Луцька міська рада надіслала ухильну відповідь на запит луцького активіста Михайла Верпучинського щодо закопаного в орнітологічному заказнику «Пташиний гай» будівельного сміття. Але сміття одразу прибрала. Про історію того, як запит спонукав міську владу відчути громадський контроль, пише «Громадське інтерактивне телебачення».

Екоактивісти виявили в орнітологічному заказнику «Пташиний гай», що в Центральному парку імені Лесі Українки у Луцьку, закопані будівельні відходи. Ймовірно, це зробили під час будівництва бігової доріжки з поліуретановим напиленням, та й у мішках з будівельним сміттям знайшли рештки того самого поліуретанового напилення.

Луцький активіст Михайло Верпучинський написав запит до міської ради, у якому поцікавився, що це за сміття, хто його залишив і що міська рада планує з цим зробити.

У відповіді на запит, підписаній заступницею Луцького міського голови Іриною Чебелюк, зокрема йдеться:

«У вересні-жовтні 2021 року працівниками КП «Парки та сквери м.Луцька» було проведено викошування самосіву, бур’янів та чагарників відповідно до дозволу № 4-1 на спеціальне використання природних ресурсів у межах території та об’єкту природно-заповідного фонду орнітологічного заказника Пташиний гай на 2021 рік, в межах ліміту від 19.07.2021 №3, затвердженого управлінням екології і природних ресурсів Волинської ОДА.

Після проведення вищезазначених робіт виявлено велику кількість напівзотлілих пнів, що залишилися з часів проведення реконструкції меліоративної системи у 2009-2011 роках. В процесі проведення робіт з корчування пнів було розгорнуто кілька кагатів, що містили в собі побутове та будівельне сміття, мішки з піском, автомобільні шини та інше.

Станом на 22.11.2021 КП Парки та сквери м.Луцька проводяться роботи по прибиранню та очищенню території від сміття».

Михайло Верпучинський іронічно перефразував відповідь, яку отримав.

«Проводимо ми роботи важкою технікою в заказнику (що заборонено його статутом) і бачимо: мішки зі сміттям зариті. Ми негайно розпорядилися його прибрати! Уявлення не маємо, як він туди потрапив! Напевно, бандити закопали!» Як то кажуть, кров з очей», – резюмує автор допису.

А мораль цієї історії проста: відповідь на запит можуть дати ухильну або й не дати взагалі, але запит може спрацювати як скарга і стимулює владу до дій. Тож у більшості випадків, як і в цьому кейсі, запит стане нагадуванням чиновникам, що ситуацію треба виправити і подібного більше не дозволяти.

«Доступ до правди»