304дп17Безопл.ліки

Доброго дня!

Я є лежачим інвалідом 1А групи в віці 87 років з трьома переломами хребта та переломами 9 ребер, хворію на рак крові, стеноз серця, постійну мерехтливу аритмію серця, гіпертонічну хворобу та ще багато інших хвороб. При трудовому стажі понад 50 років отримую мізерну пенсію.
Починаючи з лютого 2017 року, тобто, вже понад 3 місяці, моя дільнична лікарня – Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Вінниці, головний лікар Кривов’яз Т.М., припинили видавати мені безоплатні рецепти на ліки як учаснику ВВВ, і видають їх за 50% оплати. І це при тому, що мій середньосімейний дохід на місяць не досягає навіть 1 500 грн. Жодних пояснень такого факту мені як лежачому інваліду лікарня не надає, а головний лікар веде себе як фашистка – робить все для знищення інвалідів. Видно, саме за таке відношення до людей їй дали Заслуженого лікаря України. Жодних роз’яснень порядку пільгового забезпечення лежачих інвалідів та учасників війни лікарня ніколи не надавала і не надає до сьогодні.
Відповідно до ст.ст.8, 10 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.34.2 Конституції України, законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», прошу надати мені публічну інформацію, ЩО Є ПРЕДМЕТОМ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ, необхідну мені для виявлення порушень прав людини, зловживання владою, ризиків для здоров'я людей, і яку я маю намір оприлюднити для суспільства, а саме:
1. Чи змінилось, починаючи з лютого 2017 року, законодавство та відомчі інструкції МОЗ в частині зменшення забезпечення усіх учасників війни ліками при амбулаторному лікуванні з безоплатних на 50%оплатних? Так чи ні?
1.1. Якщо так, прошу повідомити мені назви, дати ухвалення та авторів усіх нормативних документів, діючих з 01.02.2017, які застосовуються МОЗ та усіма медичними закладами, включаючи дільничні лікарні, за якими зменшене забезпечення усіх учасників війни ліками при амбулаторному лікуванні з безоплатних на 50%оплатних.
1.2. Прошу надати мені належні копії усіх нормативних документів, діючих з 01.02.2017, які застосовуються МОЗ та усіма медичними закладами, включаючи дільничні лікарні, за якими зменшене забезпечення учасників війни ліками при амбулаторному лікуванні з безоплатних на 50%оплатних.
2. Якими пільгами забезпечуються усі лежачі учасники ВВВ на отримання ліків при амбулаторному лікуванні, починаючи з лютого 2017 року по даний час, якщо їх середньосімейний дохід на місяць не досягає 1 500 грн. – безоплатними чи 50%оплатними? Чим це передбачено?
3. Які органи та посадові особи є відповідальними за забезпечення/незабезпечення лежачих учасників ВВВ безоплатними ліками, якщо таке право такі пацієнти мають за законом? Прошу навести повний перелік органів та посадових осіб, відповідальних за таке забезпечення чи незабезпечення.
4. Які органи та посадові особи, та в якому порядку, повинні перевіряти право на забезпечення лежачих учасників ВВВ безоплатними ліками, в тому числі їх майновий стан? Прошу навести повний перелік органів та посадових осіб, відповідальних за такі перевірки.
5. Хто повинен роз’яснювати лежачим інвалідам їх права на медичну допомогу, включаючи на забезпечення ліками? Прошу навести повний перелік органів та посадових осіб, відповідальних за такі роз’яснення.
6. Прошу навести повний перелік органів та посадових осіб, які мають відшкодовувати лежачим учасникам ВВВ вартість ненаданої медичної допомоги, зокрема, у вигляді ненаданих безоплатних ліків, якщо такі права учасники ВВВ мають за законом.
Роз’яснюю, що
а) неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України "Про доступ до публічної інформації", порушення права на доступ до публічної інформації тягнуть персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.212-3.1, 2 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 425 до 850 грн. за КОЖНИЙ факт порушення та від 1 020 до 1 360 грн. за КОЖНИЙ ПОВТОРНИЙ протягом року факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.;
б) обмеження доступу до інформації тягне персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.212-3.4 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 1 020 грн. до 1 360 грн. за КОЖНИЙ факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.;
в) систематичні порушення власних посадових обов’язків шляхом навмисного протиправного ненадання запитаної публічної інформації, неповне надання інформації, ненадання інформації запитаної форми, надання не засвідчених чи неналежно засвідчених копій запитаних документів, обмеження доступу до інформації кваліфікуються як зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, і тягнуть кримінальну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.364 КК України та караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
г) відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, що є ДЖЕРЕЛОМ ПРАВА для України, зокрема, у справі «Скордіно та інші проти Італії» (№1) («Scordino and others v. Italy» (№1)), скарга №36813/97, Велика Палата ЄСПЛ в рішенні від 29.03.2006 року (http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-72925), оцінюючи розмір присудженої заявникам національними судами моральної шкоди, серед іншого, вказала на таке:
«213. Even if the method of calculation provided for in domestic law does not correspond exactly to the criteria established by the Court, an analysis of the case-law should enable the courts of appeal to award sums that are not unreasonable in comparison with the awards made by the Court in similar cases».
Офіційного перекладу українською цього рішення Суду немає. Але враховуючи, що зазвичай українські чиновники не «петрають» англійською, наводиться відповідний витяг з наявного офіційного перекладу вказаного рішення Суду Російською Федерацією (http://docs.pravo.ru/document/view/19382...) російською як загальнозрозумілою усім українцям мовою, а саме:
«213. Даже если метод произведения расчетов, предусмотренный во внутригосударственном законодательстве, точно не соответствует установленным Европейским судом критериям, то анализ прецедентной практики Европейского суда должен предоставлять апелляционным судам возможность назначать суммы компенсаций, которые не являются необоснованными по сравнению с компенсациями, присуждаемыми Европейским судом в аналогичных случаях».
Це означає, що в усіх випадках порушень прав людини, яким є і порушення права на доступ до інформації, на національному рівні реальна моральна шкода (в тому числі і при розгляді позовів до винних посадових осіб про порушення доступу до інформації, і при вирішенні питань про притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб) обраховується в розмірах, застосовуваних в рішеннях Європейського Суду з прав людини проти держави (в даному випадку – проти держави Україна). А це – тисячі і десятки тисяч євро, в гривневому еквіваленті, за КОЖНИЙ факт порушення.

З повагою,

Михайло Щербатий