Визначення відповідальних за оприлюднення відкритих даних осіб, зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, навчання розпорядників про те, що таке якісні відкриті дані, а також обрання 10 пріоритетних наборів даних і співпраця громадськості з урядом щодо їх відкриття, – такими є проблеми, які обговорили учасники Конференції закритих даних, яка відбулася у Києві.

Головна тема конференції: відкриті дані, які мають за законом бути публічними, проте доступ до яких обмежено.

Згідно з законом «Про доступ до публічної інформації», ст. 10 розпорядники мають самі оприлюднювати відкриті дані:

«Публічна інформація у формі відкритих даних – це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов’язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах».

Проте під час дискусії активісти, як працюють з відкритими даними, нарікали на те, що:

- розпорядники не забезпечують доступ до відкритих даних;

- набори даних є неякісними;

Зокрема Олеся Архипська з проекту «Разом проти корупції», яка займалась оцінкою станом оприлюднення та оновлення відкритих даних, розповіла, що багато розпорядників формально підходять до виконання Постанови № 835 про порядок оприлюднення відкритих даних, а часто і не розуміють, що це і для чого потрібно.

- розпорядник не несе відповідальності за неоприлюднення відкритих даних, а можливості Секретаріату Уповноваженого з прав людини щодо контролю за дотриманням інформаційного права є обмеженим.

Медіа-юристка Тетяна Олексіюк наголосила на тому, що відсутність персонально відповідальних осіб за відкриті дані ускладнює процес притягнення до відповідальності, а Олексій Кабанов з Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зауважив, що можливості департаменту моніторингу інформаційних прав досить обмежені, окрім того і торішні зміни до Кодексу про адмінправопорушення практично заблокували роботу Офісу з захисту права на доступ, адже за одну добу потрібно вручити протокол, а в суді за три місяці розглянути справу. З огляду на нестачу людей та небажання розпорядників нести відповідальність, її часто уникають, використовуючи недосконалість законодавства.

Читайте також: Адмінпротоколи по доступу: юристи коментують зміни до КУпАП

Також учасники та учасниці обговорення наголосили на суперечностях законодавства, коли дані є відкритими, але інший спеціальний закон передбачає обмеження доступу до цих даних. Зокрема, як зауважила Ірина Кустовська з Державіаслужби, це стосується даних про перевезення пасажирів авіакомпаніями чи роботи аеропортів.

На Конференції також розповіли про основні приклади закритості та openwashing (коли дані відкриті частково або доступ до них відсутній у належному форматі, але уряд звітує про повну відкритість).

Таким прикладом є Єдиний реєстр фізичних і юридичних осіб (ЄДРПОУ) Міністерства юстиції.

Ініціатива OpenUp уже подала позов до суду проти Міністерства юстиції щодо незаконної відмови в наданні усіх даних Єдиного державного реєстру (ЄДР) у форматі відкритих даних.

Активісти ініціативи стверджують, що нині лише 30% реєстру оприлюднено у форматі відкритих даних, а решту міністерство обмежило своїм внутрішнім наказом і надає їх за додаткову плату.

До того ж у відповідь на запит Мін'юст не надав усіх публічних даних, які є в реєстрі, в той час як ця інформація доступна за гроші. Міністерство просто продає доступ до даних чи самі дані через своє підприємство (ДП «НАІС») усім охочим. Називається це «сервісна послуга з обробки статистичних та/або аналітичних даних». 

Також на конференції йшлося про відсутність даних про реєстр дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції, неякісні дані Державної судової адміністрації, відсутність даних про якість повітря, відсутність доступу до даних про рух громадського транспорту тощо.

Ситуація з доступом до транспортних даних в режимі реального часу вже кілька років залишається незмінною. Бізнес-компанія EasyWay надає для користувачів онлайн-дані про рух громадського транспорту. Іван Шерстюк, директор компанії EasyWay, розповідає, що Івано-Франківська міська рада досі не надала доступу до цих даних. Спочатку за доступ до цих даних було виграно суд, а нині з’ясувалося, що дані надає приватна компанія, і надає їх лише частково, що робить їх непридатними для використання. В той час міська рада переконує, що дані є відкритими і навіть долучається до Міжнародної хартії відкритих даних.

«Якщо дані в поганому стані чи не збирались належним чином, давайте оголосимо амністію даних. Але амністія одночасно означатиме збір та оприлюднення якісних даних», – запропонував Кирило Захаров, засновник сервісу «Суд на долоні».

Учасники та учасниці конференції погодилися обрати 10 пріоритетних наборів даних і спільно з урядом працювати над їх якісним відкриттям.

Наприклад, таким пріоритетним набором можуть бути дані кадастрової карти, які нині не є доступними у форматі відкритих даних, а лише у вигляді карти. При цьому Держземкадастр має змогу надавати ці дані у машиночитному форматі, однак чомусь цього не робить. В контексті земельної реформи, проблем рейдерства, ці дані надзвичайно важливі як для громадськості, так і для бізнесу.

Конференція закритих даних — перший в Україні захід, присвячений питанню незаконно закритих даних, і який був організований низовою ініціативою OpenUp Ukraine (openup.org.ua). Це ініціатива за відкриті дані, код, формати і дослідження. Партнерами заходу є проекти Програма розвитку ООН в Україні, «Відкрите просторове планування», «Регуляторна мапа України», «Суд на долоні», Clarity project, Detox Ukraine, EasyWay, «Платформа прав людини», «Доступ до правди» та інші проекти, ініціативи, які входять в OpenUp Ukraine.

«Доступ до правди»