Харківська міська рада намагалася оскаржити в апеляції рішення суду, який зобов’язав її надати інформацію щодо знищення трамвайних колій на вулиці Весніна. Проте апеляційний суд залишив це рішення в силі. Тепер чиновники мають надіслати громадській діячці офіційну відповідь про вартість демонтажних робіт та джерела їх фінансування.
Харківське видання «Люк» проаналізувало ситуацію.
30 квітня Другий апеляційний суд Харкова почав розглядати апеляцію міськради, у якій чиновники намагаються оскаржити рішення суду першої інстанції про незаконність демонтажу трамвайної колії на вулиці Весніна. А 1 травня розглядалася інша справа.
Харків’янка Ірина Кравченко вже майже два роки намагається отримати від міськради інформацію, звідки навесні 2022 року у міста взялися кошти, аби прибрати трамвай з Журавлівського узвозу та вулиці Весніна. Згідно із законом, ці дані мають бути у публічному доступі, проте громадська діячка не змогла знайти їх ані на сайті міськради, ані через прямий запит до чиновників.
Пані Кравченко звернулася із відповідним запитом до Міністерства фінансів України. Там повідомили, що жодних коштів на демонтаж колій Харкову не виділяли, і перенаправили запит до юридичного департаменту Харківської міськради. Департамент спочатку стягнув з неї 600 гривень за сканування 227 сторінок документації, а потім надіслав пошкоджені файли електронною поштою. Після кількох невдалих спроб зв’язатися з чиновниками харків’янка подала позов до суду.
Замість офіційної відповіді про демонтаж колії на Весніна Ірина Кравченко отримала биті файли
Ще у березні минулого року Окружний адміністративний суд Харкова зобов’язав міськраду повторно розглянути запит пані Ірини та надати адекватну відповідь. Натомість чиновники подали апеляцію в останній відведений для цього день. Суддя Андрій Сліденко знову розглянув справу та у лютому виніс остаточне рішення: міськрада має надати Кравченко офіційну відповідь на запит щодо вартості робіт на вулиці Весніна. Чиновники тепер намагаються оскаржити це рішення вже в апеляційному суді.
Як і на засіданнях суду першої інстанції, інтереси міської ради вчора представляла Олена Бабак. Вона намагалася довести, що суддя Сліденко помилково та безпідставно вимагав повторно надати інформацію Кравченко. Міськрада начебто вже відправляла позивачці офіційну відповідь про те, що кошти на демонтаж колій з міського бюджету не виділялися.
Проте це суперечить даним, розміщеним на Єдиному вебпорталі використання публічних коштів — на ремонті роботи по вулиці Весніна та міськрада витратила близько 232 мільйонів гривень. Коли пані Кравченко зачитала суду відповідні документи, чиновниця відповіла, що не знає, які саме роботи проводилися на вулиці Весніна та яким коштом. На думку Олени Бабак, інформація з вебпорталу не може бути належним доказом того, що міськрада взагалі фінансувала якісь роботи на вулиці Весніна.
Відповідь міського департаменту ЖКГ директору юридичного департаменту міськради
Далі позивачка зачитала надісланий юридичному департаменту міськради лист від міського департаменту ЖКГ, де вказується, що він здійснив ряд закупівель, пов’язаних з «ремонтом» вулиці Весніна. На це представниця міськради відповіла, що цю відповідь департамент ЖКГ надав в межах іншої справи та іншому представнику юридичного департаменту, а не їй. Саме тому, на її думку, міськрада не зобов’язана відображати цю інформацію у відповіді на запит Кравченко.
На пряме питання «Яким коштом комунальники профінансували демонтаж рейок на вулиці Весніна?» Бабак повідомила, що міськрада не знає. Ба більше — втручання департаменту у діяльність КП «МіськЕлектроТрансСервіс», яке і прибрало трамвайні рейки, не відповідає вимогам Господарського кодексу (щоправда, чиновниця не уточнила, яким саме).
Зрештою, суд відхилив апеляційну скаргу міськради та залишив без змін рішення суду першої інстанції. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, тому тепер міськрада зобов’язана надати Ірині Кравченко інформацію про обсяги та джерела фінансування робіт на вулиці Весніна під час воєнного стану. Проте невідомо, чи зробить вона це після судових розглядів, що тривають понад рік.
«Доступ до правди»
