Надати інформацію щодо інструктування посадових осіб з Конвенцією про захист цивільного населення під час війни

Доброго дня!

Я являюсь Людиною, у відповідності до ст. 6 Загальної декларації прав людини, і вимагаю визнання своєї правосуб'єкності. Боржник Україна у особі керівника Київського ТЦК та СП м. Одеси порушує міжнародні договори, керівника Одеської поліції відділення №1, керівника Військової служби правопорядку, зокрема ст.12 Пакту про громадянські та політичні права.

Обставини порушення.
18.04.2023 року о 7-40, ранку я, Маковійчук Констянтин направлявся на роботу, та був безпідставно затриманий на блок-посту 7 км. м. Одеса трьома невідомими особами зі автоматичною зброєю в руках. Далі мене заштовхали в автомобіль і відвезли до Київський РТЦК та СП, де за годину я пройшов Військово-лікарську комісію. Потім повезли на перевалочний пункт й утримували до 20 години вечора. За адресою: Дитячо-оздоровчий комплекс «Вікторія», вулиця Дача Ковалевського, буд.93, м. Одеса, Одеська, 65000

Після 17-00 вечора я викликав поліцію. Співробітник Одеського районного управління поліції №1 до мене зателефонував та сказав, що вони не зможуть приїхати, т. я. територія ДОК «Вікторія» охороняється військовими, і вони не будуть із-за мене воювати з військовими. Звернення було в Одеському районному управлінні поліції №1. Перед цим поліцейські зателефонували військовим, попередили їх, що я викликав поліцію, і домовились відреагувати на виклик, після того, як автобус відвезе нас до учбової частини в Вінницькій області.

Істи я відмовився, приняв рішення влаштувати голодування, на захист своїх конституційних прав.

Близько о 20 годині мене змусили сісти в автобус. На мої заперечення, що я викликав поліцію, та маю право подати заяву про вчинення кримінального правопорушення, працівник ТЦК та СП почав на мене морально тиснути. До цього він спитав, хто викликав поліцію. З його повідомлення я дізнався, що йому відомо про мій факт виклику поліції. Але не дивлячись на мої пропозиції дочекатися поліції, він заявив, що йому достимено відомо, що поліція за моїм викликом не приїде. І почав морально тиснути на мене (всі дії зафіксовані на диктофон, та передані міжнародним правозахисним організаціям), щоб я сідав разом з іншими зобов’язанними до автобусу та їхав до м. Вінниці.

Через 20 хвили після того, як причиняючи мене змусили сісти до автобусу, моєму двоюрідному брату зателефонував слідчий. Який попрохав мою скинути на ватцам мою фотокартку, та пообіцяв приїхав до адмінбудівлі ДОК «Вікторія». Тобто органи національної поліції в Одеській області начебто відреагували, але на мій погляд зробили все можливе, щоб не приймати заяву про злочин, та не усувати порушення моїх прав та свобод.

Таким чином, невідомими особами з блок-посту без складання відповідного протоколу затримання, без вручення повістки було здійснено адміністративне затримання й доставлення до Київського РТЦК та СП м. Одеси.

Порушення права на свободу пересування

У відповідності до ст.. 29 Конституції України.

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Статтею 12 Пакту про громадянські та політичні права, (Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73) передбачено, що:

1. Кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання.

3. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У відповідності до ст. 12, 14, 15 до Закону України «Про міжнародні договори»

Міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

2. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, в яких бере участь країна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів.

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим, інші державні органи, до компетенції яких входять питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами Українською Стороною, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких

договорів для Української Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їх зобов'язань

У разі неналежного виконання зобов'язань, взятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, Міністерство закордонних справ України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів.

Таким чином невідомі особи, які чергували в той день на блок-посту 7 км. разом зі співробітниками ТЦК та СП вчинили службовий злочин, т.я. по факту застосували адміністративний арешт строком понад трьох годин, в супереч нормам статтей 260 - 263 КУпАП. Крім того, обмежити свободу пересування можуть у відповідності до ст..262 КУпАП, органи національної поліції. Чим обмежили мою свободу пересування, право на яку передбачене ст. 33 Конституції України. Та ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73

Вільне пересування і вибір місця проживання є гарантією свободи особи, умовами її професійного та духовного розвитку.
(речення перше абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за
конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 135
Житлового кодексу Української РСР від 20 грудня 2019 року No 12-р/2019

Пакт про громадянські та політичні права у відповідності до ст. 9 Конституції України являється чинним міжнародним договором, є частиною національного законодавства України. Згідно з Указом (Указ No671/2021) Президента України (п. 8) персональна відповідальність за належне виконання міжнародних договорів України, інших двосторонніх та багатосторонніх документів, з яких випливають права і зобов’язання України, покладається на керівників державних органів, які відповідно до компетенції забезпечують виконання зобов’язань українською стороною та аналізують виконання іншими сторонами їх зобов’язань за такими міжнародними договорами, документами.

Щодо посадових осіб Військово-Лікарської комісії Київського районного ТЦК та СП, то вони внесли в офіційний документ – постанову ВЛК завідомо не достовірні дані, відносно моєї придатності. У мене хворе серце, і я заявляв про це посадовим особам, та просив направити на додаткове обстеження, але не був почутий.

Таким чином посадові особи ВЛК Київського районного ТЦК та СП порушили норми статті 366 Кримінального кодексу України - службове підроблення, внесення в офіційний документ завідомо недостовірних даних.

На момент подачі цього інформаційного запиту, мою свободу пересування продовжують обмежувати. Згоди на це я не надавав.

Тепер головне, керівником та співробітниками ТЦК та СП порушено також масса норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни.

Стаття 144 Конвеції передбачає, що

Високі Договірні Сторони зобов'язуються, як у мирний час, так і воєнний час, розповсюджувати текст цієї Конвенції якомога ширше в їхніх відповідних країнах, та, зокрема, додавати навчання про цю Конвенцію в їхні програми військового, та, якщо можливо, цивільного інструктування так, щоб принципи цієї Конвенції стали відомими всьому населенню.

Будь-які цивільні, військові, поліцейські чи інші органи влади, які в воєнний час беруть на себе зобов'язання стосовно осіб, що перебувають під захистом, повинні мати текст цієї Конвенції і бути спеціально проінструктованими стосовно її положень.

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

1. Надати належним чином завірену інформацію, з точною назвою структурного підрозділу в міністерстві оборони України, який безпосередньо здійснює загальний нагляд за виконанням Конвенції про захист цивільного населення під час війни.

2. Надати належним чином завірену інформацію, з точним П.І.Б. керівника структурного підрозділу міністерства оборони України, який безпосередньо здійснює загальний нагляд за за виконанням Конвенції про захист цивільного населення під час війни.

3. Надати належним чином завірену копію документа, з підписами співробітників Одеського областного ТЦК та СП, а також керівника та співробітників Київського ТЦК та СП з підписами, що вони проінструктовані стосовно положень Конвенції про захист цивільного населення під час війни.

З повагою,

Костянтин Маковійчук