Народний депутат від партії «Слуга народу» Юрій Камельчук є членом Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг та заступником члена Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.
Ми поінформували депутата про діяльність робочої групи під головуванням народної депутатки Євгенії Кравчук, заступниці голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ.
Група напрацьовує суттєві правки до законопроекту 2381 та інших законопроектів, покликаних вдосконалити сферу доступу до публічної інформації в Україні. Одне з завдань групи – врахувати пропозиції, які пролунали під час експертного обговорення «Законотворчість у сфері доступу до публічної інформації: сучасний стан та перспективи», а фахівці, які виступили під час заходу, очолили підгрупи робочої групи.
Як ви оцінюєте ситуацію та тенденції в сфері доступу до публічної інформації?
Я переконаний, що в демократичній країні, якою є Україна, дуже важливо, аби громадяни могли отримувати на свій запит інформацію щодо діяльності влади з мінімальними витратами на це часу та зусиль. Мінцифра декларувала, що з вересня в нас повністю запрацює електронний документообіг і все буде в «цифрі», однак паперові запити і інша документація все ще є.
При цьому я все ж вважаю, що покращення сфери доступу до публічної інформації – в цифровізації. Коли буде налагоджена робота системи реєстрів – це зніме навантаження з розпорядників. Я вважаю, що нам варто запровадити положення Конвенції Тромсо про інформацію з відкритих джерел і зробити цю інформацію справді зрозумілою та доступною завдяки цифровізації.
А яких змін, на вашу думку, потребує чинне законодавство в сфері доступу?
Знаю, що в аспекті вдосконалення законодавства про доступ до публічної інформації ведеться мова про посилення відповідальності для порушників законодавства. Погоджуюсь, що це потрібно, оскільки часто стикався з відписками та ігноруванням розпорядників інформації. Це ненормальна ситуація, але дуже важливо юридично грамотно прописати про стягнення та процедуру відповідальності, аби не перевантажувати зайвий раз судову систему.
Чи підтримуєте ідею створення інституту інформаційного комісара, який займатиметься суто питаннями захисту права на доступ до інформації? Чи ж вважаєте за доцільне підсилити Омбудсмана?
Наразі мені не доводилось у своїй роботі співпрацювати з офісом Омбудсмана, тому мені важко оцінити, наскільки ефективною є їхня робота. Однак, якщо ведеться мова про створення окремого органу, який би займався контролем за виконанням законодавства про доступ, то, очевидно, що офісу Омбудсмана бракує потужностей, або ж є обґрунтовані сумніви щодо того, чи варто цю діяльність покладати на їхні плечі. Я би хотів детальніше вивчити це питання, функціонал «інформаційного комісара» та офісу Омбудсмана, однак поки схиляюсь до того, що, ймовірно, запровадження нового органу з ретельно прописаною зоною відповідальності матиме сенс.
«Доступ до правди»
