Користувач платформи «Доступ до правди» Вадим Кобяков звернувся до Національного агентства із запобігання корупції із запитом про посадові інструкції працівників, також він попросив надати Положення про відділ зовнішньої комунікації Департаменту запобігання політичній корупції.
У відповідь – відмова. Запит назвали зверненням і попросили оплатити витрати на копіювання.
Ми попросили прокоментувати правомірність такої відмови експертку з питань доступу до публічної інформації медіа-юристку Тетяну Олексіюк.
Експертка зазначає, що при аналізі цієї взаємодії слід звернути увагу на два основних питання:
1) питання, яке стосується законності вимоги сплатити витрати на копіювання та друк;
2) питання правомірності відмови НАЗК розглядати листи громадянина як запити на інформацію.
Чи повинен запитувач заплатити за копіювання і друк?
Що стосується законності вимоги сплатити витрати на копіювання та друк, така вимога НАЗК могла б вважатися обґрунтованою, адже рахунок було оформлено відповідно до рішення Національного агентства від 22.09.2016 № 44 «Про відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Національне агентство з питань запобігання корупції», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.10.2016 за №1370/29500, зі змінами, внесеними наказом Національного агентства від 26.02.2020 № 72/20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2020 за № 249/34532 (про це зазначено безпосередньо у відповіді розпорядника).
Проте, сумніви викликає інший момент: у відповіді НАЗК не зазначено, що запитувачеві разом із рахунком на відшкодування витрат направлено безкоштовні 10 сторінок копій документів. Нагадаю, що Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» у пункті 11.1 зазначено: «Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 2939-VI у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов'язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших 10 сторінок.
При цьому питання щодо надання розпорядником інформації перших 10 сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв'язку з невідшкодуванням відповідних витрат прямо Законом № 2939-VI та іншими чинними нормативно-правовими актами не врегульовано.
Однак, враховуючи міжнародно-правові стандарти у сфері доступу до публічної інформації, вважаємо, що належною практикою є надання за вимогою запитувача перших 10 сторінок безкоштовно одночасно з повідомленням про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів».
Таким чином, відповідальні працівники НАЗК повинні були разом із рахунком надіслати перших 10 сторінок копій безкоштовно.
У рахунку, надісланому НАЗК запитувачеві, вказано, що кількість сторінок, електронні копії яких необхідно виготовити, становить 11 штук. З рахунку та відповіді не зрозуміло, чи враховані до цих 11 сторінок 10 безкоштовних. Звісно, закон чи судова практика не передбачили таких випадків, але, виходячи з принципів доцільності та добросовісності, у подібному випадку до 10 безкоштовних сторінок розпорядникові варто було б додати і 11-ту, не витрачаючи робочого часу працівників розпорядника на дії, метою яких є відшкодування вартості копіювання однієї сторінки.
Що стосується Постанови Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №9901/119/21 (адміністративне провадження №П/9901/119/21), на яку посилається запитувач, то зазначена правова позиція не є повністю ідентичною. Ця справа дійсно стосується правомірності нарахування витрат на сканування документів у відповідь на запит, розпорядник публічної інформації - Вища раду правосуддя відмовила надати запитувані документи в електронному форматі безкоштовно. Відповідно до встановлених у справі обставин, окремі запитувані документи вже існували у розпорядника в електронному вигляді, а, отже, не потребували переведення в електронний формат. Щодо ситуації із запитом до НАЗК, імовірно, що посадові інструкції працівників, які просив запитувач, не існували у розпорядника в електронній формі, отже відповідь на це питання потребує окремого дослідження, можливо, в рамках процедур оскарження.
Запит чи звернення?
Досвідчені читачі «Доступу до правди» вже неодноразово читали коментарі юристів щодо відмінності між інформаційними запитами та зверненнями громадян.
Читайте також:
Якщо просите роз’яснень – це звернення, а не запит
Антимайстер-клас: як уникнути помилок у запиті на інформацію
У Держгеокадастрі відхрестилися від запиту, назвавши його зверненням
Звернення громадянина – це пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Тобто, щойно запитувач намагається щось повідомити розпорядникові, аргументувати чи вимагати, його повідомлення виходять з-під дії Закону України «Про доступ до публічної інформації» та переходять під дію Закону України «Про звернення громадян». Не зайвим тут буде нагадати, що у випадку прохання про роз’яснення, таке повідомлення переходить під дію Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» з цього приводу у пункті 3.5. зазначає наступне: « Закон № 2939-VI не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини регулюються спеціальним законом - Законом України «Про безоплатну правову допомогу».
Тому запитувачеві слід було або оформлювати свій наступний лист відповідно до вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу», або подавати скаргу на дії посадових осіб, які дали таку відповідь на запит, до керівника розпорядника в порядку Закону України «Про звернення громадян». Таку можливість нам дає частина 1 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка передбачає можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації не тільки до суду, але й до керівника розпорядника, його вищого органу.
На жаль, таке оскарження неможливо здійснити через «Доступ до правди», адже Закон України «Про звернення громадян» встановлює інші вимоги до оформлення: крім того, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, воно має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (стаття 5 Закону України «Про звернення громадян»).
Юридична допомога надається в рамках проєкту "Посилення громадянської журналістики в Україні", що реалізується за фінансової підтримки United Nations Democracy Fund (UNDEF).
«Доступ до правди»
