Надати «редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує повноваження, надані редакцією друкованого засобу масової інформації, або професійну належність», таку відповідь отримала редакторка чопської газети «Сила народного контролю» Лариса Ступак на інформаційні запити до Апеляційного суду Закарпатської області.

У відповіді на другий запит їй також повідомили, що інформація, яку вона запитала, потребуватиме понад 10 сторінок, а відтак розпорядник запитує, чи згодна запитувачка оплатити послуги за копіювання та друк копії документів.

«Постанова КМУ не встановлює ціну за копіювання, а лише надає граничні норми. Розпорядник має посилатися на розпорядчий документ конкретної установи, у даному разі апеляційного суду, а не на урядову постанову. Це перше. А друге: він не має мене питати листом буду я платити або ні, а обґрунтувати суму оплати за копіювання протягом 5 днів і надіслати мені рахунок одразу, а не через місяць листування», – обурюється Лариса Ступак.

Як прокоментувала «Доступу» Віта Володовська, медіа-юрист ЦЕДЕМ, обидві відповіді порушують закон про доступ до публічної інформації.

«У першому випадку, апеляційний суд вимагає надання додаткових документів до запиту, що суперечить статті 19 Закону, де визначено вичерпний перелік вимог до його оформлення. У другому випадку, суд дійсно помилково посилається на норми відшкодування, визначені постановою Кабміну, адже остання встановлює не вартість витрат, а межі, в яких таку вартість може встановити кожен окремий розпорядник. Якщо апеляційний суд не затвердив розміру плати своїм актом, запитувач мала право отримати усю інформацію безкоштовно», – пояснила юрист «Доступові до правди».

У своїх запитах редакторка газети «Сила народного контролю» просила надати інформацію про тендерні закупівлі суду, складені протоколи щодо проявів неповаги до суду протягом 2014 – 2016 років, премії та зарплати керівництва суда, а також підстави, на яких у приміщенні суду було встановлено кодові замки.

«Доступ до правди»