Головна редакторка сайту «Доступ до правди» Леся Ганжа розказала, що журналісти рідко оскаржують відмову у наданні інформації, а також плутають запити і звернення.Леся Ганжа повідомила, які помилки роблять журналісти, намагаючись отримати доступ до інформації. Про це вона розсказала в інтерв’ю «Детектору медіа».
«Перша помилка — лінь, через що журналісти не подають запиту. Друга — небажання оскаржувати відписку, яку вони отримали замість якісної відповіді. Ще одна — журналісти плутають запити і звернення. Головне в публічній інформації, яку можна отримати через інформаційний запит, — те, що ця інформація має бути готовою. Все решта включно з коментарями, про які часто просять журналісти в чиновників, не підпадає під поняття інформаційного запиту», - сказала Леся Ганжа.
Вона зазначила, що помилок припускаються й прес-служби.
«Ти кажеш: мені потрібен коментар такого-то. А вони тобі відповідають: пишіть інформаційний запит. Але це не запит, бо твої запитання до конкретного чиновника — прокоментуйте, як ви ставитеся, припустімо, до правок, прийнятих до такого-то закону, — це геть не підпадає під визначення публічної інформації», - сказала головна редакторка сайту «Доступ до правди».
Вона також надала поради, як журналістам у п'ятиденний термін отримати не відписку, а повноцінну відповідь на свій запит.
«Я завжди рекомендую наступного дня після відправки запиту подзвонити й запитати, чи отримали твій запит і який у нього вхідний номер. Часто в журналістів виникають запитання до отриманої на запит відповіді. За законом виконавець мусить дати відповідь протягом п'яти днів, і він це дисципліновано робить зазвичай, але ось зі змістом часто можна гратися», - вважає Леся Ганжа.
Вона навела приклад відповіді про те, що солдати ЗСУ не розміщуються у школах Донеччини та Луганщини, бо це заборонено всіма міжнародними конвенціями, оскільки може наражати дітей на небезпеку.
«Так, солдати ЗСУ там не стоять, але ось солдати СБУ стоять, і про це у відповіді не було жодного слова. Щоби зрозуміти казуїстику відповідей від державних органів, треба прожити довге життя в цій країні й розуміти, де тебе можуть намахати. Тому основне правило: бути дуже уважним, коли формулюєш запит, і так само — коли читаєш відповідь, написану відбірною канцелярською мовою», - зазначила вона.
Леся Ганжа також радить журналістам звертатися за консультаціями до медіа юристів: «І журналістам, і тим паче просто громадянам буває дуже складно розібратися, що саме мається на увазі у відповіді на запит. Для журналістів існує палочка-виручалочка — консультації медіаюристів, і, як на мене, цією допомогою не треба нехтувати. По таку юридичну допомогу журналісти можуть звертатися до ГО «Платформа прав людини», Центру демократії та верховенства права (колишній Інститут медіа права), до Інституту розвитку преси або Інституту масової інформації».
Нагадаємо, редактор «Доступу до правди» Леся Ганжа подала позов до Київського окружного адміністративного суду з вимогою визнати протиправними дії СБУ та зобов’язати її надати інформацію на запит. Позов було подано 14 листопада, суд ухвалив, що провадження буде скороченим, розглядатиметься суддею одноособово, без проведення засідання та виклику сторін в суд.
Пізніше Окружний адміністративний суд Києва повністю пристав на аргументи Служби безпеки України (СБУ) і відмовив у задоволенні позову Лесі Ганжі, головного редактора «Доступу до правди», в якому йшлося про неправомірну відмову СБУ надати на запит результати перевірки внутрішньо-переміщених осіб, що отримують пенсії та інші соціальні виплати, зокрема скількох осіб рекомендовано позбавити пенсій та соціальних виплат у результаті перевірок СБ, що проходили у 2016 році. Редакція готує апеляцію.
На фото - Леся Ганжа
Фото: Павло Шевчук
