379дп17Проїзд_санаторій

Доброго дня!

Прошу підтвердити отримання цього електронного листа за призначенням відповідно до приписів ст.7 Розділу ІІІ «Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 № 1886/5.
Я є дитиною-інвалідом і отримую соціальну допомогу в розмірі 918,40 грн., яка є основним джерелом мого існування. Фактичний прожитковий мінімум для таких дітей, як я, – від 6 до 18 років, в травні 2017 року склав, за розрахунками МСП України, 3 410,27 грн., хоча насправді він занижений принаймні втричі. В його складі витрати на харчування склали 1 933,75 грн. Порівняння наведених цифр показує, що влада забезпечила мене лише харчуванням лише на 14 днів на місяць – і все. Навіть з урахуванням доходів моєї матері-інваліда (які, за законом, не повинні брати участь в таких розрахунках), коштів на харчі все ж не вистачає.
Постановою КМУ від 11.10.16 №780 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/780-...) передбачені лише міські та приміські поїздки окремим категоріям населення. Транспортні послуги у вигляді поїздок далекого транспортного сполучення не передбачені нікому ні для жодної мети. Це означає, що при визначенні розмірів мінімальних заробітних плат, пенсій, соціальних допомог, інших легальних доходів держава не закладає коштів на поїздки в межах країни та за її межі а, отже, всупереч ст.ст.43 та 46 Конституції України, не гарантує і не забезпечує ці потреби людини. За даними ООН, станом на 2016 рік 60% населення України живе за межею бідності, яка визначається розміром фактичного прожиткового мінімуму. Якщо оперувати наявними в ООН даними загальної кількості населення України, то ця цифра (60%) сягнула біля 27,5 млн. чол., і в 2017 році вона стрімко зростає. Це означає, що жодна людина з більшості населення країни не забезпечена владою джерелом отримання коштів на покриття власних транспортних витрат. Відтак, влада не забезпечує моїх, як і інших дітей-інвалідів України, потреб в поїздках, що порушує моє та інших дітей-інвалідів право на свободу пересування.
Відповідно до законодавства України мені виділена путівка для санаторного оздоровлення, як засіб медичної реабілітації мене як дитини-інваліда. Санаторій розташований в іншій області. Оскільки я є дитиною, я маю право проїзду лише в супроводі дорослого. Це означає, що потреба в коштах для оплати проїзду складає вартість двох поїздок для мене (туди і назад) та чотирьох поїздок для супроводжуючого дорослого (туди і назад в санаторій та туди і назад з санаторію), сумарно за мінімальними цінами від 1 200 до 2 400 грн. В середніх цінах це буде вдвоє дорожче. Усі раніше наявні пільги для проїзду дітей-інвалідів в літній період скасовані нормативно. Це означає, що дитина-інвалід не забезпечена владою джерелами покриття витрат на проїзд її та супроводжуючої особи для санаторно-курортного лікування на морі в літній період, що, в свою чергу, унеможливлює отримання дитиною-інвалідом такої медичної допомоги навіть при наявності висновку МСЕК про потребу в такому лікуванні, як, наприклад, у мене.
З цієї причини, зокрема, протягом останніх трьох років я не отримувала жодного санаторно-курортного лікування.
Відповідно до ст.ст.8, 10 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.34.2 Конституції України, законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», прошу надати мені публічну інформацію, ЩО Є ПРЕДМЕТОМ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ, необхідну мені для виявлення порушень прав людини, зловживання владою, ризиків для здоров'я людей, і яку я маю намір оприлюднити для суспільства, а саме:
1. З яких джерел має оплачуватися в Україні проїзд в іншу область для санаторно-курортного лікування людини як складової її права людини на здоров’я? Прошу навести ці джерела.
2. З яких джерел має оплачуватися в Україні проїзд в іншу область для санаторно-курортного лікування особами, що перебувають на повному державному фінансовому утриманні – пенсіонерами, інвалідами тощо, кількість яких щонайменше 12,5 млн. чол.?
2.1. Якщо застосувати аналогію права, а саме національного бюджетного законодавства, то обов’язок таких витрат особою наступає лише «в межах отриманого бюджетного фінансування». В такому випадку нормативні та фінансові джерела коштів для покриття витрат на поїздки пенсіонерів в Україні, включаючи інвалідів, відсутні. Так чи ні?
3. З яких джерел має оплачуватися мій проїзд в іншу область разом з супроводжуючою особою для мого санаторно-курортного лікування?
3.1. Хто і в який спосіб має профінансувати мені вказані витрати? Прошу навести порядок такого фінансування та повідомити мені, куди, до кого та в який спосіб я, як і будь-яка інша дитина-інвалід, маю звернутися, щоб отримати потрібні кошти на проїзд.
4. Враховуючи терміновість питання (путівка, як завжди, «горяща»), і те, що невчасне вирішення питання загрожує безпеці мого здоров’я, відповідь та запитану інформацію прошу надати не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
5. Прошу навести вхідний реєстраційний номер та дату вхідної реєстрації КМУ цього мого листа.
6. Прошу надати належно засвідчену факсимільну копію (фотокопію з оригіналу) цього мого листа з реквізитами його вхідної реєстрації КМУ.
Відповідь та запитану інформацію прошу надати на електронну адресу, з якої отриманий цей лист. Я не даю згоди на використання будь-яких інших моїх контактних даних для мети переписки за цим листом.

З повагою,

Анастасія Щербата

Доброго дня!

Файл з відповіддю на запит 379дп17Проїзд_санаторій пошкоджений, формат не розпізнається жодною програмою і не відкривається. Файл з копією мого запиту кастрований: без "шапки" з адресатом та датою і часом отримання. Це означає, що ні відповідь, ні копія запиту не надані.
Прошу продублювати повні документи в файлах без пошкоджень.
04.07.17 10-34

З повагою,

Анастасія Щербата