Державний чиновник узурпував у народу право називатися сувереном влади (володільця національним багатством)

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5 Конституції України).

Суть владовідносин полягає в тому, що одна сторона — панівна — нав'язує свою волю, зазвичай зведену в закон і юридично обов'язкову, іншій стороні — підвладним, направляє їх поведінку і дії в русло, визначене правовими нормами.

Таким чином відбувається свідома підміна понять, коли народ, як єдине джерело влади в Україні (тобто, єдиний володілець прав на національне багатство) втрачає статус панівної сторони і добровільно-примусово погоджується набути нижчий статус підвладної сторони, а державний чиновник стає владою з усіма правовими і матеріальними перевагами для себе.

Зацікавлені або особисто вмотивовані правознавці нав’язують соціуму тезу, що конституційна норма про єдине джерело влади - народ, слід розуміти як специфічну юридичну абстракцію або юридичну фікцію. У такий спосіб фізично існуючий народ (населення території) перестає бути єдиним джерелом державної влади, тобто його права, закріплені Конституцією України на володіння національним багатством стають нікчемними.

Саме через таку грубу маніпуляцію чиновників від юриспруденції конституційними правами громадян, народ, як єдине джерело влади в Україні втрачає право на володіння національним багатством безпосередньо, погоджуючись добровільно передати вказані суверенні права від носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні новому володільцю - апарату державних чиновників, за яким закони України не закріплюють права володіти національним багатством, а тільки тимчасово здійснювати управлінський менеджмент.

Така маніпулятивна юридична фальсифікація із заміною справжнього суверенного володільця народного багатства - народу, як єдиного джерела державної влади на функціонера - державного чиновника фактично веде до узурпації прав народу на володіння (владу над) національним багатством, створюючи умови для зростання олігархічного класу і перерозподіл цього багатства на користь осіб, які, у такий спосіб, незаслужено отримують національні матеріальні цінності і майнові права у приватне володіння.

У публічному просторі і через ЗМІ населенню нав’язується теза що державні чиновники і вибрані народом депутати мають статус влади, тобто мають право на володіння національним багатством, забуваючи, що їх функція тільки управлінська і аж ніяк не володільця національного багатства і не дає їм права на перерозподіл національного багатства у власних приватних цілях, направлених на незаконне збагачення за рахунок спільного національного багатства.
Прошу
надати відповідь
- яким нормативно-правовим документом державним службовцям надано право іменувати себе владою;

- хто слідкує і відповідає за правильне вживання словарного апарату у засобах масової інформації.

З повагою,

Слєсаренко Василь Вікторович