Громадська організація «Платформа прав людини» провела серію безкоштовних вебінарів про те, як отримати публічну інформацію щодо шкільних бюджетів та інших освітніх питань. Ми зробили конспект вебінару, в якому зібрали важливі дані – все, що вам потрібно знати для того, щоб подавати ефективні запити й отримувати вичерпні відповіді. Далі – поради від адвокатеси, медіа-юристки громадської організації «Платформа прав людини» Людмили Опришко.

Яке законодавство, яке допомагає отримувати інформацію про бюджет шкіл?

·         Конституція України, стаття 53 (кожен має право на освіту)

·         Закон «Про освіту»

·         Закон  «Про загальну середню освіту»

·         Закон  «Про інформацію»

·         Закон  «Про доступ до публічної інформації»

·         Статті 73, 78 Господарського кодексу України

·         Закон  «Про відкритість використання публічних коштів»

·         Закон  «Про захист персональних даних»

·         Закон  «Про запобігання корупції»

Кому може стати в пригоді Закон «Про доступ до публічної інформації»?

Цей закон був ухвалений Верховною Радою в 2011 році. Тоді це був один із найпрогресивніших законів на рівні світової спільноти. Він і зараз займає доволі високе місце в рейтингу, хоча за ці 8 років багато країн поліпшили своє внутрішнє законодавство. Закон забезпечує механізм, який дозволяє збирати інформацію не тільки журналістам. Журналісти в цьому плані не мають жодних переваг перед іншими людьми. Закон про доступ – це дуже зручний універсальний механізм, який слугує всім активним громадянам. У даному випадку ми будемо говорити про активність батьків, які повинні використовувати цей правовий інструмент для того, щоб захищати права своїх дітей і отримувати необхідну інформацію, пов’язану з реалізацією права на освіту.

Де шукати публічну інформацію про школу?

Доступ до інформації забезпечується шляхом:

1)      Систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

·         В офіційних друкованих виданнях;

·         На офіційних веб-сайтах у мережі інтернет;

·         На єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

·         На інформаційних стендах;

·         Будь-яким іншим способом;

2)      Надання інформації за запитами на інформацію

Що таке публічна інформація?

Публічна інформація – це відображена на задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Які є види публічної інформації?

·         - Уся інформація, що перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб’єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства, та рішення яких є обов’язковими до виконання (пункт перший частини першої статті 13 Закону «Про доступ до публічної інформації»).

·         - Інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевого бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт два частини першої статті 13 Закону «Про доступ до публічної інформації»).

·         - Інформація, пов’язана з виконанням особами делегованих повноважень суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт третій частини першої 13 Закону «Про доступ до публічної інформації»).

·         - Інформація, яка стосується постачання товарів, послуг, цін на них, якщо йдеться про суб’єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт четвертий частини першої 13 Закону «Про доступ до публічної інформації»).

·         - Інформація про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян (частина друга 13 Закону «Про доступ до публічної інформації»).

·         - Інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга 13 Закону «Про доступ до публічної інформації»).

Що таке запит і що таке звернення?

Під зверненням громадян закон розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції, зауваження, заяви, клопотання або скарги.

Запит на доступ до публічної інформації – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформації, що перебуває у його володінні.

Закон «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на звернення громадян, так само як і Закон «Про звернення громадян» не поширюється на доступ до публічної інформації.

Чому важливо розрізняти запит і звернення?

Запит подається, щоб отримати ту інформацію, яка вже є у розпорядника. Коли ж мова йде про звернення, то тут особа звертається із певними пропозиціями, зауваженнями або просить певним чином захистити її права. Наприклад, якщо ви просите прийняти дитину до школи, ви подаєте заяву. Але це не має нічого спільного із отриманням інформації. Або ви подаєте скаргу на викладача чи на директора, чи на когось із керівного складу школи. У цьому випадку ви фактично звертаєтеся із пропозицією провести перевірку, накласти стягнення, а потім уже поінформувати вас про вжиті заходи. Відповідно, якщо ви навіть у запиті на доступ до публічної інформації викладете або пропозиції, або заяву, клопотання чи скаргу, і за формою це буде схоже на запит, а по суті це буде звернення, ваш лист будуть розглядати як звернення громадян із дотриманням інших процедур та інших строків. Адже згідно Закону «Про звернення громадян» органи влади повинні провести перевірку й прореагувати, вони фактично створюють нову інформацію. А от згідно Закону «Про доступ до публічної інформації» вони не повинні створювати нічого нового, натомість мають надати те, що в них є.

Олег Булашев, журналіст із Кременчука запитує: «Ми попросили школу надати зарплату директора із січня по вересень. І отримали відповідь, що це не запит, оскільки для того, щоб надати відповідь, потрібно проводити аналітику, і що це незадокументована інформація. Якби попросили за місяць, то вони б дали. Вони мають рацію? Якщо ні, то що нам робити?»

Це одна із найпоширеніших неправомірних підстав для відмови. Дійсно, необхідність розрізняти запит і звернення пов’язана з тим, що на запит не потрібно створювати нову інформацію. Інколи деякими керівниками це трактується так, ніби дані треба зібрати не з одного, а з двох-трьох документів, а отже створюється нова інформація. Насправді це зовсім не так. Якщо ви зробили запит і попросили надати інформацію про зарплату директора із січня по вересень, це означає, що ця інформація є у відомостях чи в інших бухгалтерських документах, які можна підняти й просто переписати, яка зарплата була в кожному місяці. Тому відмова надати цю інформацію є неправомірною.

Але я вам наведу інший приклад. Коли журналісти писали запит і просили надати інформацію про те, які дерева були висаджені в певному місті. Із розбивкою, щоб зробили табличку по кожному дереву по роках і надали вже готові цифри, які дерева якого року були висаджені. Звісно, тут уже є потреба аналізувати інформацію, робити певну вибірку і так далі. Це вже може підпадати під визначення певної аналітичної роботи, тож цього розпорядники не повинні робити. У такому випадку вам краще запросити копії первісних документів, інформацію, яку нескладно зібрати, а вже потім самостійно провести аналітичну роботу.

Які є вимоги до запиту?

1. Письмовий запит подається у довільній формі.
2. Запит на інформацію має містити:
3. Ім’я запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
4. Загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
5. Підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі;

Чому краще вказувати в запиті своє справжнє ім’я, а не псевдо?

Якщо вам не відповіли або надали неналежну відповідь, ви можете потім захистити своє право, звернувшись до суду. Якщо ж ви подасте запит під псевдонімом, то захищати свої права в суді нереально. Тому що перш за все будь-який суд буде перевіряти порушення саме вашого права на доступ до публічної інформації.

Чи не є помилкою ставити в запиті декілька запитань?

Ні, запит може стосуватися необмеженої кількості питань. Проте треба розуміти, що якщо ви будете ставити в одному запиті чимало питань, то це може відобразитися на сплаті грошових коштів за отримання копій документів. Сама інформація безоплатна, але за виготовлення копій документів стягуються гроші. Тому перш ніж об’єднувати декілька питань у запиті, треба завжди подумати, чи варто це робити, оскільки це може покликати за собою невиправдані витрати, яких можна було б уникнути.

Хто може бути розпорядником публічної інформації, яка стосується освіти?

1.       Суб’єкти владних повноважень:

·         - органи державної влади, інші державні органи (МОН, департаменти освіти і науки державних адміністрацій тощо)

·         - органи місцевого самоврядування (місцеві ради)

·        -  органи влади Автономної Республіки Крим

·        -  інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання

2.       Юридичні особи, що фінансуються:

·         - із державного бюджету, місцевих бюджетів, бюджету АРК (навальні заклади, що фінансуються із бюджету, в т.ч. загальноосвітні школи тощо)

·         - в частині інформації щодо використання бюджетних коштів;

3.       Особи, що виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг

·         в частині інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків.

4.       Особи, що прирівняні до розпорядників, а саме - суб’єкти господарювання, які володіють:

·    -  інформацією про стан довкілля;

·     -  інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

·     - інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;

·     -іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією);

 

Скільки часу триває розгляд запитів на інформацію?

Розпорядник інформації має надати відповідь не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин із дня отримання запиту. Однак клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів із обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту.

У якому випадку потрібна оплата за надання інформації?

Інформація на запит надається безкоштовно. Однак якщо потрібно виготовляти копії документів обсягом понад 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, встановлених Кабміном. У разі, якщо розпорядник не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Коли розпорядник може відмовити в наданні інформації?

·         - Якщо розпорядник не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

·         - Інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;

·         - Особа, що подала запит на інформацію, не оплатила фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;

·         - Не дотримано визначених законом вимог до запиту на інформацію;

·         - Якщо ж розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але йому за статусом або характером діяльності відомо, або має бути відомо, хто нею володіє, він зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається із дня отримання запиту належним розпорядником;

Чи може розпорядник у відповідь на запит дати посилання на свій сайт, де ця інформація розміщена?

Ні, адже відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Куди треба писати, щоб дізнатися, хто повинен платити за шкільну охорону – школа чи батьки?

Важливо правильно визначити, кому адресувати той чи інший запит. Коли мова йде про охорону школи, перш за все, треба відправити запит у школу. Усі школи за законом про загальну середню освіту є юридичними особами. Відповідно, якщо наймається охорона, то необхідно укладати договір. Перший запит я б направила директору школи. З іншого боку, важливо зрозуміти, чи є якісь положення чи накази, які стосуються укладання подібних договорів. Також доцільно в таких випадках окрім запиту до школи направити окремі запити до управлінь освіти, щоб з’ясувати, чи є якісь вимоги до укладання подібних договорів у сфері освіти. А потім, отримавши інформацію з двох джерел, порівнявши її, можна зрозуміти, яким чином діяти. Якщо є договір між школою і охоронною фірмою, звісно, школа повинна покривати ці витрати, розрахунок має бути на безготівковій основі.

Що робити, якщо дитині не вистачило підручників?

Згідно з законом «Про освіту», держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними) та посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо ж виникає проблема, пов’язана з нестачею підручників, дуже важливо зрозуміти, хто і на якому етапі допускає порушення, які не дають можливості отримувати підручники. Тому звертаючись із запитами я вам рекомендую ознайомитися із Порядком КМУ про забезпечення підручниками та посібниками здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників, затверджений постановою Кабміну від 23 січня 2019 року.

У таких випадках завжди доцільно подавати запити як до школи, до управління освіти, а також до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти», який здійснює безпосереднє забезпечення підручниками.