З 2012 року ЦЕДЕМ підтримує Фонд захисту права на інформацію, який надає допомогу запитувачам інформації у судовому порядку отримати потрібну інформацію.
Останнім часом юристи, які ведуть справи Фонду, відмітили негативну тенденцію: суди неправильно обраховують кількість немайнових вимог у позові та вимагають доплату судового збору. З цим зустрілись юристи у різних областях України, що свідчить про системну проблему.
Насамперед це стосується випадків, коли у позові є прохання «визнати дії розпорядника неправомірними» та «зобов’язати надати інформацію», що суди вважають двома вимогами. Цікаво, що всі суди, яким юристи навели свої аргументи, все таки відкрили провадження і розглядали справу. Отож, ділимось із Вами порадами, що робити якщо суд вимагає доплату за кілька немайнових вимог.
Якщо Ви подали до суду і оплатили судовий збір у розмірі, передбаченому для однієї немайнової вимоги, суд може надіслати ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Цією ухвалою позивачу надається строк для усунення недоліків: суд вимагає доплатити судовий збір, оскільки, на його думку, у позові заявлено кілька вимог.
Перш ніж доплачувати варто все таки з’ясувати скільки вимог заявлено у позові. З цього приводу Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй Постанові «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 2 від 05 лютого 2016 року (далі – Постанова) роз’яснив судам, що «перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою».
З цього випливає, що прохання у позові визнати протиправним акт розпорядника інформації та зобов’язати його надати інформацію на запит є однією немайновою вимогою, а тому за подання таких позовних вимог не потрібно сплачувати судовий збір у подвійному розмірі.
Отже, можемо зазначити, що вимога визнати дії розпорядника інформації (відмова у наданні інформації на запит, надання неповної інформації, неоприлюднення інформації тощо) незаконними і вимога зобов’язати розпорядника вчинити певні дії (надати запитувану інформацію, опублікувати інформацію на сайті, скасувати акт, який суперечить Закону «Про доступ до публічної інформації» тощо) є по суті однією немайнової вимогою. Тобто, судовий збір у таких справах сплачується лише як за одну немайнову вимогу.
У такому випадку, радимо надати суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій послатись на відповідне роз’яснення Пленуму ВАСУ. З прикладом заяви ЦЕДЕМ, за якою суд погодився відкрити провадження., Ви можете ознайомитись тут.
Закон України «Про судовий збір» у частині третій статті 6 дійсно встановлює, що у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Проте при з’ясуванні кількості вимог у позові слід врахувати особливість обрахунку таких вимог. Так, у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 2 від 05 лютого 2016 року (далі – Постанова) роз’яснено, що прохання у позові визнати протиправним акт розпорядника інформації та зобов’язати його надати інформацію на запит є однією немайновою вимогою, а тому за подання таких позовних вимог не потрібно сплачувати судовий збір у подвійному розмірі. У Постанові зазначено що «перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою». Звертаю увагу суду, у своїй позовній заяві Позивач просив: Визнати протиправним ненадання _________інформації на запит №___ від _________ Зобов’язати _________ надати повну інформацію на зазначений запит, а саме: _________ Таким чином, можна зробити висновок, що прохання визнати дії розпорядника інформації (Відповідача) протиправними та зобов’язати розпорядника надати інформацію відповідно до Постанови є однією немайновою вимогою. Отже, згідно з законодавством Позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому за подання до суду позовної заяви, у якій заявлено одну немайнову вимогу (принагідно зазначу, що мною було надано суду першої інстанції оригінал квитанції ________, що є доказом сплати Позивачем судового збору у розмірі _________ грн. та знаходиться у матеріалах справи). На підставі викладеного вище, керуючись статтями 107-108 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ СУД: 1) Прийняти до розгляду позовну заяву про визнання дій розпорядника протиправними та зобов’язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі № _________ |
Проте позивачу слід пам’ятати, що якщо у позові все таки заявлено кілька вимог, то варто доплатити судовий збір, адже в протилежному випадку, суд поверне позов і не буде розглядати справу.
Як кілька вимог суд може порахувати:
· вимоги надати інформацію на кілька різних запитів
· вимоги надати інформацію на запит та оприлюднити інформацію на сайті
· вимоги надати інформацію на запит та скасувати віднесення інформації до обмеженої у доступі тощо.
Першоджерело – сайт ЦЕДЕМ