Блокпост ДПС на повороті до села Бистрець Зеленської територіальної громади

Доброго дня, шановний Євгенію Юрійовичу!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

На повороті до села Бистрець Зеленської територіальної громади Верховинського району встановлено блокпост ДПС. (координати 48.11924228435731, 24.719125745491972), до найближчої точки кордону по прямій - це 19950 метрів, тобто це не прикордонна смуга у визначенні Постанови КМУ "Про прикордонний режим". На цьому блокпості прикордонники (учасники інцидентів ідентифікують трьох прикордонників: "молодий", "літній за 50" і "середнього віку до 40") за настроєм можуть когось пропускати далі, а можуть когось не пропускати, наприклад в село Дземброню, навіть, якщо є паспорт громадянина України, а у чоловіків військово-обліковий документ.

Які нормативні документи регулюють встановлення, очевидно, стаціонарного блокпосту саме в тому місці за 19,95 км до кордону по прямій?

І чому (на підставі яких документів) прикордонники вимагають на цьому блокпосту, який знаходиться в контрольованому прикордонному загоні за майже 20 км дозвіл (повідомлення) від 31-го загону, ніби це в'їзд в прикордонну смугу?

З розуміння законодавства України, я однаково можу знаходитись, що в селищі Верховина, що в селі Дземброня, оскільки це прикордонний район, а не прикордонна смуга, але прикордонники можуть мене не пустити, навіть, при наявності паспорту і військо-облікового документу без пояснення причин (прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд).

З повагою,

Олександр Литвин