Роман Лозинський – народний депутат від партії «Голос», перший заступник голови Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Екс-голова Української галицької партії. Член громадських організацій «Пласт» та «Бігова Україна». Пластун з найвищим почесним ступенем «Гетьманська скоба». Тріатлет, марафонець. Співзасновник «Школи молодої еліти» у Львові.

Ми поінформували депутата продіяльність робочої групи під головуванням народної депутатки Євгенії Кравчук, заступниці голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ, яка напрацьовує суттєві правки до законопроекту 2381 та інших законопроектів, покликаних вдосконалити сферу доступу до публічної інформації в Україні.

Одне з завдань групи – узгодити українське законодавство з доступу з положеннями нещодавно ратифікованої Конвенції Тромсо (доступу до офіційних документів), а також врахувати інші експертні пропозиції, які пролунали під час експертного обговорення «Законотворчість у сфері доступу до публічної інформації: сучасний стан та перспективи».

Фахівці, які виступили під час заходу, очолили підгрупи робочої групи.

Нагадаємо, законопроект № 2381 пропонує достатньо суттєві правки до Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема:

✅ удосконалення визначення публічної інформації;
✅ підвищення штрафів за порушення права на доступ до публічної інформації;
✅ можливість направлення протоколу про адміністративне порушення посадовій особі поштою. Це усуне проблему вручення оформленого відповідно до закону протоколу у випадку небажання посадових осіб зустрічатись з контролюючим органом;
✅ посилення захисту викривачів;
✅ і нарешті до вирішення питання про створення окремого Уповноваженого з питань захисту права на доступ («інформаційного комісара») до публічної інформації пропонується значно розширити повноваження Уповноваженого з прав людини.

Яким, на вашу думку, є чинне законодавство в сфері доступу? Що потрібно змінити?

Доступ до публічної інформації – це наш союзник в бійках з корупційними ризиками. Коли бійку навіть розпочинати не треба, бо публічність і прозорість унеможливила схеми чи зловживання. А ці схеми – і є корупцією. Законодавство в сфері доступу до публічної інформації мусить працювати ефективно. Тому логічним є час від часу зупинитись і проаналізувати: а які ж норми не працюють і потребують доопрацювання? Саме це і є робота народних депутатів, які за підтримки громадськості повинні зробити таку ревізію вже зараз і внести необхідні зміни. Це стосується, для прикладу, визначення поняття та класифікації публічної інформації, запровадження реальної відповідальності та адекватних штрафів за порушення надання доступу до неї. І я підтримую таку ініціативу.

Чи підтримуєте ідею створення інституту інформаційного комісара, який займатиметься питаннями захисту права на доступ до інформації? Чи виступаєте за посилення ролі Уповноваженого ВРУ з прав людини, який здійснює парламентський контроль?

Щодо окремої позиції запровадження інформаційного комісара – питання дискусійне. У міжнародній практиці справді є окрема інституція, яка відповідає суто за реалізацію права на доступ до публічної інформації. Проте перед впровадженням і запуском чогось нового потрібно впевнитись, чи не буде ефективнішим надати такі функції, наприклад, Уповноваженому з прав людини. Підтримую проведення експертних комітетських слухань для вирішення, хто найкраще зможе змістити право українців на доступ до публічної інформації. На них я виступатиму з аргументами за впровадження окремого комісара.

«Доступ до правди»