладів у межах області.
З Криму на навчання в школи материкової України перевелися 2,2 тисячі учнів.
4. Як правильно скласти інформаційний запит «Доступ»? Як жартують на «Доступі», хто навчиться ловко формулювати інформаційні запити – той легко зможе говорити з Богом, Золотою Рибкою і казковим джином. Часто ж наші розмови нагадують анекдот: «Рибко, хочу, щоб у мене все було» - «У тебе все було».
У цьому сенсі ціавим є досвід правозахисника Максима Буткевича, який понад півроку листувався з Державною Прикордонної служби України (ДПСУ). Буткевич – співкерівник проекту «Без кордонів» ГО «Центр Соціальна Дія».
Починаючи від весни 2014 року, до Буткевича почастішали звернення від громадян Росії. Причина: недопуск в Україну, часто – невмотивований або вмотивований кепсько – як правило тим, що люди не змогли підтвердити мету поїздки.
Кілька разів промайнуло, що прикордонники у розмовах із недопущеними згадували якесь розпорядження щодо жорсткішого режиму контролю чоловіків – громадян РФ.
Щоб дізнатися, що це за таємниче розпорядження, Буткевич надіслав перший інформаційний запит на ДПСУ. А далі розпочалося листування в кількох діях: прикордонна служба робила вигляд, що не розуміє, про який документ ідеться, правозахисник старався сформулювати так, щоб ДПСУ його зрозуміла.
У цілому було написано шість запитів, метою яких було отримати текст телеграми, у якій йшлося про мінімізацію пропуску через державний кордон громадян РФ – чоловіків віком від 17 до 55 років, за винятком випадків документального підтвердження щодо осіб, які прямують із сім'єю.
«Доступ» писав про цю ситуацію у вересні, зараз Буткевич збирається оскаржувати останню відповідь ДПСУ – юристи правозахисника готують позов до суду.
А ще приємна новина: інший герой цього тексту Михаїл Агафонов, російський правозахисник, що втік в Україну, нещодавно отримав запрошення в Міграційну службу. Йому сказали, що його питання – надання йому статусу біженця – вирішено позитивно. Поки Михаїл не отримав документів, ми не наважуємося сказати, що він, один з небагатьох росіян, таки отримав статус– тримаємо за нього кулаки і сподіваємося, що уже найближчим часом зможемо його привітати.
Читати «Дискримінація на кордоні: громадяни Росії і таємна телеграма»…
5. Найменш прочитаним матеріалом «Доступу» була історія про в’язнів, яких Україна залишила на непідконтрольних територіях. «Ув’язнені цікаві тільки самі собі та своїм родичам», - так прокоментував малий інтерес до тексту один із правозахисників.
Ця історія, як і багато інших історій «Доступу», починалася із запиту – в даному разі про кількість ув’язнених, які перебували у місцях позбавлення волі на тих територіях України, що зараз опинилися в окупації. Потім розслідування: скільки людей вдалося евакуювати, чому з 29 колоній було евакуйовано лише одну, що заважає передачі в’язнів, а головне – як живуть ті люди, які опинилися у колоніях за лінією фронту, як вони пережили зиму та обстріли.
Героєм нашої публікації був довічник з Єнакієвської колонії.
На момент, коли ми готували публікацію, відбулося дві передачі: перша – 9 чоловік – негромадяни України, які мали бути екстрадовані за межі держави. Друга – 20 чоловік – «транзитні в'язні» з Донецького СІЗО. На початку грудня відбулася третя передача в’язнів – 20 чоловіків саме з Єнакієвської колонії. Тої, про яку ми писали. Хоча до цього обговорювалося, що будуть передавати або Сніжнянську жіночу, або хворих на туберкульоз та СНІД.
Четвертої передачі досі не було і коли буде – невідомо.
5. Наскільки корисним буває «Доступ до інформації», можна дізнатися в рубриці «Кейси», де ми колекціонуємо найцікавіші випадки судової практики – як отримати інформацію в організації, яка не фінансується з бюджету, як довести суспільну значущість запиту, як застосувати трискладовий тест… З цими питаннями стикалися не тільки герої публікацій – громадяни по всій Україні шукають тих самих обґрунтувань чи допоміжних аргументів.
«Доступ до правди» збирає випадки, як і кому вдалося відстояти своє право на інформацію в суді, які аргументи спрацювали, яке рішення суду можна навести на підкріплення своєї позиції.
Рекомендуємо переглянути кейси:
Кейс: Як обґрунтувати інформаційний запит до організації, що не фінансується з бюджету
Кейс: Як від Київського метрополітену отримати інформацію про 48 мільйонів
Як суд вчив запитувача називати бомбосховища укриттями
6. Протягом року «Доступ» займався ще й адвокацією законопроектів про доступ. «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України у сфері доступу до публічної інформації щодо вдосконалення їх окремих положень», він же законопроект 2913, уже двічі стояв на порядку денному Верховної Ради. Перший раз у депутатів до нього просто не дійшли руки. Другий раз його було знято через зауваження, які висловив Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя (голова – Руслан Князевич), нібито проект суперечить Конституції. Вони стосуються по суті однієї норми – визначення конфіденційної інформації.
Тимчасом його прийняття передбачено в Коаліційній угоді, в Плані дій в рамках Ініціативи Партнерства «Відкритий Уряд», він є одним з індикаторів антикорупційної реформи в рамках моніторингу, який проводить Національна рада реформ.
Нарешті через неприйняття цього закону Україна може втратити більше 100 мільйонів євро бюджетної допомоги ЄС в рамках Гранту на державне будівництво.
Детальніше у тексті:
Дмитро Котляр про законопроект 2913: «Конфіденційність» може коштувати Україні 100 мільйонів євро
7. Інший законопроект 3512 «Про внесення змін до деяких законів України, що регулюють державну статистичну діяльність». Він трактує інформацію, яка використовується для статистичних спостережень чи розрахунків, як службової, суперечить Закону «Про доступ до публічної інформації».
Чому не може бути прийнято поправку, яка звужує право громадян на інформацію, на «Доступі» коментує медіаюрист Віта Володовська, Інститут медіаправа.
8. Як міські ради України виконують закон «Про доступ…»? Дослідження Центру політичних студій та аналітики у 2015 році, яке опублікував «Доступ», свідчить що третину запитів громадян було проігноровано.
Результати моніторингу ЦПСА міських рад України читайте на «Доступі»
9. І сумна статистика: За 10 місяців 2015 року до секретаріату Уповноваженого з прав людини надійшло 1380 звернень щодо порушення права на доступ до публічної інформації. Таку цифру повідомили в Офісі Уповноваженого на запит «Доступу до правди».
За результатами розгляду скарг громадян працівниками секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини було складено 217 протоколів про адмінпорушення за статтею 212-3 КУпАП (порушення права на інформацію та права на звернення) та направлено до місцевих судів загальної юрисдикції.
Щодо прийнятих судами рішень щодо цих справ секретаріат повідомив, що станом на 20 грудня 2015 року ухвалено:
- 30 рішень про визнання осіб винними у вчиненні правопорушення та накладення штрафу;
- 10 рішень про визнання осіб винними у вчиненні правопорушення та оголошення їм усного попередження;
- 77 рішень про визнання осіб винними у вчиненні правопорушення та закриття провадження;
- 32 рішення про закриття провадження у зв’язку з відсутністю складу або події правопорушення;
- 26 рішень про закриття провадження у зв’язку з закінченням строку накладення адмінстягнення через закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Детальніше про роботу офісу Уповноваженого з прав людини читайте в інтерв’ю «Доступу…» Ірини Кушнір, представника Уповноваженого з питань підготовки конституційних подань та дотримання права на доступ до публічної інформації:
«Попри те, що закону вже чотири роки, він є новим для суспільства – 50% порушників щиро дивуються, що тепер їхній обов'язок не приховувати інформацію, а надавати її, адже раніше держава від громадянина закривала все, крім окремих і чітко визначених видів інформації. Філософія цього закону – переворот свідомості: тепер все відкрито, крім окремих визначених законом випадків...»
10. … а тут могла би бути ваша історія, дорогі читачі сайту і користувачі сервісу «Доступу». Пишіть запити, контролюйте владу і повідомляйте нам про свій досвід.
З Новим Роком!
Всім бажаємо відкритого доступу до правди!
Леся Ганжа, «Доступ до правди»
