Втрати України у зв'язку з анексією Криму в сільському господарстві і пов'язаних з ним галузях оцінюються зараз у 201, 6 млрд грн.

В останні роки перед анексією в Криму виробляли близько 23,7% винограду – зовсім не перше місце в Україні. Тим не менш, на окупованому півострові залишилася більшість (15) державних підприємств, які підпорядковувалися Міністерству агрополітики, та мали основним видом діяльності виноградарство і виноробство. На території України ж залишилося три держпідприємства.

Щодо кримських підприємств, то йдеться про такий список:

1.          Державний концерн «Національне виробничо-аграрне об’єднання «Масандра»;

2.          ДП «Лівадія» («Масандра»);

3.          ДП «Малоріченське» («Масандра»);

4.          ДП «Судак»;

5.          ДП «Гурзуф» («Масандра»);

6.          ДП «Морське» («Масандра»);

7.          ДП «Привітне»;

8.          ДП «Таврида» («Масандра»);

9.          ДП «Алушта» («Масандра»);

10.      ДП радгосп-завод «Плодове»;

11.      ДП «Завод шампанських вин «Новий Світ»;

12.      ДП «Сімферопольський виноробний завод»;

13.      ДП «Севастопольський виноробний завод»;

14.      ДП «Садовод»;

15.      ДП «Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко».

Зокрема, до «Масандри» входило шість підприємств – «Лівадія», «Гурзуф», «Таврида», «Алушта», «Малоріченське», «Морське».

Державні підприємства «Судак», «Привітне», «Алушта», «Морське» і «Таврида» (усі від «Масандри) мали на 1 січня 2013 року заборгованість по кредиту на 3, 11 млн грн.

На території України з 18 заводів нині є лише три підприємства – АТП «Бобовище» (Закарпаття), ДП «Леанка» (Закарпаття) і ДП «Харківський завод шампанських вин».  

Перелічені підприємства (18) упродовж 2009 – 2013 років заклали виноградники площею 559,5 га, витрати на створення та догляд за виноградниками склали 56, 9 млн грн за той час. Як повідомили в Мінагрополітики, з бюджету за спеціальною програмою компенсували 37, 7 млн грн (йдеться саме про кримські підприємства – дані в таблиці).

З даних Мінагрополітики випливає, що в останній неокупований рік (2013) з бюджету витрачалися кошти лише на три підприємства – ДП «Таврида», ДП «Морське» і ДП «Привітне» – на суму 1, 02 млн грн. Щоправда, у 2013 році ніякої посадки на землях підприємств так і не відбулося.

Найбільше з 2009 року отримало з бюджету ДП «Морське» – близько 8, 65 млн грн.

Лише сухі цифри: на виноградарство у 2009–2013 роках на кримські підприємства витрачено: 

Назва підприємства	Проведені роботи, га у т.ч		Фактично понесені витрати, тис. гривень	Профінансовано за рахунок бюджетних коштів, тис. гривень
	посадка	встановлення шпалери та зрошення
2009 рік
ДП «Судак»	10,9	0	862,1	569
ДП «Привітне»	11	19,8	1320,7	921
ДП «Алушта»	37,5	47,4	3337,5	2240
ДП «Морське»	27,2	20	1554,4	1185
ДП «Таврида»	10,5	19	1608,2	1040
ДП «Малоріченське»	12,7	5,8	1181,6	823
ДП «Гурзуф»	3,1	2,1	279,8	186
ДП «Лівадія»	7,8	10	882,5	585
ДП р-з ім. П.Осипенко	57,3	60	3757,1	2770
2010 рік
ДП «Судак»	10,2	8	1065,2	0
ДП «Привітне»	12,6	22	1362,7	1049
ДП «Алушта»	54,5	40	5039,2	3638
ДП «Морське»	51,2	3	3398,9	2420
ДП «Таврида»	9,2	9,3	2153,9	784
ДП «Малоріченське»	10	15	1520,6	839
ДП «Лівадія»	4,3	4	467	215
ДП р-з ім. П.Осипенко	13,5	25	2429,7	2049
2011 рік
ДП «Судак»	15	2	1319	896
ДП «Привітне»	5,4	8	985,5	691
ДП «Алушта»	31,8	30	4097,5	2585
ДП «Морське»	44,5	6	3060,9	2298
ДП «Таврида»	0	3,7	968,6	369
ДП «Малоріченське»	12	14	1071,5	970
ДП «Гурзуф»	0	1	90,3	52
ДП «Лівадія»	2,5	10	629,7	407
ДП р-з ім. П.Осипенко	39,8	45	3825,8	2977
2012 рік
ДП «Судак»	0	5	575,9	381
ДП «Привітне»	7,1	0	595,1	458
ДП «Алушта»	19,9	3	1361,3	1248
ДП «Морське»	24,5	12	2228,6	1879
ДП «Таврида»	0	0	286,5	177
ДП р-з ім. П.Осипенко	0	40	1625,4	0
2013 рік
ДП «Таврида»	0	0	166,9	61,9
ДП «Морське»	0	48,3	1585	872,5
ДП «Привітне»	0	7,1	209,4	85,7

 

 «Доступ» вирішив розібратися детальніше, що виробляють ті три підприємства, які залишилися в Україні, чи є вони прибутковими і яка їхня доля. Адже три державні винозаводи для України – звучить замало.

 Закарпатські підприємства

ДП «Агропромислова фірма «Леанка» (смт. Середнє, Ужгородський район) та Агропромислове-торгове підприємство «Бобовище» (с. Бобовище, Мукачівський район) фактично не провадять діяльності із розливу виноробної продукції у пляшки.

Таку відповідь на запит «Доступ» отримав від Міністерства агрополітики цього літа.

Основним видом їхньої діяльності є вирощування винограду та його переробка, вирощування зернових культур і розведення великої рогатої худоби.

Виноградники Закарпаття. Фото - chizay.com

Як повідомляли закарпатські ЗМІ, у 2001 році на Закарпатті виробництво вина здійснювали 17 суб’єктів господарювання. Тоді ще не збанкрутували державні радгосп-завод «Ужгородський» (49,2 га), радгосп «Червона зірка» (114,3 га), АТП радгосп-завод «Мукачівський» (256,8 га).

На цей момент у ДП «Агропромислова фірма «Леанка» обліковуються виноградники площею 87 га. Хоча підприємство не перебуває у стані банкрутства, але його доходи стрімко зменшуються. Перший квартал 2016 року приніс чистий дохід на суму 344 тис грн, торік річний дохід склав 344 тис грн.

У 2013 році у «Леанці» провели аудит: було виявлено неефективних витрат на понад 710 тис грн, втрачено доходів – на 2,25 млн грн. Також «Леанка» втратила у 2007-2009 роках 2,3 млн грн через стихійні лиха.

Директором ДП «Леанка» значиться з квітня 2013 року Юрій Шестаков. Головний КВЕД підприємства – «вирощування зернових культур…».

На фото - «Леанка». Джерело - wikimapia.org

На відміну від харківського заводу «Леанка» не фігурує у мільйонних господарських справах (принаймні ми не знайшли таких свідчень у Судовому реєстрі), переважно – у адміністративних. Це в основному – дрібні штрафи за несвоєчасне подання платіжних доручень до сплати акцизного податку та інші  неправильні звіти до фіскалів, податкові борги, накладання санкцій тощо. В одній з адміністративних справ вказано, що «Леанка» подала несвоєчасні звіти про обсяги виробництва алкогольних напоїв.

Під час одного опису майна було обліковано виноматеріали «Ізабели» (столове сухе рожеве) урожаю 2012 року на суму 376 тис грн.

На фото -  «Леанка»

Агропромислово-торгове підприємство «Бобовище» має виноградники площею 199,6 га.

Вироблену продукцію та товари підприємства реалізовували на внутрішньому ринку України.

Щодо «Бобовища», то в.о. директора підприємства з липня 2015 року значиться Михайло Бізіля. Бізіля балотувався від Анатолія Гриценка на Закарпатті.

На фото - «Бобовище». Джерело - Google Maps

Щодо судів, то у «Бобовища» схожа ситуація: господарських судів немає, переважно адміністративні та інколи цивільні.

Харківський завод шампанських вин

Основним видом діяльності ДП «Харківський завод шампанських вин» є виробництво шампанського. Але скоро шампанське з цього заводу може зовсім зникнути. У відповіді на запит Мінагрополітики навело нам показники чистого доходу підприємства, а також кількість розлитих пляшок.

Бачимо, що дохід ДП «Харківський завод шампанських вин» скорочується останні декілька років і майбутнє існування (і виробництво державного вина) заводу під питанням. Як ми виявили, це пов’язано з однією простою причиною – банкрутством заводу.

Мінагрополітики повідомили, що на держпідприємство встановлено мораторій на погашення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також Мінагрополітики проінформувало «Доступ», що ДП «Харківський завод шампанських вин» входить у перелік підприємств, які не підлягають приватизації. А погашення кредиторських вимог може відбуватись виключно в межах укладання мирової угоди між кредиторами та боржником. Таку відповідь отримав «Доступ» влітку.

Разом з тим взимку 2016 року Фонд держмайна ще мав у планах включити завод в перелік об’єктів, які підлягають приватизації.

Станом на сьогодні керівником ДП «Харківський завод шампанських вин» є Андрій Малиш Володимирович. Малиша обрали директором за конкурсом 28 травня. Він прийшов з приватного бізнесу – з 2000 року він працював у ТОВ «Альпарі» – спочатку спеціалістом з маркетингу, потім – директором.

У 1999-2006 роках директором ДП був Михайло Сіренко.

У подальшому директором був Олександр Худенко. У його офіційній біографії вказано, що він з 1998 року і до 16 січня 2007 року працював у приватній фірмі «Орнатус». А з 22 січня 2007 року Худенко перейшов на посаду замдиректора ДП «ХЗШВ», а з лютого 2007 і до квітня 2009 року він працював директором ДП.

У 2009 році Худенко був арештований співробітниками СБУ в аеропорту «Бориспіль» за розтрату майна в особливо великих розмірах – саме через кредит для ДП і його переведення на приватні фірми. Згодом його випустили під заставу.

Олександр Худенко у 2015 році був обраний депутатом Харківської міської ради, він входить у партію «Наш край».

Після Худенка директором був Юрій Раїна, який зараз значиться депутатом Харківської ОДА. Він є членом БПП.

Для того, щоб розібратися, що ж відбувається за юридичними мурами державного заводу – по якій причині завод почав банкрутувати, «Доступ» заглибився у Судовий реєстр.

Як банкрутує харківський завод

Харківський державний завод фігурує не в одному десятку судових справ. Окрім відносно дрібних, на кшталт стягнення заборгованості з заводу на 230 тис за перевезення вантажу; стягнення оплати за спожитий газ у січні-лютому 2016 року на суму близько 500 тис грн; притягнення до адміністративної відповідальності у грудні 2015 року директора держпідприємства за заниження суми ПДВ на суму близько 52 тис грн зі штрафом у 85 грн; невдалі спроби стягнення заводом збитків на суму 457 тис грн у ТОВ «Землемір-проект», стягнення за позовом ТОВ «Вільногірське скло»; стягнення 2, 07 млн грн і 2, 05 млн грн боргу по податках, стягнення 5, 42 млн грн на користь ТОВ «Тіса» за договір поставки; стягнення за виноматеріали для ТОВ «Елітвинпром» на суму 4, 62 млн грн існує ще низка мільйонних справ, які і призвели до банкрутства.

Також повідомлялося цього року, що персонал заводу не отримував зарплату п’ять місяців.

Як повідомляли «Наші гроші» у листопаді минулого року, ДП «Харківський завод шампанських вин» віддав приватній фірмі «Орнатус» пляшки на 13, 19 млн грн, за які фірма так і не заплатила. Як пише «Економічна правда», діяльність ДП «Харківський завод шампанських вин» контролювали Андрій Протас і його брат Владислав Протас  діяльність ДП «Харківський завод шампанських вин».

На фото - Харківський завод шампанських вин

Попри відносну дрібність суми, варто звернути увагу на одне кримінальне провадження, де фігурує завод за статтею про привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Як стверджує слідство, 12 грудня 2007 року держзавод в особі гендиректора та ПФ «Орнатус» уклали договір щодо маркетингових послуг на 1, 30 млн грн. Гроші були перераховані на рахунок ПФ «Кібела» за проханням «Орнатуса», але фактично ПФ «Орнатус» хоч якихось результатів маркетингових досліджень не надав.

Під час виїмки ще у вересні 2009 року знайшли документи про перерахування коштів з рахунку держпідприємства у банку «ПУМБ». Відтак, слідство просило в суду дозвіл до документів банку для встановлення причетних осіб. Суддя частково задовольнив клопотання і надав доступ до документів, що містять відомості про здійснені операції.

ПП «Орнатус» перебуває у стані припинення з 2012 року. Власником значиться американська «TITANIDA INVESTMENT, LLC» зі статутником 1000 грн. До 2011 року у власниках «Орнатуса» був Андрій Протас.

ПФ «Кібела» також перебуває у стані припинення з листопада 2013 року. Власником значиться американська «EURIALA DEVELOPMENT, LLC».

Обидві компанії зареєстровані в одному місті, неподалік одна від одної.

Андрій Протас разом з братом Володимиром раніше володіли продовольчою групою «Таргет» (нині закрита).

ПП «Орнатус» і ПФ «Кібела» входили в групу «Таргет» як постачальники.

До того ж, в «Орнатусі» раніше працював екс-директор Худенко.

Також «Обозреватель» раніше писав, що перша спроба визнати завод банкрутом сталася у 2010 році. Тоді с/г кооператив «Лиманський» подав в суд заяву про повернення 4 млн грн, але держзавод через касацію домігся скасування рішення.

Також «Обозреватель» зазначає, що арбітражним керуючим по цій справі була назначена Оксана Бідна, яка, за інформацією журналістів видання, працювала в групі «Таргет».

*** *** ***

У квітні 2016 року Господарський суд прийняв рішення про зобов’язання голови ліквідаційної комісії ТОВ «Землемір-проект» розглянути заяву держзаводу про грошові вимоги за договорами поставки.

За судовою історією 18 січня 2016 року ДП «Харківський завод шампанських вин» попросило суд зобов'язати голову ліквідаційної комісії ТОВ «Землемір-проект» визнати позовні вимоги на суму 21, 99 млн грн.

Справа в тому, що попереднього року – у серпні 2015 – ТОВ прийняла рішення про припинення юридичної особи, але досі мала заборгованість перед держзаводом. Також у ТОВ визначили, що термін пред’явлення кредиторських вимог – до 31 жовтня 2015 року. Після цього оголошення держзавод звертався два рази до фірми, але без результату.

Ця справа напряму перегукується з іншими чотирма справами, оскільки саме на рішення у цих справах посилаєтеся суд, коли визнає зобов’язання ТОВ перед держзаводом.

·         Зокрема, №922/6213/15 стосується витребування у фірми понад 3 тисяч дерев’яних піддонів.

·         Рішення по справі 922/5758/15 стосується стягнення 300 грн за медичний огляд водіїв.

·         № 922/5759/15 – стягнення 3 627 грн за зберігання товару.

·         № 922/5072/15 – стягнення 17, 75 млн грн за неналежне виконання поставки товару. За історією 14 вересня 2011 року завод і ТОВ «Землемір-проект» уклали договір поставки. Загалом держзавод поставив товарів на суму 45, 37 млн грн, але фірма не сплатила за товари, які були поставлені у лютому-червні 2015 року. Ця заборгованість з додатковими нарахуваннями (річні та пеня) склала 17, 75 млн грн.

Щодо вимог, то суд посилається на результати ревізії фінансово-господарської діяльності заводу, під час якої було встановлено, що ТОВ недоплатив 4, 19 млн грн.

За даними ЄДР, власником і кінцевим бенефіціаром ТОВ «Землемір-проект» є Юрій Лубенський.

Фірма визнана банкрутом від 25 березня 2016 року, відкрита ліквідаційна процедура. 

Кредиторська черга

За ухвалою від 15 квітня 2011 року суд порушив провадження про банкрутство заводу за заявою ПП «АЗЧ Постач».

Як свідчать матеріали справи у суді, завод має заборгованість перед «АЗЧ Постач» за надання послуг з охорони упродовж кількох місяців 2008 року. Довгий час – упродовж близько року судової тяганини – «АЗЧ Постач» не надала доказів в обґрунтування заяви. Відтак, не приймалися кредиторські вимоги «АЗЧ Постач». Допоки у січні 2013 суддя не послався на справу № 27/239-09 2010 року: ІП «Аврора» (ПП «Кібела» - старий кредитор) стягнула з держзаводу через суд близько 1, 03 заборгованості. Пізніше право вимоги від «Аврори» та «Кібели» отримав у 2011 році «АЗЧ Постач». Це і стало доказом кредиторських вимог «АЗЧ Постач».

Свої вимоги до держзаводу також вислало:

·         Торговий Дім «ХЗШВ» на 45 млн з посиланням на оренду обладнання від 31 жовтня 2008 року;

·         КП «Харківводоканал» на 373 тис грн;

·         ПАТ «ПУМБ» на 105, 70 млн грн;

·         Агрофірма - радгосп «Білозерський».

Також у матеріалах суду розпорядник майна Тетяна Кот розповіла, що зранку 9 червня 2014 року на територію ДП прибули невідомі, які чинили опір охоронцям заводу, а також самозайняли адмінбудівлі. Виявилося, що охоронці фірми «Шерхан» не підписували жодних контрактів з охорони.

Щодо вимог ПАТ «ПУМБ», то банк вимагав 105, 70 млн грн через укладений у травні 2008 року кредитний договір на 8, 50 млн дол. Повернув завод лише частку – сума боргу залишилася 8, 36 млн дол + пеня і відсотки.

Іноземне підприємство «Торговий Дім «ХЗШВ» запросив кредиторські вимоги на суму 45, 91 млн грн.

Зрештою через кілька років судової тяганини 16 листопада 2015 року суд затвердив реєстр кредиторів держзаводу:

·         ПАТ «ПУМБ» на суму 105, 70 млн грн;

·         КП «Харківводоканал» на суму 374 тис грн;

·         ПП «АЗЧ Постач» на суму 3, 71 млн грн;

·         Іноземне підприємство «Торговий дім «ХЗШВ» в сумі 45, 91 млн грн – четверта черга.

*** *** ***

31 жовтня 2008 року між Іноземним підприємством «Торговий дім» Харківський завод шампанських вин» (ТОВ «ХЗШВ») та ДП «Харківський завод шампанських вин» (орендар) укладено оренду обладнання – для лінії розливу шампанських вин в скляні пляшки  з виробничою потужністю 12 тисяч одиниць. Вартість оренди складала 117 тис грн з 20% ПДВ.

15 квітня 2009 року була укладена додаткова угода – нею розірвали угоду про оренду обладнання. Упродовж 10 днів не повернули майно. Відтак, суд встановив, що за оренду не платили: держзавод безоплатно користувався обладнанням на суму 11, 67 млн грн у період з травня 2009 року по червень 2013 року.

Але у рішенні від 16 жовтня 2013 року суд відмовив у позові іноземного товариства.

·         Щодо відмови у стягненні упущеної вигоди на 700 тис грн, суд послався на те, що названий висновок судової технічної експертизи документів від лютого 2010 року та рішення судів у справах 56/273-09, №57/250-09 спростовують оренду.

·        Щодо 39, 84 млн грн, то позивач не надав доказів, що майно знищене з вини відповідача.

·         Щодо неустойки (несплаченої оренди) на суму 11, 67 млн грн (за травень 2009-червень 2013), то суд визначив, що немає підстав для стягнення, оскільки у іншому суді було встановлено відсутність вини держзаводу щодо повернення орендованого обладнання.

Після цього рішення іноземна фірма подала апеляцію: постанова апеляційного суду 16 грудня скасувало частково попереднє рішення. Тепер з держпідприємства стягнули 11, 67 млн грн неустойки і 700 тис грн неодержаного прибутку. Зокрема, стягнення неустойки пов’язане зі зміною судового рішення по іншій справі: інший суд визнав право власності на здане в оренду обладнання.

Але і це не було завершенням судової епопеї. Держпідприємство подало касацію на постанову апеляційного суду. І вже у березні 2014 року Вищий господарський суд частково задовольнив скаргу держзаводу: було скасовано неустойку і прибуток.

Варто сказати, що перед «вишкою» іноземне товариство зверталося до суду з проханням замінити його на ПП «Технобазіс» через вимогу про відступлення права вимоги на суму 12, 37 млн грн. У повідомленні йдеться, що між фірмами була укладена угода 10 січня.  Взимку суд не розглянув заяву, але 1 квітня повідомив, що відмовляє у такому проханні.  

ПП «Технобазіс» (Чугуєв, Харківська область) має статутний капітал на 1000 грн, дата реєстрація фірми – квітень 2013 року. Власником значиться Володимир Костромін.

Також у суді ще не вирішено (не опубліковано у реєстрі) клопотання про заміну кредитора - ТОВ «ХЗШВ»  - на його правонаступника - ПП «Юнітрейд Плюс» (Чугуїв).

ПП «Юнітрейд Плюс» було засноване у лютому 2013 року, воно має статутник у 1000 грн. Власником значиться Сергій Дубовик (Харків).

За даними ЄДРПОУ, Іноземне підприємство «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин» було засноване у лютому 2007 року. Власником значиться панамська KECTMYP ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНК, директором – Сергій Гретченко. За адресою компанії в Панамі також зареєстровано декілька офшорів.

Наразі фірма перебуває у стані припинення: 15 травня 2012 року проти фірми було порушено справу про банкрутство за судовим рішенням. Детальніше: 7 травня 2012 року Господарський суд Харківському області прийняв заяву ПАТ «ВТБ Банк» про визнання банкрутом  Іноземного підприємства «ТД «ХЗШВ».

Раніше директором ТОВ «ХЗШВ» був Олег Каранда. Ім’я Олега Каранди згадується у судових матеріалах з публікацію його електронної скриньки на «target.kharkov.ua», частина якої може відсилати до харківської групи Target братів Протасів, яка закрилася у 2014 році.

Також раніше у власниках (до близько вересня 2011 року) була вже вищезгадана фірма «EURIALA DEVELOPMENT, LLC» з США, яка також значиться власницею ПФ «Кібела».

*** *** ***

У лютому минулого року в ЗМІ з’явилася інформація про те, що ДП «Харківський завод шампанських вин» буде випускати шампанське під торговою маркою «Новий світ». Як це планувалося втілювати – невідомо, адже вже на той час завод банкрутував і знаходився в боргах.

Зараз у підсумку маємо: завод на межі припинення виробництва з величезними боргами. За даними фінансового звіту станом на 31 червня 2016 року, які «Доступу» на запит надало Мінагрополітики, зобов’язання ДП «Харківський завод шампанських вин» становлять близько 404 млн грн, з яких майже 176 млн грн – короткострокові кредити банків, ще 197 млн грн – інші поточні зобов’язання.

Враховуючи те, що виробництво скоротилося у більше, ніж десять разів, а також проблеми з технікою (якщо вірити судам), то вряд чи завод зможе погасити свої заборгованості.

Щодо закарпатських заводів, то, як ми дізналися, вони не роблять вино в пляшках, а головним видом їхньої діяльності є вирощування зернових. Та й, враховуючи фінансову динаміку, є ймовірність, що ці підприємства будуть ще довго перебувати в занедбаному стані. 

Верхнє фото – «Бобовище». Джерело – Google Maps