У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №0032 «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів», повідомляється на сайті парламенту.
Законопроєкт був зареєстрований у Раді 31 січня.
Нагадаємо, Україна підписала Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів у квітні 2018 року. Проте голосування за ратифікацію було зірвано в парламенті попереднього скликання (законопроєкт не набрав необхідної кількості голосів, у тому числі й 23через активну протидію Радикальної партії та її лідера).
Із вересня 2019 року Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики нового складу парламенту актуалізував необхідність ратифікації. Було направлено листи, пройдено етап погоджень у міністерствах. 17 січня Рада з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України підтримала ратифікацію Тромської конвенції.
Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів, або Тромську конвенцію (її текст було підписано в місті Тромсо, Норвегія), відкрили для підписання 18 червня 2009 року. Він вступить в силу після того, як 10 держав-членів Ради Європи його ратифікують.
Наразі Конвенцію вже ратифікували дев’ять країн – Швеція, Боснія і Герцеговина, Естонія, Фінляндія, Норвегія, Молдова, Хорватія, Чорногорія та Литва. Ще вісім країн, включно з Україною, підписали Тромську конвенцію, але досі не ратифікували її. Враховуючи те, що Конвенція набуває чинності з десятою ратифікацією, Україна може ввійти в історію, запустивши в дію цей важливий міжнародний документ.
Читайте також: Звернення громадських організацій щодо ратифікації Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів
Ігор Розкладай, юрист громадської організації «Центр демкоратії та верховенства права»:
«Процес підписання і ратифікації триває з 2016 року. ЦЕДЕМ відреагував на заклик одного зі світових гуру в цій сфері – Девіда Ґолберґа, ініціювавши разом із партнерськими громадськими організаціями процес ратифікації. Саме за активної участі тодішнього заступника міністра юстиції Сергія Петухова і і представника України (а нині віцепрем'єра) в ПАРЄ Дмитра Кулеби відбулось погодження і підписання Україною Конвенції у 2018 році. На жаль, попри значні зусилля народних дептутатів Володимира Ар'єва, Ірини Геращенко, Віторії Сюмар, Марії Іонової та інших, проект було провалено в попередньому скликанні з досі незрозумілих причин. Із приходом нового уряду і парламенту ініціативу ратифікації підтримав Комітет гуманітарної політики, а надто – Євгенія Кравчук та Микита Потураєв. Ще у вересні 2019 року комітет підготував і направив звернення до МЗС щодо повторної ратифікації. Завдяки заступниці міністра юстиції Валерії Коломієць та т.в.о. директора департаменту міжнародного права Оксани Золотарьової документ пройшов дуже швидке погодження і був переданий до Офісу президента України для внесення до парламенту. І звісно, не можна не відзначити суттєву допомогу Олександра Бурмагіна із «Платформи прав людини», Максима Дворового та представників інших громадських організацій, які долучалися до спільних заяв на підтримку ратифікації Конвенції.
Про що йдеться в Тромській конвенції?
Це перший міжнародний документ, у якому держави не лише визнають право на доступ до інформації, а й погоджуються забезпечувати таке право і співпрацювати у сфері доступу. Зокрема, країни-учасниці створять міжнародні моніторингові органи.
Конвенція гарантує право на доступ до документів, що перебувають у володінні органів влади, будь-якій особі без пояснення намірів та причин отримання інформації, подальшого використання документів. Крім того, документ встановлює систему моніторингу, спрямовану на забезпечення країнами-підписантами належної та ефективної імплементації положень конвенції, розвитку права на доступ до офіційних документів.
Також Тромська конвенція містить положення щодо врахування суспільного інтересу в інформації, відображеній в офіційному документі, та надання документа, якщо цей інтерес переважить шкоду, завдану інтересам, визначеним законодавством. Документ встановлює обов’язок для розпорядників належним чином поводитися з документами для того, щоб вони були легко доступні.
Проте головним нововведенням Конвенції Тромсо для України стане створення нових органів: Групи міжнародних експертів та Наради сторін (створюється на рівні Страсбургу і за фінансів Ради Європи). Так, учасники Групи будуть стежити за застосуванням положень документа, вивчати досвід країн та обмінюватися ним. Зокрема, для цього експерти зможуть співпрацювати із громадським сектором. Другим органом Конвенції стане Нарада сторін – комісія з представників країн-учасниць, яка розглядатиме зміни до документа та вивчатиме рекомендації експертів.
Чому Україні важливо ратифікувати цю конвенцію?
Експерти наголошують, що український закон «Про доступ до публічної інформації» від травня 2011-го року надає ширші гарантії по доступу до публічної інформації, ніж у Конвенції, але вона потрібна. Так у нашого законі чітко передбачено строк на відповідь протягом 5 робочих днів (конвенція не визначає), перелік випадків, коли навіть до осіб приватного права можна спрямовувати запити значно ширший за конвенційні гарантії.
Також зауважимо, що відповідно до статті 1 цієї Конвенції у разі, якщо українське законодавство надає громадянам ширші права, ніж цей міжнародний документ, застосовуватися будуть норми саме національного законодавства. Це скоріше а) символічний жест та підтвердження нашого цивілізаційного вибору і б) початок роботи міжнародних механізмів у сфері доступу на рівні Страсбургу, які в) запустить саме Україна, ратифікувавши десятою цей міжнародний договір.
Конвенція Тромсо доведе, що Україна стоїть на демократичному шляху. Країна не тільки вдало захищається від зовнішньої агресії, але й впроваджує міжнародні практики у інформаційній сфері. Це дасть змогу посилити імідж України як держави, здатної втілювати найкращі ідеї. До того ж, початок роботи цього документу в міжнародному та національному контексті не потребуватиме додаткових витрат із державного бюджету.
«Доступ до правди»
