Чому не згадане оскарження до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини?

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює нагляд щодо права на доступ у межах парламентського контролю, який також передбачено законом «Про доступ…». Уповноважений (або його представники) складають протоколи про адміністративні правопорушення та передають їх до суду (у цьому випадку – місцевого суду загальної юрисдикції), який приймає рішення про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Різниця полягає в тому, що оскарження до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини може мати наслідком притягнення винної особи до адміністративної відповідальності (накладення штрафу на посадову особу, чиє рішення порушило право на доступ), а оскарження до адміністративного суду – може мати результатом розгляд справи по суті, задоволення позову та примусове виконання рішення.

Запитувач має право обрати орган для оскарження на власний розсуд, може звертатися до них окремо чи одночасно. Для полегшення процесу прийняття рішення, розглянемо переваги та недоліки кожної з процедур оскарження.

Детально про всі способи оскарження у посібнику ЦЕДЕМ

Коли варто скаржитися керівникові розпорядника?

Головні переваги цього виду оскарження – оперативність. Керівник може невідкладно вжити заходів до припинення неправомірних дій, на відміну від суду, розгляд у якому розтягується на місяці. Подати скаргу керівникові розпорядника не потребує значних зусиль і ресурсів, адже пишеться вона у довільній формі. До того ж її можна подавати одночасно з іншими засобами захисту – ви можете паралельно написати ще одну скаргу до Омбудсмана, а на додаток подати позов до суду – закон вам цього не забороняє.

Врахуйте: така скарга має бути подана протягом одного місяця з моменту, коли особа-скаржник дізналася про порушення свого права. Скарга є різновидом звернення громадян, а відтак, на відповідь вам доведеться очікувати місяць.

Зауваги:

• Не всі розпорядники інформації побудовані за ієрархічною структурою і в порядку підлеглості мають вищі органи. Зокрема, рішення, дії чи бездіяльність сільських, селищних, міських рад, юридичних осіб приватного права, у тому числі суб’єктів господарювання, можна оскаржити тільки до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чи суду.

• Керівник чи вищий орган не може скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення чи притягнути до адміністративної відповідальності.

Як скаржитися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини?

Коротко це звучить так: скаргу складаємо у довільній формі, проте з дотриманням вимог Закону України Закон України «Про звернення громадян» . У скарзі обов’язково слід зазначити ПІБ, адресу, телефон та поставити підпис і дату, до неї докласти копію запиту й відповіді та відправити або поштою, або на електронну адресу: hotline@ombudsman.gov.ua. Це мають бути скановані копії з підписом «від руки» або ж документи, засвідчені цифровим підписом, якщо такий маєте.

Офіс Омбудсмана приймає скарги про порушення і через електронну форму . Провадження в Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазвичай відбувається без участі скаржника, крім того немає потреби залучати адвоката.

Зауваги:

• Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

• Представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини обмежені у часі на складення протоколу, тому скаргу до Уповноваженого слід подавати невідкладно, щойно скаржник дізнався про порушення. Хоча Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» передбачає, що скарги можна надсилати протягом року, притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності можливе тільки у випадку, якщо не минуло трьох місяців з моменту вчинення порушення. Протягом цих трьох місяців працівники Секретаріату Уповноваженого повинні вивчити матеріали, виявити та викликати для складення протоколу порушника, направити матеріали в суд, який також може розглядати цю справу протягом 15 днів. Таким чином часу на те, щоб вжити заходів, зовсім мало. Суд, розглядаючи справи, де сплив строк накладення стягнення, закриває провадження по справі.

Яку відповідальність нестимуть посадовці, котрі порушили право на доступ до інформації?

Адміністративну відповідальність за ненадання інформації, неоприлюднення інформації та інші порушення права на доступ передбачено статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. І хоча штраф, який передбачено цією статтею не дуже великий (зараз на розгляді декілька законопроектів про збільшення розміру штрафу за це порушення), сам факт притягнення до адміністративної відповідальності впливає на просування державного службовця кар’єрними сходами та фіксується в особовій справі.

Як подати адміністративний позов до суду?

Цей вид оскарження з формальної точки зору є найскладнішим, до того ж небезкоштовним – процедура написання і подачі позову доволі складна, а судовий збір для фізичних осіб становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму, для юридичних – 1 розмір прожиткового мінімуму. Розгляд справи в адміністративному суді зазвичай триває довше, аніж провадження у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Якщо ви наважитеся відстоювати своє право на доступ у суді, то пам'ятайте, що є громадські ініціативи, які допоможуть вам сплатити судовий збір. Зокрема ініціатива #насудзадоступ журналістки та громадської діячки Надії Бабинської (Вірної).

Переваги судового оскарження:

• Можна оскаржити рішення, дії чи бездіяльність усіх без винятку розпорядників інформації, а також відповідь керівника розпорядника, вищого органу чи Омбудсмана на раніше подану скаргу;

• Суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять;

• У випадку, коли справу розглядає адміністративний суд, у скаржника є можливість аргументувати позицію перед судом, навести додаткові докази та оскаржити рішення до суду вищої інстанції.

• Рішення суду можуть бути примусово виконані держаними виконавцями, натомість приписи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників не можуть бути виконані в примусовому порядку.

Якщо ви все-таки вирішили судитися за своє право на доступ, то пам’ятайте, що ваш позов до адміністративного суду не означатиме притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи, з вини якої ваше право було порушено. Тому вам доведеться вирішити: або ви ідете в суд самостійно і відновлюєте право на доступ, або звертаєтеся до Уповноваженого, він складає протокол про вчинення адміністративного правопорушення і передає його до суду.

До суду варто звертатися у випадку, якщо оскарження до керівника чи вищого органу не можливе або не дало бажаного результату, або одночасно з таким оскарженням. Для звернення до адміністративного суду встановлено 6-місячний строк.

Також до суду варто звертатися відразу, якщо ви хочете отримати відшкодування завданої моральної чи майнової шкоди. При складенні позову варто звернутися до фахівця у галузі права чи адвоката, який допоможе скласти позовну заяву.

Наостанок, якщо національні суди не стали на захист порушеного права – можна звертатися до ЄСПЛ.

Так що краще скаржитися до Омбудсмана чи позиватися до суду?

Якщо узагальнити, то в суд варто іти, коли справа складна, коли потрібно оцінити правильність застосування «трискладового тесту» .

Скаржитися до Уповноваженого варто тоді, коли питання більш «технічне» – порушення строків, відсилка до загальнодоступного джерела, відсутність відповіді.

А от до керівника розпорядника – коли ви маєте підозру, що має місце нехлюйство або неосвіченість з боку конкретного чиновника, який працює у відділі по роботі з запитами. До того ж таку скаргу написати неважко, і, як ми наголосили вище, її можна подати паралельно з іншими видами оскарження. Скажімо так: скаргу керівникові написати варто в будь-якому випадку (звісно, якщо не сам керівник підписав відмову).

Чому вважається, що нагляд за виконанням закону – «слабке місце» доступу?

Бо судове провадження часто розтягується на рік - півтора, штрафи – невеликі, приписи Уповноваженого розпорядники можуть ігнорувати, а керівник розпорядника може бути в першу голову зацікавлений у приховуванні даних й сам віддавати накази підлеглим про утаємничення тих чи інших відомостей.

Активісти і журналісти покладають великі надії на створення незалежного контрольного органу – Інформаційного комісара (або Інформаційної комісії – колегіального органу). За умови надання сильних повноважень та забезпечення незалежності такий орган візьме на себе вирішення спорів щодо доступу до інформації.

Поки ж законопроект 2381 пропонує посилити повноваження Омбудсмана. Зокрема дозволити йому:

• видавати приписи, обов’язкові до виконання, тобто зобов’язувати чиновників надавати публічну інформацію на запит. Якщо чиновник не згоден, він може оскаржити припис у суді, але не має права, як зараз, просто проігнорувати звернення омбудсмана.

• з власної ініціативи позиватись у суді проти чиновника, який порушив закон про доступ;

• давати доручення людям, які не працюють в офісі, складати протоколи про адміністративне правопорушення — а отже, збільшити кількість робочих рук, які борються проти порушень права на доступ.

• затверджувати нові нормативно-правові акти, які стосуються доступу до інформації — тобто без згоди омбудсмана не можна буде змінити правила гри.

Більше про посилення омбудсмана, передбачене законопроектом 2381, можна почитати тут .