Міські ради проігнорували третину запитів на інформацію, які були надані у рамках моніторингу Центру політичних студій та аналітики у 2015 році. Про це заявила Дарія Слизьконіс, керівник відділу «Доступ до інформації» Центру, на круглому столі «Роль та місце громадських організацій в процесі становлення прозорості та підзвітності органів влади».

Розповіла Дарія Слизьконіс:

- Моніторинг складався з двох частин – аналіз роботи з запитами на інформації та дослідження наповнення сайтів 120 міських рад.

Офіційні веб-сайти ми оцінювали по критеріях – повнота, доступність, вчасність та зручність. Зокрема ми досліджували, наскільки повна інформація міститься на офіційних сайтах рад, наскільки зручно можна її знайти. Часто документи можуть бути на сайті, але їх практично неможливо знайти, навіть якщо скористатись пошуком. Інколи нам доводилось пробивати її через гугл. Багато важливої інформації міститься на сторінках, до яких немає доступу з головної сторінки. І це загальна практика, з якою ми стикались, коли заходили на сайти органів влади по всій країні.

Критерій доступності – це можливість при заході на сайт одразу ознайомитись з потрібною інформацією, або при завантаженні документу, щоб він був у тому форматі, який відкривається на кожному комп’ютері, щоб не доводилось завантажувати ще спеціальну програму, щоб переглянути файл.

Також дуже важливо, щоб вся інформація була оприлюднена вчасно – одразу або протягом 5 робочих днів. Також кожен сайт повинен мати функцію, при якій коли завантажується новий документ, має підтягуватись дата. Як показали результати нашого моніторингу, це величезна рідкість. Відтак дуже часто виникає ситуація, коли при оприлюдненні проектів рішень невідомо, коли закінчується цей 20-денний термін для їх обговорення. Користувачу неможливо визначити, коли цей документ будуть розглядати, чи він ще актуальний, чи вже ні.

Окремо ми проаналізували, як органи влади надають відповіді на запити. Якщо говорити про міські ради, то лише на 70% запитів, які ми надіслали, було отримано відповіді. 30% запитів було просто проігноровано.

При цьому з цих 70%, на які ми отримали відповіді, лише 48% були повними відповідями, 52% були частковими – тобто інформацію, яку ми хотіли, ми все одно не отримали. Можна сказати, що зі 120 рад 5% проігнорували всі запити, які були до них надіслані, 52 % на деякі запити відповіли, а деякі прогнорували, і лише 43 % міських рад відповіли на всі запити, які ми надіслали. Ми не говоримо про якість цих відповідей, але вони хоча б не проігнорували запити.

Окрему увагу хочу приділити деклараціям депутатів міських рад. Закон «Про доступ» є дуже зручним для запитувача, бо він може не знати, хто є розпорядником інформації і не зобов’язаний цього знати, тому він може направити запит до того органу, який на його думку володіє потрібною інформацією. І якщо він помилився, то його запит може бути переправлено  до правильного розпорядника.

Декларації депутатів є дуже актуальним питанням. Доступ до них нібито відкрито, однак норми про обов’язкове оприлюднення на сайті немає. При цьому закон визначив так: депутати, які обіймають посади в органах влади, подають свої декларації в ради,  безробітні теж подають, а ті, які працюють в інших місцях, подають декларації за місцем роботи. Виконкоми міських рад знають, де працюють депутати, тобто міська рада володіє інформацією, куди переправити цей запит.

Однак механізм перенаправлення у цьому питанні на практиці не спрацював. Лише 18 % міських рад, яким ми надіслали запити, перенаправили їх належному розпоряднику. А 82 % не зробили цього і заявивши, що вони такою інформацією не володіють. Це та прогалина у законодавстві, яку треба виправляти.

Щодо надання самих декларацій, які були у розпорядження міських рад, то 11 %  нам відмовили, 45 % проігнорували наш запит і лише 44 % надали, тобто менше половини. Можна зробити висновок, що декларації депутатів є закритими, їх майже не можливо отримати.

Центр політичних студій та аналітики вже не перший рік робить рейтингування органів влади. Це дуже дієвий механізм для того, щоб впливати на них. Коли рік тому ми розіслали наші рейтинги до органів влади, мені з обуренням дзвонили з Волинської ОДА і говорили, у нас там на 0,5 менший рейтинг, ніж у Вінницькій, ми виклали на сайті більше інформації, змініть нам рейтинг. Я пояснила, що змінити вже не можна, але це дуже добре, що вони так швидко зреагували. Цього разу ми також будемо розсилати рейтинг і сподіваємось, що спонукатиме відповідальних осіб за забезпечення доступу до публічної інформації в органах влади покращувати свою роботу.

Що стосується найвідкритіших областей, то ми їх визначали за тим, як на наші запити відповідали по 5 міських рад з кожної області. Якщо проаналізувати підсумки нашого моніторингу, то найкраще відповідали на запити у Дніпропетровській, Волинській та Хмельницькій областях.

Дуже дивно, що Сумська область не потрапила до трійки рейтингу, адже з першого року моніторингу Сумська ОДА дуже ними зацікавилися, консультувалися з нами, просила порад. Не маючи прямого впливу на міські ради, вони все ж намагались їх спонукати бути відкритими, впливали на райдержадміністрації. Але зараз змінились очільники областей, тому почав змінюватись і рейтинг.

Найгірші області – це Житомирська, Кіровоградська та Луганська. Хочу одразу зазначити, що цього разу ми моніторили Луганську та Донецьку області – і запити направляли, і сайти аналізували. Щоправда, замість Донецька і Луганська ми обрали ті міста, в які зараз перенесені адміністративні центри. Минулого року ми взагалі не робили моніторинг цих областей, бо вважали це недоречним, адже в місцевих органів влади було достатньо інших проблем, які треба вирішувати.

Щодо самих міських рад обласних центрів, то найкращий рейтинг у Сумській міськраді – 97%. Це означає, що всі наші запити були розглянуті і відповіді були надані майже ідеальні. На другому місці йде Ужгородська міськрада, на третьому – Запорізька. Активісти з Запоріжжя не погоджуються з цим рейтингом, бо вони зазвичай запитують міську раду про те, що вона намагається приховати. Тому у них більше проблем з отриманням інформації, яка потрібна саме їм.

Ми ж надсилаємо в усі міські ради запити, які є ідентичними, щоб зробити базовий зріз по всій країні. І от на цьому базовому рівні Запорізька міськрада надає дуже гарні відповіді, порівняно з іншими міськими радами. Тобто можете собі уявити, що якщо у нашому рейтингу їхня міська рада займає 3-те місце, а насправді запорізькі активісти скаржаться, що їх орган влади є закритим, то уявіть, що відбувається з тими органами влади, які у нашому рейтингу на останньому місці.

Найнижчі місця займають Івано-Франківська міська рада, Миколаївська і Черкаська. З Івано-франківською ми сперечались багато разів, вони весь час не погоджуються з нашими результатами, кажуть, що запити їм не приходили тощо, і посилаються на результати дослідження «Опори», де у них один з найкращих результатів. Насправді показник майже однаковий в обох моніторингах, просто «Опора» виводить узагальнюючий рейтинг і сайтів, і роботи з запитами.

Щодо ключових моментів наповнення сайтів, то хотілося б сказати, що практично не можна знайти на сайтах міських рад висновки та рекомендації постійних комісій. Це дуже актуальна інформація для мешканців міст, і тільки на 17 % сайтів обласних центрів ця інформація є. В малих містах взагалі на 100% відсутня така інформація. У містах обласного значення оприлюднюють ці документи лише 9 %.

З оприлюдненням протоколів засідань постійних комісій трошечки краща ситуація, їх інколи таки можна знайти. Але теж ситуація далека від ідеальної – вони є на трохи більше, ніж половині сайтів міських рад.

Майже немає на сайтах міських ради такої інформації як протоколи засідань виконкому, хоча це теж є публічною інформацією. Така сама ситуація і з протоколами сесій міських рад. Цю норму виконують, в основному обласні центри, інші міста практично не виконують її.

З позитиву хочеться відзначити, що майже в повному обсязі майже скрізь можна знайти рішення сесій, рішення виконкому, розпорядження міських голів. Це дійсно один з компонентів, який дійсно є на сайтах міських рад.

Проблемним моментом є розміщення проектів цих рішень: їх можна знайти трохи більше ніж на половині офіційних сайтів.

Загалом найкращі сайти у Львівської та Вінницької міських рад. І хоч сайт Львівської ради має найвищу позицію нашому рейтингу, загалом це показник мінімальної відкритості. При цьому їхній сайт хоч і найбільш наповнений, але інформацію дуже незручно знаходити. По-перше, інформація розкидана на двох сайтах – виконкому та ради, по-друге, вони структурована нелогічно, щоб знайти потрібні дані, доводилось  використовувати пошук. Натомість Вінницький сайт більш зручний, там теж багато інформації і там її легше знайти.

Якщо підсумувати по наших критеріях, то повнота інформації на сайтах обласних центрів сягає лише 60%. Якщо ми говоримо про доступність, то це 83 %. Зручність – 89 %. Вчасність – це 50 %, тобто лише половина сайтів вказують час публікацій.

Загальний рівень відкритості міських рад обласних центрів – це 52. Якщо ми говоримо про міста обласного значення, то це 42%. Малі міста – це 31 %. Тобто сайти наповнені на третину.

Аліна Дяченко, «Доступ до правди»