Видання «Избирком» публікує розповідь про те, як районна рада Кілії не виконує судове рішення стосовно ненадання відплвіді на журналістський запит.

Представники Кілійської райради тривалий час відмовляються надати на запит місцевого журналіста копії декларацій депутатів райради за 2015 рік.  

У серпні 2016 року журналістка місцевого видання звернулася до районної ради з інформаційним запитом, в якому просила надати копії декларацій депутатів ради та посадових осіб за 2015 рік. Відповідь було надано наступну:

«Копії декларацій можуть надаватися лише у межах провадження по кримінальних справах на підставі ухвали слідчого судді чи суду».  

Не надавши копії документу, райрада натомість у своєму листі надала відомості із декларацій. Але законодавець прямо прописав, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ, і якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Тобто райрада порушила цю норму. Виходячи з цього, було подано позов до районного суду.

Вислухавши пояснення сторін, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги цілком правомірні. Натомість відмова відповідача у наданні копій зазначених документів є протиправною. Тому в лютому цього року було ухвалено рішення задовольнити позов повністю. Кілійська райрада повинна надати на запит саме копії декларацій, а також повернути з районного бюджету на користь журналістки судові витрати (551,21 грн).

Щоб довести свою правоту, співробітники райради подали апеляційну скаргу. Однак у квітні цьго року Адміністративній апеляційний суд Одеської області скаргу райради залишив без розгляду.

Тоді співробітники райради звернулися до районного суду із заявою про роз’яснення постанови Кілійського районного суду. У своїй заяві вони зазначили, що чинне законодавство не встановлює конкретні способи дотримання обмежень доступу до інформації з обмеженим доступом, у зв’язку з чим у райраді вважають незрозумілим судове рішення. 

Також в заяві зазначено, що з урахуванням того, що відповідач є бюджетною установою, а позивач - фізичною особою, тому не можна здійснити розрахунки у готівковій формі. А для розрахунку у безготівковій формі позивач не надала свої реквізити (про що її ніхто, до речі, не питав). Тому цей пункт рішення також потребує роз’яснення. 

Але згідно зі ст. 170 КАС, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. В даному випадку відповідачу не зрозуміло, як заретушувати інформацію з обмеженим доступом у документі, та як повернути на користь позивача судові витрати. Тому суд у травні ухвалив рішення про відмову у надані роз’яснення.

Не погодившись з відмовою райсуду в надані роз’яснення, представники райради знову написали скаргу. На цей раз у райраді просять ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для розгляду по суті в іншому складі. При цьому райрада... забула сплатити судовий збір. 

Апеляційний суд надав райраді строк до 30 червня усунути недоліки – сплатити судовий збір, який, до речі, складає 1 тис. 600 грн, і який райрада так і не сплатила. Тому цю скаргу відправлено позивачу без розгляду.

Після того, як Апеляційний суд скаргу райради залишив без змін, райрада мала змогу цю ухвала оскаржити в касаційному порядку. Але натомість юристи почали писати заяви про «незрозумілість рішення суду», а тим часом справа «каталася» з Кілії до Одеси, та навпаки, хоча вже набула законної сили.  Тому виконавчий лист на примусове виконання рішення суду про надання копій майнових декларацій депутатів районної ради за 2015 рік та відшкодування грошових витрат було отримано лише в серпні. І одразу ж журналістка звернулася до голови районної ради Павла Бойченка з проханням добровільно виконати рішення суду.

Зазначимо, що згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами тощо на всій території України. Органи ж державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя. Інакше невиконання рішення суду, яке має силу закону, дискредитує орган державної влади в очах суспільства.

Однак у вересні Кілійський районний суд знову провів засідання по заяві представника районної ради, який просив суд визнати видані виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню. 

У своїй заяві В’ячеслав Коваленко – саме він був представником райради – зазначає, що Одеський апеляційний адміністративний суд постанову Кілійського районного суду залишив без змін. Тому В. Коваленко дійшов висновку, що питання щодо рішення суду першої інстанції не вирішено, а отже рішення в цій частині не набрало законної сили. А оскільки рішення не набрало законної сили, виконавчий лист виданий Кілійським районним судом помилково.

Тобто, виходячи з логіки райради, всі рішення судів першої інстанції, які апеляційні суди залишили без змін – не набрали законної сили?

Твердження представника відповідача про те, що постанова Кілійського районного суду повністю або частково не набрала законної сили, на думку судді, було необґрунтованим, оскільки такі наслідки розгляду апеляційної скарги не зазначені в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду. Таким чином, судом встановлена відсутність підстав для задоволення заяв відповідача про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Заяву залишено без задоволення.

Відповідно до приписів статті 254 КАСУ, судові рішення набирають законної сили після розгляду апеляційною інстанцією, або якщо не оскаржено рішення першої інстанції. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі. Органи же державної влади взагалі та державний службовець зокрема зобов'язані безумовно виконувати закони. а рішення суду має силу закону, тому підлягає виконанню негайно і не потребує виконання в примусовому порядку.

До речі, Тетяна Брайловська, яка також брала участь в цій справі як представник районної ради неодноразово зазначала, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і що Кілійська районна рада діє виключно відповідно до закону. 

Як стало відомо пізніше, нещодавно районна рада знов подала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції.  

«Коментуючи цю ситуацію, можу вкотре підкреслити, що представником Кілійської районної ради обрано тактику затягування виконання рішення суду, або просто його ігнорування. Для цього використовуються будь-які засоби: подаються заяви про роз'яснення рішення суду, в яких не просять про їх тлумачення; надсилають заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню без будь-яких правових підстав.

Зокрема, остання заява мотивована тим, що, начебто суд апеляційної інстанції 04 квітня 2017 року не прийняв рішення щодо апеляційної скарги цього органу місцевого самоврядування. А як тоді потрібно розуміти такий висновок суду: "Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав"? (див. http://reyestr.court.gov.ua/Review/65883788). Звісно, такий висновок суду може бути незрозумілим лише для того, хто не хоче нічого розуміти. Не дивно, що суд відмовляє Кілійській районній раді в задоволенні зазначених заяв», - вважає медіа-юрист  Людмила Опришко.

Олеся Ланцман