Ліцензування діяльності

Доброго дня!

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі – Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Враховуючи норми законодавства у сфері публічної інформації прошу надати запитувану інформацію з огляду на наступне.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, медична практика.

Абзацом третім пункту 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики передбачено, що господарська діяльність з медичної практики – це вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ:
- медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами;
- медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов’язана з їх наданням;
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга (у тому числі оцінювання повсякденного функціонування особи, реабілітаційна послуга), що надається пацієнту в закладі охорони здоров’я, реабілітаційному закладі або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що медична практика за своєю правовою природою є видом господарської діяльності, який безпосередньо пов’язаний із наданням медичної допомоги. Медична допомога в свою чергу є професійною діяльністю медичних працівників, спрямованою на профілактику, діагностику та лікування захворювань, травм, отруєнь і патологічних станів, що виключає можливість її здійснення поза межами спеціально визначених законом умов. А медичне обслуговування - це діяльність, що не обов’язково обмежується безпосереднім наданням медичної допомоги, однак є невід’ємно та безпосередньо пов’язаною з її наданням і не може здійснюватися автономно або відірвано від процесу лікування, діагностики чи профілактики.

Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров’я», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 березня 2002 р. № 117 (далі – Довідник) професія «зубний технік» належить до категорії «Фахівці».
Виходячи з положень Довідника зубний технік – це фахівець у сфері ортопедичної стоматології, який на підставі чинного законодавства України здійснює, зокрема виготовлення знімних і незнімних зубних протезів та ортопедичних апаратів із застосуванням сучасних технологій і матеріалів, виконує повний цикл технологічних етапів їх виготовлення, веде медичну документацію, дотримується принципів медичної деонтології, здатний надати допомогу при невідкладних станах, маючи відповідну медичну освіту і кваліфікацію за спеціальністю «Стоматологія ортопедична», а діяльність зубного техніка визначається як діяльність, спрямована на виготовлення зубних протезів за приписом лікаря-стоматолога.

При цьому діяльність зуботехнічних лабораторій не передбачена прямо у переліку видів ліцензованої діяльності. Фізична особа-підприємець, яка має у штаті працевлаштованого зубного техніка, у межах своєї господарської діяльності здійснює виготовлення зубних протезів виключно на замовлення ліцензованих закладів охорони здоров’я та на підставі приписів лікаря-стоматолога. Виготовлені зубні протези передаються відповідним закладам охорони здоров’я, і саме лікарі цих закладів надалі використовують їх під час надання стоматологічних послуг пацієнтам, зокрема шляхом безпосереднього їх встановлення під час лікування. Тобто, професійна діяльність працевлаштованого у ФОП зубного техніка, який здійснює виготовлення зубних протезів на замовлення інших закладів охорони здоров’я, та відповідно господарська діяльність ФОП (зуботехнічна лабораторія), який поставляє ці вироби закладам, має виключно виробничо-технічний характер і не передбачає безпосереднього контакту з пацієнтами, проведення клінічних маніпуляцій чи здійснення зубного протезування чи інших медичних втручань.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, прошу надати відповідь чи підлягає ліцензуванню в порядку статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» господарська діяльність суб’єкта господарювання, який має в штаті зубного техніка, який здійснює виготовлення зубних протезів виключно на замовлення ліцензованих закладів охорони здоров’я та на підставі приписів лікаря-стоматолога і не здійснює безпосередньо зубного протезування пацієнтам, не проводить медичних втручань та не взаємодіє і не контактує безпосередньо з пацієнтом ?

З повагою,

Юлія Миколаєць