Порядок в'їзду громадян РФ в Україну

Голові Державної прикордонної служби України
Цигикалу Петру Олександровичу
Від
Глушко Олени Вікторівни

Інформаційний запит
в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації»

Шановний Петре Олександровичу!

Починаючи з 26 листопада 2018 року, в ЗМІ з’являється суперечлива інформація стосовно обмежень або заборони на в’їзд в Україну громадян Російської Федерації. 1 грудня 2018 року на сайті Державної прикордонної служби України з’явилася публікація «Прикордонники продовжують виконання завдань в умовах воєнного стану», яка, нажаль, не відповідає на всі питання та не зовсім відповідає практиці останніх днів.
У зв’язку з тим, прошу роз’яснити порядок перетину державного кордону України громадянами Російської Федерації на період воєнного стану в Україні.
Зокрема, прошу надати відповідь на такі питання:
1) У вищезгаданій публікації зазначається, що «під час перетину кордону іноземцями та особами без громадянства, у тому числі громадянами Російської Федерації, прикордонники видокремлюють групи ризиків і проводять додаткові заходи з метою недопущення в Україну осіб, які можуть бути причетні до провокаційних або неправомірних дії на території нашої держави». Які саме громадяни Російської Федерації відносяться до груп ризиків? Чи вважаються групою ризиків всі громадяни Російської Федерації чоловічої статі віком від 16 до 60 років, як неодноразово було повідомлено у ЗМІ? Якщо йдеться про громадян Російської Федерації жіночої статі, за яких саме підстав вони можуть бути віднесені до груп ризиків?
2) У роз’ясненні Держприкордонслужби зазначено, що «за наявності правових підстав і у разі якщо громадяни не можуть пояснити чіткої мети своєї подорожі в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється в’їзд в Україну у визначеному законодавством порядку» та вказується, що громадяни РФ, яким було заборонено в’їзд, «не могли підтвердити мети своєї подорожі в Україну, частина не мала належних документів на право перетину кордону». У зв’язку з тим прошу вказати, про які саме «належні документи на право перетину кордону» йдеться та надати вичерпний перелік нормативних актів, якими повинні керуватися прикордонники при прийнятті рішення щодо пропуску громадянина або громадянки Російської Федерації в Україну.
3) Далі, згідно вищевказаної публікації Держприкордонслужби, громадяни РФ, які «прибувають в Україну за наявності документів підтверджуючих постійне чи тимчасове проживання на території України, можуть чітко підтвердити мету своєї поїздки, або їх поїздка носить гуманітарний характер, серед яких смерть або важка хвороба близьких родичів, лікування, навчання, запрошення на участь в певних проектах чи змаганнях тощо, через кордон будуть пропускатися». Прошу роз’яснити, які саме документи вважаються такими, що належним чином, чітко підтверджують мету подорожі громадян РФ в Україну. Між іншим, чи вважаються такими, що належним чином підтверджують мету подорожі в Україну: а) офіційне запрошення від українських організацій для участі у спільних заходах, конференціях, семінарах та ін.; б) нотаріально засвідчене запрошення від громадянина України або особи, яка прирівнюється за своїм правовим статусом до громадянина України (особа, якої надано статус біженця або додатковий захист в Україні; особа, яка має діюче посвідчення на постійне проживання в Україні).
4) Яка відповідальність покладається на прикордонників, які забороняють в’їзд громадянам РФ за наявності відповідних документів та відсутності винесеної їм раніше заборони у в'їзді в Україну, або прикордонників, які забороняють в’їзд громадянам РФ за наявності діючої посвідки на тимчасове або постійне проживання в Україні?
5) Які саме документи вважаються такими, що належним чином підтверджують потребу іноземців, зокрема громадян Російської Федерації, в перетину лінії зіткнення з гуманітарною метою в зоні проведення ООС?

Заздалегідь дякую за докладні роз’яснення. Нагадую, що відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути отримана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації, що тягне за собою адміністративну відповідальність. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відома або має бути відомо хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Згідно статті 20 Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

З повагою,
Глушко О.В.