Фінансування ДНЗ

ЗУ “Про доступ до публічної інформації”
ст. 19. Оформлення запитів на інформацію
…
3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи ІНШІЙ ФОРМІ (поштою, факсом, телефоном, ЕЛЕКТРОННОЮ ПОШТОЮ) на вибір запитувача.
4. Письмовий запит подається в довільній формі.
5. Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату ЗА УМОВИ ПОДАННЯ ЗАПИТУ В ПИСЬМОВІЙ ФОРМІ… Тому в даному випадку має місце формалізм та бюрократія розпорядника інформації, а не спрощення у її вирішення, як цього вимагають приписи ст. 3 Закону №2939-VI, що встановлюють гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації на що вказує ВС в Постанові від 16.03.2023р. справа №380/15492/21
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів {ратифіковано Законом № 631-IX від 20.05.2020} державний орган СПРИЯЄ заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ, а зокрема Верховний Суд в тій же ж постанові вказав, що у спірних правовідносинах, що склались, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). А в даному випадку розпорядник інформації зайняв пасивну позицію й такі дії (бездіяльність) слід кваліфікувати, як такі, що не відповідають принципам ст. 2 КАС України, зокрема, принципам добросовісності (п. 5 ч.2 ) і розсудливості (п. 6 ч.2). Вказане також підтверджується і правовою позицією, відповідно до якої Верховний Суд у постанові від 6.03.2019 року в справі №813/3059/16, посилається на вказані принципи, які містяться в ст. 2 КАС України. Подібні вимоги щодо дій розпорядника містяться і в Пленуму ВАСУ №10, у якій у пункті 3.4 зазначено, що розпорядник інформації повинен розглянути запит з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості.
Тобто йдеться про те, що розпорядник інформації повинен сумлінно, відповідально поставитись до виконання своїх обов`язків (принцип добросовісності), керуючись законами логіки, здоровим глуздом та загальними нормами моралі (принцип розсудливості).
Отже, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої ст. 10-1 Закону №2939-VI.

І ще доповнюю:
В законопроекті 2260, за який Верховна рада проголосувала 6 грудня, міститься низка змін до закону України «Про доступ до публічної інформації».
Зокрема законодавці прописали окремо норму про те, що електронний цифровий підпис для подачі запитів не вимагається, а електронні відповіді на запит мають надаватися безкоштовно.
Норми про ЕЦП не було і в попередній редакції закону.
Тепер ст. 19 доповнено такою нормою:
«Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні запиту на інформацію з використанням засобів електронного зв’язку не вимагається».

Також ст. 21 доповнено ч. 5, яка передбачає, що пересилання електронного документа, навіть якщо в ньому більше 10 сторінок, здійснюється безкоштовно.
«Надання інформації, яка відображена в електронних документах, що не потребує їх копіювання або друку у тому числі з метою відокремлення (приховування) інформації з обмеженим доступом, шляхом їх надсилання на вказану в запиті адресу електронної пошти, здійснюється безоплатно».
Раніше цього пункту в законі не було. Натомість передбачалося, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Також з тексту закону зник анахронічний «факс», зате з’явилося слово «сканування».