особа з інвалідністю в наслідок війни 1 групи який потребує постійного стороннього догляду маю право на отримання одноразової допомоги але МО України її не призначає

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

Я, Романенко Юрій Володимирович, підполковник у відставці, особа з інвалідністю в наслідок війни 1 групи за рішенням ЛКК №34 від 01.02.2019 року потребую постійного стороннього догляду, нездатний до самообслуговування. Як військовослужбовець, який отримав захворіння, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року. Але департамент фінансів Міністерства оборони України на моє звернення від 19.12.2018року надало відповідь, що на теперішній час немає можливості виплатити одноразову грошову допомогу. Виплата одноразової грошової допомоги раніше не проводилась.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку із виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України ,,Про військовий обов’язок і військову службу “, відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовців здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України ,, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (ст..41).
Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,, соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення систем правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 12 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод. У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п.2 частини 1 ст. 3 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов’язаного з проходженням військової служби.
Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (в редакції від 4 липня 2012 року № 5040-VI (Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року.) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі — одноразова грошова допомога) — гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби. Таким чином, за умовами наведеної норми Закону №2011-ХІІ, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.
Таким чином, Держава гарантує та бере на себе зобов’язання компенсувати втрату здоров’я інваліду війни 1 гр.- одноразовою грошовою допомогою.
Людина,її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. (ст. 3 Конституції України – Основного Закону України).
Відповідно до положення ст. 45 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Я розглядав отримання одноразової грошової допомоги з одного боку з державного підходу до цього питання а з іншого не отримувати її негайно а коли настане час необхідності реалізації свого права, тому що держава гарантує виплату компенсації за втрачене здоров'я.
Відповідно до Стаття 3. Конституції України
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина друга ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього народу, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які виконують ці функції.
Конституційний Суд України (20 грудня 2016 року №7-рп/2016) зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба ЗСУ пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищення вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини 5 ст . 17 КУ щодо забезпечення державою соціального захисту є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії громадян, у зв’язку, зокрема з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Прошу: Вашого сприяння щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги .

З повагою,

Романенко Юрій Володимирович