Повал конститційного ладу

ЗАЯВА - Про Повал конститційного ладу
Про ознаки повалення конституційного ладу та бездіяльність Конституційного Суду України

Ця заява є волевиявленням Народу України — носія суверенітету відповідно до статті 5 Конституції України, а не окремої фізичної особи. Подана вона від імені людей України, які реалізують право на захист конституційного ладу і запобігання його узурпації.

Відповідь (або її відсутність) на це звернення буде розцінена як позиція Конституційного Суду щодо описаних порушень, а також може бути використана як доказ неефективності національних засобів захисту при зверненні до Європейського суду з прав людини.

На підставі статей 5, 8, 19, 55, 103 Конституції України, а також відповідно до нашого конституційного права звертатися до органів державної влади за роз’ясненням з питань, які стосуються застосування Конституції України та загроз принципу верховенства права, звертаєсомь до Конституційного Суду України з наступним.

Суть звернення
У зв’язку з відсутністю проведення чергових виборів Президента України в останню неділю березня 2024 року, як того вимагає частина перша статті 103 Конституції України, прошу надати публічне правове роз’яснення:

Яким чином продовження виконання обов’язків Президентом України Володимиром Зеленським після завершення передбаченого Конституцією п’ятирічного строку повноважень узгоджується з Основним Законом України?

Чи відповідає така ситуація принципам верховенства права, прямої дії норм Конституції, а також забороні узурпації влади, закріпленій у статті 5 Конституції України та роз’ясненій у рішенні КСУ № 6-рп/2005?

Чому Конституційний Суд України не реагує на численні факти порушень конституційних прав громадян, зокрема:

дискримінацію чоловічого населення в контексті мобілізації (ст. 24 Конституції);

обмеження свободи пересування без законного механізму судового оскарження (ст. 33, 55 Конституції);

відсутність правової визначеності строків обмежень під час воєнного стану;

Чи узгоджується з Конституцією України правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23), згідно з якою процедура призову військовозобов’язаного є незворотною, а визнання її незаконною не передбачає поновлення попереднього становища особи, що суперечить праву на ефективний судовий захист?

Обґрунтування
Конституція України є нормою прямої дії і має найвищу юридичну силу (ст. 8). Жоден закон чи підзаконний акт (включно з Законом «Про правовий режим воєнного стану») не може зупинити або змінити вимоги Основного Закону.

Стаття 103 Конституції України не передбачає продовження повноважень Президента поза строком 5 років. Вибори мали відбутись у березні 2024 року. Їх непроведення не має конституційного механізму автоматичного продовження повноважень, що прямо суперечить принципу змінюваності влади у республіці (ст. 5 Конституції).

Частина третя статті 5 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2005 чітко вказують, що жоден орган влади не має права змінювати конституційний лад, в тому числі шляхом відмови від виборів, без рішення народу.

Фактична відмова від виборів Президента, обмеження прав чоловіків без належної судової процедури та правової визначеності, створюють реальні ознаки узурпації влади і системної дискримінації, що порушує ст. 24, 55 Конституції, а також норми міжнародного права.

Постанова Верховного Суду у справі № 160/2592/23, згідно з якою визнання призову незаконним не тягне його скасування, прямо суперечить:

ст. 55 Конституції України (право на поновлення порушених прав),

ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ефективний засіб захисту),

і є формалізацією безкарності та фактичною легітимацією порушень.

Вимагаємо:

Надати офіційне роз’яснення зазначених положень Конституції України в контексті описаної ситуації;

Вказати, чи передбачено Конституцією України можливість продовження повноважень Президента України без виборів у разі дії воєнного стану;

Надати оцінку конституційності правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 5 лютого 2025 року;

Розглянути можливість публічного реагування Конституційного Суду на зазначені загрози верховенству права та конституційному ладу в Україні.

Шановні посадовці Конституційного Суду України!

Цим листом Народ України — носій суверенітету відповідно до статті 5 Конституції України — реагує на отриману відповідь від імені Конституційного Суду, яка була надана на звернення щодо ознак узурпації влади внаслідок непроведення виборів Президента України у 2024 році.

Ваша відповідь, якою фактично відмовлено в розгляді питань захисту конституційного ладу, свідчить про наступне:

1. Ігнорування положень статей 3, 5, 8 Конституції України
Стаття 3 встановлює, що людина, її права та свободи є найвищою цінністю, а держава — відповідальна перед народом за свою діяльність.

Стаття 5 визначає, що право змінювати і захищати конституційний лад належить виключно народові, і ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 8 гарантує, що норми Конституції є нормами прямої дії.

Тобто будь-який громадянин, а тим більше — народ як носій суверенітету, має право ставити питання про відповідність дій органів влади Основному Закону.

2. Спроба підміни конституційного звернення процедурною формальністю
Ваш лист намагається звести звернення Народу України до «запиту на інформацію» або «прохання про юридичну консультацію».
Це — відверта підміна суті питання формою, яка не змінює факту:

Народ України звернувся до органу конституційної юрисдикції щодо ознак повалення конституційного ладу, а Конституційний Суд — відмовився реагувати, пославшись на відсутність «передбачених законом суб’єктів».

Це виглядає не як відповідь, а як усвідомлене перешкоджання реалізації волі народу, що є неприпустимим з точки зору Основного Закону.

3. Фіксація бездіяльності Конституційного Суду як юридичного факту
Ваша відмова розцінюється як:

відмова у виконанні головного обов’язку держави — захисту прав і свобод людини (ст. 3 Конституції);

ігнорування волевиявлення єдиного джерела влади — Народу України (ст. 5 Конституції);

перешкоджання реалізації конституційного права на захист (ст. 8 Конституції);

відмова від реагування на ознаки узурпації влади, що може мати ознаки співучасті у зміні конституційного ладу поза межами народного волевиявлення.

У зв’язку з цим повідомляємо:

Ваша відповідь буде використана як доказ відсутності ефективного засобу захисту прав в Україні при зверненні до міжнародних судових інстанцій, зокрема Європейського суду з прав людини.

Ми залишаємо за собою право публічного розголосу цього факту як прикладу відсторонення Конституційного Суду від захисту конституційного ладу та фактичної втрати легітимності у виконанні своїх функцій.

від імені Народу України —
носія суверенітету та єдиного джерела влади відповідно до статті 5 Конституції України

Повторно!