Користувач платформи «Доступ до правди» Віталій Лемішко звернувся із запитом до Міністерства оборони з приводу військових гарнізонів. Відповіді не отримав. Адвокат Ігор Федоренко пояснює, як діяти в подібній ситуації і який статус інформації, яку запитував користувач.
Віталій Лемішев надсилав запит до Міністерства оборони двічі – відповіді на запити не отримав ніякої.
Запитував про військові гарнізони – їх кількість та нормативно-правову базу, яка регулює їхнє функціонування.
«Інформація, яку я запитував, не є обмеженою, і вільно фігурує в інформаційному просторі.
Прошу вас допомогти у моїй ситуації», – з таким формулюванням Віталій Лемішев звернувся до юристів ГО «Платформа прав людини» по юридичну консультацію.
Адвокат Ігор Федоренко пояснює: ненадання відповіді на запит – це порушення права на доступ до публічної інформації, ненадання відповіді можна оскаржити в суді, проте навряд чи це допоможе отримати запитувані дані.
На думку адвоката, інформація не є публічною.
Гарнізон – це військові частини, штаби, організації, установи та військові навчальні заклади Збройних Сил України, військові частини (установи, організації, органи тощо) Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, розташовані (дислоковані) постійно чи тимчасово в населеному пункті (пунктах) або поза ним (ними) (далі - військові частини) які знаходяться в населеному пункті або районі. Організація діяльності гарнізону регулюється Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.
«Інформація про загальну кількість гарнізонів в Україні та їх розташування підпадає під перелік Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (затверджений Наказом Центрального управління Служби безпеки України 23 грудня 2020 року № 383 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2021 р. за № 52/35674). Доступ до такої інформації обмежений відповідно до Закону «Про державну таємницю», – пояснює адвокат.
При цьому Ігор Федоренко нагадує, що запитувач може оскаржити дії розпорядника, тобто Міністерства оборони, яке не відреагувало на запити.
«Частина 2 статті 212-3 КУПАП передбачає відповідальність у вигляді штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за: «Порушення Закону «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації», – нагадує адвокат.
Крім того, відповідно до п. 8-1 частини 1 статті 255 КУпАП у справах про правопорушення, передбачені статтею 212-3 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (Омбудсмана). Для притягнення до відповідальності за ненадання відповіді на запити, потрібно подати заяву до Омбудсмана. Також, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вживає заходів реагування і направить лист до Міністерства оборони з вимогою усунути порушення прав запитувача.
Юридична допомога надається в рамках проєкту Посилення громадянської журналістики в Україні, що реалізується за фінансової підтримки United Nations Democracy Fund (UNDEF)
«Доступ до правди»
