Владні структури не зацікавлені у потужному режимі доступу громадян до публічної інформації, однак для того, аби робити свою державу і суспільство кращим, кожен громадянин повинен мати змогу отримати інформацію про стан справ в ній. А впливовий орган контролю, наприклад, інформаційний комісар, сприятиме реалізації цього права.

Такими є основні тези доповіді Девіда Голдберга, консультанта Ради Європи зі Сполученого Королівства, під час  експертного обговорення «Законотворчість у сфері доступу до публічної інформації: сучасний стан та перспективи».

«Я не думаю, що Україні треба шукати кращі практики і досвід інших країн, аби перейняти його. Кращий досвід інших країн важко перенести в іншу соціокультурну ситуацію. Адже і розуміння того, що є кращим досвідом, також є суб’єктивним. На мою думку, кожна країна має розвинути свою найкращу практику і підходи і стати кращою версією самої себе», – розпочав Девід Голдберг.

Девід Голдберг нагадав про актуальний і досі аналіз ситуації в сфері доступу до інформації, проведений екс-інформаційним комісаром і експерткою Ради Європи Наташею Бірч у 2016 році. Ключовийм параграфом аналізу експерт вважає те, що «процедурні моменти можуть бути вирішені шляхом заснування нового незалежного органу з розгляду скарг та апеляцій, який матиме чіткі повноваження та належні процедури».

Однак, за статтею 8 Тромської конвенції, яку ратифікувала Україна, в аспекті процедур перегляду і контролю немає єдиного бачення, якими мають бути інституції, що будуть опікуватись цим питанням.

«Якщо комусь відмовили у доступі і він хоче переглянути підстави цього рішення, то може звертатись до суду, іншого безстороннього органу, заснованого у законний спосіб, або ж звернутись до процедури внутрішнього перегляду, чи діяти в рамках процедур, які проводить омбудсман чи орган медіації. Тромська конвенція не вказує «лазерним променем» на необхідність створення посади «інформаційного комісара». Є єдина вимога – цей орган має бути швидким і недорогим», – каже Девід Голдберг.

Відповідно ж до «золотого стандарту» роботи інформаційного комісара - вимог Йоганнесбурзької Хартії, якою керується Міжнародна конференція інформаційних комісарів, цей орган має бути спеціалізованим, безстороннім, незалежним і з належним фінансуванням.

«В цьому документі також вказують, що інформаційний комісар має бути спрямованим передусім на питання доступу до інформації. Я поділяю цю позицію  на противагу баченням, аби цей орган поєднував аспекти доступу до інформації і захисту персональних даних», - каже Голдберг.

Експерт акцентував, що, згідно з одним із рішень ЄСПЛ, позитивним обов'язком держави є створення потужної інституції з контролю за дотриманням інформаційних прав громадян, і, зокрема, права на доступ до інформації, і це суголосно положенням ст. 1 Конвенції з прав людини. Девід Голдберг також нагадав, що Рада Європи не має жодних рекомендацій власне в аспекті контрольного органу в сфері доступу і це, на його думку, є доказом, що держави чинять спротив спробам встановити потужний режим доступу до публічної інформації, бо їм це просто не подобається.

«Для мене є показовим те, що президент США, підписуючи закон про доступ до публічної інформації, сказав: «Роблю це через власний труп». Навіть в Америці це не було популярною ідеєю для влади. Я ж погоджуюсь із Хелен Дарбішер, керівницею організації Access.Info.Europe, яка прирівнює доступ до інформації до коперніанської революції. Я вважаю, що доступ є найреволюційнішим принципом, втіленим владою держав за всі часи історії людства. Але треба, аби він працював належним чином», – каже Девід Голдберг.

Голдберг апелює також до шведського філософа Петера Форшколя, автора трактату «Думки про цивільну свободу».

«Форшколь стверджував, що право кожного у вільному суспільстві – робити свій внесок для розвитку вільного суспільства. Для цього він повинен знати стан справ у цьому середовищі. Це ключовий момент, пов’язаний з доступом до інформації.  «Інформаційний комісар» чи інший орган контролю може стояти на верхівці піраміди інформаційного керування, але мати доступ до інформації, щоб робити свій внесок у розвиток суспільства – право усіх. Саме в основі цієї піраміди живе доступ, а не лиш на верхівці», – підсумовує думку експерт.

Нагадаємо, 7 липня «Доступ до правди» та  ГО «Платформа прав людини» організували круглий стіл  «Законотворчість у сфері доступу до публічної інформації: сучасний стан та перспективи». Під час дискусії народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв висловив інціативу створити в парламенті міжкомітетську робочу групу задля доопрацювання законопроектів, покликаних вдосконалити сферу доступу до публічної інформації 

В дискусії взяли участь медіа-юристи – експерти у сфері доступу до інформації, а також народні депутати, представники Офісу Омбудсмана і Ради Європи.

Модерував розмову виконавчий директор ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін. 

«Доступ до правди»