Як змінилися обов’язки розпорядників публічної інформації з ратифікацією Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів?
Ратифікація Конвенції Тромсо спричинила певну юридичну колізію, адже інакше окреслює коло розпорядників інформації, ніж національне законодавство. Звідси виникло запитання: чи має фізична особа-посадовець відповідати на запит, якщо він адресований конкретно йому, а не установі. Це питання проаналізувала експертка з питань доступу до публічної інформації Тетяна Олексіюк:
- Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» «суб'єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання».
Натомість частина 2 статті 2 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що для цілей цієї Конвенції «під поняттям «державні органи» розуміється: 1) урядові та адміністративні органи на національному, регіональному та місцевому рівнях; 2) органи законодавчої та судової влади у тій мірі, в якій вони виконують адміністративні функції згідно з національним законодавством; 3) фізичні чи юридичні особи у тій мірі, в якій вони виконують адміністративні повноваження».
Тож чи вважаються після набуття чинності Конвенцією Тромсо розпорядниками публічної інформації фізичні особи, в тому числі посадові та службові особи?
Як зазначено в Пояснювальному звіті до Конвенції під поняттям «державні органи» розуміються адміністративні органи на національному, регіональному та місцевому рівнях (наприклад, центральні органи влади, міські ради та інші муніципальні органи, поліція, органи охорони здоров'я, органи освіти, органи, що відповідають за реєстрацію актів цивільного стану тощо). Під поняттям «державні органи» розуміються органи законодавчої та судової влади, якщо вони виконують адміністративні функції згідно з національним законодавством, а також фізичні чи юридичні особи, якщо вони виконують адміністративні повноваження.
Але Конвенція може також поширюватися на фізичних або юридичних осіб, якщо вони виконують державні функції або здійснюють свою діяльність коштом держави відповідно до національного законодавства. Розробники Конвенції визнали, що немає загального визначення цих понять та що приклади дуже сильно відрізняються в різних країнах часто з історичних причин.
Слід взяти до уваги, що судова практика з цього питання на національному рівні була сформована ще до ратифікації Конвенції. У розділі 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» узагальнена судова практика щодо визнання посадової та службової особи розпорядником інформації. Відповідно цієї Постанови визначення суб'єкта владних повноважень не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування:
«… оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI. У зв'язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов'язки розпорядника інформації, у тому числі обов'язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (статті 14, 15 Закону № 2939-VI)…
Не є розпорядниками публічної інформації у розумінні Закону № 2939-VI народні депутати України, депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, голови районних, обласних рад, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо».
Виходячи з наведеного вище та з метою недопущення звуження права на доступ до інформації, передбаченого чинним законодавством України розпорядникам публічної інформації – суб’єктам владних повноважень рекомендовано не допускати відмов у доступі до інформації з причини того, що запит було направлено на ім’я посадової чи службової особи та надавати відповідь від імені та в межах компетенції суб’єкта владних повноважень.
«Доступ до правди»
