374дп17ДОДАТК_Щодо_зверн7-16
Доброго дня!
Прошу підтвердити отримання цього електронного листа за призначенням відповідно до приписів ст.7 Розділу ІІІ «Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 № 1886/5.
04.11.16 я звернулася особисто до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини п. Лутковської В.В. (далі – Уповноважений) з письмовим електронним листом під назвою «Звернення №7-16». Лист підписаний мною простим електронним підписом відповідно до нормативних приписів шляхом додавання до електронних даних, що складають текст листа, даних в електронній формі, призначених для ідентифікації мене як підписувачки листа – а саме власноручного підпису у вигляді мого власного прізвища та ініціалів друкованими літерами шрифтом Cambria кеглю 12 «А.В.Щербата».
При підписуванні листа я керувалася приписами ст.19.1 Конституції України, яка дозволяє мені, які і будь-якій іншій людині, робити все, що прямо не заборонене законом. Форма та спосіб мого електронного підпису вільно обрані мною серед запроваджених в реальне життя можливостей, наданих сучасними науковими досягненнями в галузі електроніки, в межах доступних опцій комп’ютерної техніки.
У вказаному листі я об’єднала кілька вимог, право на які передбачене законами України «Про інформацію», «Про звернення громадян», а саме: а) СКАРГУ, в порядку квазі-судової процедури, передбаченої законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» в сукупності із законом України «Про звернення громадян»; б) ЗАЯВУ, в порядку закону України «Про інформацію» в сукупності із законом України «Про звернення громадян». Ці вимоги, за приписами вказаних законів, мали бути вирішеними в строки, відповідно, від 15 днів (заява про отримання інформації) до 1 місяця (скарга), а у випадку визнання підставності клопотання про скорочення строку розгляду – у скорочений строк.
При об’єднанні кількох вимог в одному листі я так само керувалася приписами ст.19.1 Конституції України, яка дозволяє мені, які і будь-якій іншій людині, робити все, що прямо не заборонене законом. Оскільки жодним законом України ні прямо, ні опосередковано не заборонене об’єднання в одному документі кількох таких вимог, я скористалася своїм конституційним правом, і подала їх в одному листі (текст «Звернення №7-16» надаю нижче в кінці цього запиту). Зокрема, я просила (цитата):
«14. Виходячи з викладеного, звертаюсь до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з цим зверненням про звернення до Конституційного Суду України, відповідно до ст.13.3) закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», з поданням про невідповідність ст.ст.46, 48 Конституції України закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» в частині розміру державної соціальної допомоги дітям-інвалідам.
15. Відповідно до ст.20 закону України «Про звернення громадян», прошу розглянути моє звернення у скорочений 10-денний строк, оскільки питання стосується сотень тисяч українських сімей, а тому містить важливий суспільний інтерес, і щоденне зволікання з поновлення моїх порушених прав, викладених в цьому зверненні, є загрозливим для мого життя.
15.1. Відповідно до ст.20 закону України «Про звернення громадян», прошу розглянути моє звернення як дитини-інваліда – особи, яка має пільги за законодавством, у першочерговому порядку.
16. Відповідь та ухвалене рішення за цим зверненням прошу надати мені на домашню адресу.»
11.11.16 я звернулася особисто до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини п. Лутковської В.В. з письмовим електронним листом під назвою «Доповнення до звернення №7-16». Лист так само підписаний мною простим електронним підписом відповідно до нормативних приписів шляхом додавання до електронних даних, що складають текст листа, даних в електронній формі, призначених для ідентифікації мене як підписувачки листа – а саме власноручного підпису у вигляді мого власного прізвища та ініціалів друкованими літерами шрифтом Cambria кеглю 12 «А.В.Щербата».
При підписуванні листа від 11.11.16 я так само керувалася приписами ст.19.1 Конституції України, яка дозволяє мені, які і будь-якій іншій людині, робити все, що прямо не заборонене законом. Форма та спосіб мого електронного підпису вільно обрані мною серед запроваджених в реальне життя можливостей, наданих сучасними науковими досягненнями в галузі електроніки, в межах доступних опцій комп’ютерної техніки.
У вказаному листі від 11.11.16 я так само об’єднала вимоги, право на які передбачене законами України «Про інформацію», «Про звернення громадян», а саме: а) СКАРГУ, в порядку квазі-судової процедури, передбаченої законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» в сукупності із законом України «Про звернення громадян», та б) ЗАЯВУ, в порядку закону України «Про інформацію» в сукупності із законом України «Про звернення громадян». Ці вимоги, за приписами вказаних законів, мали бути вирішеними в строки, відповідно, від 15 днів (заява про отримання інформації) до 1 місяця (скарга), а у випадку визнання підставності клопотання про скорочення строку розгляду – у скорочений строк.
При об’єднанні кількох вимог в одному листі від 11.11.16 я так само керувалася приписами ст.19.1 Конституції України, яка дозволяє мені, які і будь-якій іншій людині, робити все, що прямо не заборонене законом. Оскільки жодним законом України ні прямо, ні опосередковано не заборонене об’єднання в одному документі кількох таких вимог, я скористалася своїм конституційним правом, і подала їх в одному листі (текст «Доповнення до звернення №7-16» надаю нижче в кінці цього запиту). Зокрема, я просила (цитата):
«4. Я прошу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини звернутись до Конституційного Суду України, відповідно до ст.13.3) закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», з поданням про невідповідність ст.ст.46, 48 Конституції України закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» в частині розміру державної соціальної допомоги дітям-інвалідам.
5. Я прошу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини подати матеріали з перевірки цього звернення, в сукупності з основним моїм зверненням від 04.11.16, Генеральному прокурору України для перевірки наведених фактів на предмет наявності в них ознак кримінальних злочинів, виявлення та притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб.
6. Відповідь та ухвалене рішення за цим зверненням прошу надати мені на домашню адресу».
Серед іншого, я просила, відповідно до приписів ст.7 Розділу ІІІ «Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 № 1886/5, підтвердити отримання мого електронного листа від 24.06.17 за призначенням.
Поштовий робот доставив мого листа адресату 11.11.16 о 12-55. Однак, станом на сьогодні підтвердження отримання мого електронного листа мені не надіслане.
Наскільки мені відомо, питання, з якими я зверталася до Уповноваженого, є у його виключній компетенції – на даний час особисто п. Лутковської В.В., і їх розгляд та вирішення не може делегуватися чи в будь-який спосіб передаватися будь-яким органам та посадовим особам.
Станом на сьогодні жодних відповідей, листів, повідомлень тощо Уповноваженого з приводу моїх листів від 04.11.16 та від 11.11.16 п. Лутковська В.В. мені не надсилала – ні на скаргу, ні на заяву про надання інформації про мене.
Ще 24.06.17 через сайт Доступ до правди я подала Уповноваженому запит на доступ до публічної інформації 374дп17Щодо_зверн7-16, який надісланий Уповноваженому о 10:05:16 24.06.17; а його отримання та збереження підтверджено поштовим роботом серверу отримувача о 10:05:17 24.06.17. Запит та вся переписка за ним розміщені на сайті за посиланням https://dostup.pravda.com.ua/request/374....
Я просила, серед іншого, відповідно до приписів ст.7 Розділу ІІІ «Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 № 1886/5, підтвердити отримання мого електронного листа за призначенням. Однак, станом на сьогодні підтвердження отримання мого електронного листа мені не надіслано.
29.06.17 від гр-ки Кошман Олени Михайлівни надійшов порожній електронний лист з додатком фотокопії листа від 29.06.17 на бланку Представника Уповноваженого за підписом Представника Уповноваженого Д.О. Лях. Серед іншого, в листі автор вказує таке:
«З Вашого запиту вбачається, що Ви бажаєте отримати інформацію та копії документів стосовно “Звернення №7-16” від 4.11.2016 р. та “Доповнення до звернення №7-16” від 11.11.2016 р., поданих до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Відтак, запитувана Вами інформація стосується Вас особисто.
Відповідно до Закону України “Про захист персональних даних” відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, є її персональними даними.
Порядок надання такої інформації особі, якої вона стосується, регулюється Законом України “Про захист персональних даних».
Статтею 8 Закону України “Про захист персональних даних” визначено права суб’єкта персональних даних, одним з яких є право на доступ до своїх персональних даних. Частиною шостою статті 16 зазначеного Закону також визначено, що суб'єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб’єкта відносин, пов’язаних з персональними даними, за умови надання інформації щодо прізвища, ім’я та по батькові, місця проживання (місця перебування) і реквізитів документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит.
Оскільки запитувана інформація стосується Вашої особи, вона повинна надаватись з урахуванням вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
На жаль, Ваш запит не відповідає вимогам Закону України “Про захист персональних даних”, а саме не містить повну інформацію про Вас (прізвища, ім'я та по батькові), місце Вашого приживання (місце перебування) та реквізитів документа, що посвідчує Вашу особу.
З огляду на вищевказане, правові підстави для надання запитуваної Вами інформації та копій документів наразі відсутні».
Наведені твердження Представника Уповноваженого Д.О. Лях демонструють його правову позицію, яка полягає в тому, що приписи закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на відносини щодо запитів осіб на публічну інформацію про себе, а персональні дані як інформація про особу не підпадають під ознаки публічної інформації і не є публічною інформацією як такою, а є лише персональними даними. При розгляді та вирішенні мого запиту на доступ до публічної інформації про мене Представник Уповноваженого Д.О. Лях керувався не приписами закону України «Про доступ до публічної інформації», а ЗАСТОСУВАВ ЛИШЕ приписи закону України “Про захист персональних даних”, на підставі яких і відмовив мені в доступі до запитаної мною публічної інформації, визначеної як «інформація про особу» в законі України «Про доступ до публічної інформації». Жодних ПРАВОВИХ МОТИВІВ такої відмови, з посиланням на норми права, не наведено.
Жодних пояснень чи мотивування позиції, чому саме не застосований закон, обраний запитувачем як спосіб реалізації свого конституційного права, а застосований довільно обраний інший закон, і який між ними існує зв’язок, в листі не наведено. Намагаючись зрозуміти логіку та правові джерела позиції Представника Уповноваженого Д.О. Лях, я апелювала до ст.19.2 Конституції України, яка встановила: «Органи державної влади.., їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Виходячи з приписів цієї статті Конституції, логічно припустити, що вимога до розпорядника ЗАСТОСУВАТИ, при розгляді запитів на доступ до публічної інформації про особу, норми закону “Про захист персональних даних”, мала би бути встановлена або самою Конституцією України, або якимось законом України; в іншому випадку позиція Представника Уповноваженого Д.О. Лях була б протиправною і потягнула б встановлену законом відповідальність, включаючи адміністративну і кримінальну.
Аналіз приписів Конституції України виявив окремі релевантні норми, а саме:
- ст.32.3: «Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею»;
- 34.2, 34.3: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».
Як бачимо, Конституція України обмежила право вільного отримання інформації лише а) законом та одночасно лише б) в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; а щодо відомостей про себе – якщо вони в) не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Інших обмежень не існує. Жодної імперативної норми, яка б приписувала ЗАСТОСУВАННЯ, зокрема, органом державної влади того чи іншого конкретного закону при вирішенні питання надання доступу особі до інформації про неї, Конституція України не містить.
Наступним кроком я звернулась до двох законів України – «Про доступ до публічної інформації» та “Про захист персональних даних”, застосованих Представником Уповноваженого Д.О. Лях в листі на моє ім’я від 29.06.17. Уважне прочитання тексту цих законів, а також вивчення та аналіз їх змісту, на жаль, не надали відповіді на запитання, якими ж саме приписами цих законів міг керуватися Представник Уповноваженого Д.О. Лях, ЗАСТОСОВУЮЧИ приписи закону України “Про захист персональних даних” при вирішенні питання про надання особі доступу до інформації про неї, врегульованого законом України «Про доступ до публічної інформації»: жодний з цих законів не містить вказівки ЗАСТОСУВАТИ приписи закону України “Про захист персональних даних” до запитів осіб на публічну інформацію про себе.
Оскільки мої гадання на кофейній гущі і тикання пальцем в небо не привели до бажаного результату, я змушена звернутись до Уповноваженого та його Представника Д.О. Лях з цим запитом.
Відповідно до ст.ст.8, 10 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.ст.32.3, 34.2, 34.3 Конституції України, законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», прошу надати мені публічну інформацію, ЩО Є ПРЕДМЕТОМ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ, необхідну мені для виявлення порушень прав людини, зловживання владою, ризиків для здоров'я людей, і яку я маю намір оприлюднити для суспільства, а саме:
1. Чи надсилалось мені Уповноваженим електронне повідомлення на моє ім’я про отримання/відхилення мого листа від 24.06.17 як вхідного електронного документу? Так чи ні?
1.1. Якщо ТАК (надсилалось), прошу повідомити та надати:
1.1.1. його реєстраційний номер та дату;
1.1.2. належну факсимільну копію (фотокопію з оригіналу) електронного повідомлення Уповноваженого на моє ім’я про отримання/відхилення мого листа від 24.06.17 як вхідного електронного документу;
1.1.3. докази факту та дати надсилання такого електронного повідомлення.
1.2. Якщо НІ (не надсилалось), прошу повідомити та надати:
1.2.1. причини такого неповідомлення;
1.2.2. перелік усіх посадових осіб Уповноваженого (найменування посад, прізвища, імена та по-батькові), відповідальних за таке ненадсилання;
1.2.3. належні факсимільні копії (фотокопії з оригіналів) задокументованих посадових обов’язків (посадових інструкцій тощо) цих посадових осіб з доказами їх ознайомлення з посадовими обов’язками;
1.2.4. належні факсимільні копії (фотокопії з оригіналів) усіх наявних документів про освіту таких посадових осіб;
1.2.5. суми нарахованих та виплачених Уповноваженим протягом 2016-2017 років з фонду заробітної плати усіх виплат таким посадовим особам, в розрізі років та місяців;
1.2.6. адреси місць реєстрації та фактичного проживання таких відповідальних посадових осіб. Ці дані необхідні мені для подання правової вимоги про поновлення моїх порушених прав, яка вимагає вказання адреси особи, якій заявляється така правова вимога.
2. Витяг з книги (реєстру тощо) Уповноваженого реєстрації електронних повідомлень про отримання/відхилення вхідного електронного документа від 24.06.17.
3. Які конкретні приписи права – які конкретні статті, пункти тощо яких конкретних законів, що зобов’язують розпорядника публічної інформації керуватися вимогами закону України “Про захист персональних даних” при вирішенні питання про надання особі доступу до публічної інформації про неї, ЗАСТОСУВАВ Представник Уповноваженого Д.О. Лях при підготовці проекту листа від 29.06.17 на моє ім’я та при створенні власне листа від 29.06.17 на моє ім’я, відмовляючи цим листом мені в доступі до публічної інформації про мене, і мотивуючи таку відмову приписами закону України “Про захист персональних даних”?
4. Вхідний реєстраційний номер та дату вхідної реєстрації Уповноваженим цього мого листа.
5. Належно засвідчену факсимільну копію (фотокопію з оригіналу) цього мого листа з реквізитами його вхідної реєстрації Уповноваженим.
Роз’яснюю, що, відповідно до ст.20.1 закону України «Про доступ до публічної інформації, «Розпорядник інформації має надати відповідь на ЗАПИТ на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту». Це означає, що одна відповідь надається на ОДИН запит. Ні законом України «Про доступ до публічної інформації, ні іншим чинним законодавством України не передбачене право розпорядника інформації об’єднувати в одному документі кілька відповідей на кілька запитів, тим більше, кільком різним запитувачам. Відповідно до ст.19.2 Конституції України, «Органи державної влади.., їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Це означає, що колективна відповідь на кілька звернень суперечить ст.19.2 Конституції України, отже, є протиправною, а тому взагалі не вважається відповіддю на жодний із запитів, про які в ній ідеться. Це означає, що надання такої відповіді тягне персональну відповідальність винних посадових осіб, в тому числі і адміністративну, як при відсутності відповіді.
Роз’яснюю, що надання іншим особам персональних даних суб’єкта цих даних без згоди цього суб’єкта чи без законних на те повноважень, в тому числі і шляхом надання колективної відповіді на різні персональні запити, кваліфікуються як недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб’єкта персональних даних, і тягнуть за собою персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.188-39.4, 5 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 5 100 до 17 000 грн. за КОЖНИЙ факт порушення та від 17 000 до 34 000 грн. за КОЖНИЙ ПОВТОРНИЙ протягом року факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.
Я не даю згоди на будь-яке об’єднання відповідей на різні запити.
Відповідь та запитану інформацію прошу надати на електронну адресу, з якої отриманий цей лист. Я не даю згоди на використання будь-яких інших моїх контактних даних для мети переписки за цим листом.
З повагою,
Щербата Анастасія Віталіївна