Законної сили рішення Донецького окружного адміністративного суду, який визнав дії КП «Словміськводоканал» протиправними і що комунальники таки мають надати на мій запит фінансову звітність підприємства, набрало ще у серпні 2016 року.

Тоді ж керівництво міськводоканалу запевняло, що вони будуть виконувати судове рішення.

Почекавши кілька тижнів, я зрозумів, що мої розпорядники не налаштовані надавати інформацію швидко, тому звернувся до Державної виконавчої служби із заявою на примусове виконання.

Вже 7 вересня вийшла постанова про відкриття виконавчого провадження.

У постанові був припис: «Самостійно виконати вимоги виконавчого документа в семиденний термін з дня отримання постанови».

Сім днів минуло, а інформації так і не було.

У жовтні почалися трабли з виконавчою службою: то неприйомний день, то один інспектор у відпустці, то другий у відрядженні.

Нарешті я дочекався, коли виконавець вийшов з відпустки і був його прийомний день. Це було 10 листопада. На той момент виповнилося вже 2 місяці, як від «Словміськводоканалу» не було ніякої реакції на судове рішення і постанову.

Я написав заяву, що станом на 10 листопада мною не було отримано публічної інформації і компенсації судових витрат від КП.

Згідно ч.2 ст.63 Закону «Про виконання судового рішення», «у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність».

Цього разу на міськводоканал було накладено штраф у 680 гривень. Виконавцем було озвучено, що у випадку ненадання до 24 листопада публічної інформації, на комунальників буде накладено штраф у подвійному розмірі – 1360 грн, а також порушено кримінальну справу.

24 листопада минуло, а інформацію мені так і не надали.

Вранці я знову прийшов до виконавця з твердим наміром відкривати кримінальну справу на «Словміськводоканал». Я знову написав заяву, що станом на 24 листопада я так і не отримав публічної інформації та відшкодувань судових витрат.

При мені виконавець зв’язався з юристом водоканалу, який запевнив, що сьогодні ж документи буде надано.

Це був той останній день, коли до 18.00 комунальники мали шанс врятуватись від кримінальної справи за невиконання виконавчого провадження.

О 15.00 документи були у виконавця. 

Що ж я отримав і власне за що я судився півроку? 

Нагадаю, згідно рішення суду комунальники були зобов’язані надати відкриту публічну інформацію:

- витрати підприємства на усунення поривів, витікань та засмічень за 2015рік;

- звіти про результати проведення тендерів на проведення ремонтних на об'єктах КП «Словміськводоканал», які були проведені у період з 06.07.2014року по 01.02.2016року;

фінансовий звіт за кожний квартал 2015року та річний звіт КП «Словміськводоканал» за 2015рік (баланс,  звіт   про   фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

Що я отримав: 

- фінансовий звіт за кожний квартал 2015року та річний звіт КП «Словміськводоканал» за 2015 рік (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів);

- скріни з Prozorro про проведені у 2016 році три тендери на ремонтні роботи; питання про те, чи це всі тендерні процедури, що відбулися з дати звільнення міста у 2014 році, залишається відкритим. 

Цифри про витрати на усунення проривів, витікань та засмічень за 2015 рік надано не було.

Тому я знову написав заяву до виконавчої служби, що пакет наданих документів не є повним і що я досі чекаю інформацію про витрати на прориви.

З виконавцем було обумовлено, що водоканалу дається час до понеділка, 28 листопада, щоб донести необхідні документи.

В понеділок представник водоканалу приніс довідку про витрати на усунення проривів, протікань та засмічень за 2015 рік.

Власне і вся історія.

Документи отримано.

Судові витрати компенсовано.

Проте залишається питання. Так і незрозуміло, чому комунальники пішли шляхом судової тяганини, замість того, щоб просто зробити копію 10 сторінок.

…Коли навесні я надсилав запити щодо їх діяльності, я не очікував знайти там щось сенсаційне. Я чудово розумів, що з документацією у них, напевно, все добре. З водою не завжди, а от з паперами – напевно, що так.

Коли ж мене відфутболили, стало справою принципу довести, що право на інформацію – не порожній звук.

Я поклав на це півроку. І я не жалію.

Богдан Красовський, Слов’янськ, спеціально для «Доступу до правди»

 Ілюстрація – Оксани Краснощок

 Читайте також:

Блог// Кафка би плакав, або Знову я і «Словміськводоканал»

Блог//Суд з водоканалом: у Слов’янську вчать комунальників відповідати на запити

Блог//Як у Слов’янську довели комунальному підприємству, що воно є розпорядником

Блог// Як суд зобов’язав комунальне підприємство у Слов’янську відкрити фінансовий звіт