Правосуб’єктність!

Доброго дня!

Отримавши відповідь на мій попередній запит від 26 лютого 2023 року, хочу звернути вашу увагу на наступне:

17 вересня 1992 року Верховною Радою України був прийнятий і введений в дію Закон України «Про державну статистику» (далі – Закон України №2614-XII), (документ 2614-XII, чинний, поточна редакція — Редакція від 19.04.2014, підстава - 1170-VII).
Згідно абзацу одинадцятого статті 1 Закону України №2614-XII РЕСПОНДЕНТ - особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню у встановленому законодавством порядку і визначені у статті 4 цього Закону.
Згідно приписів пункту б статті 4 Закону України №2614-XII закріплено, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є такі респонденти:
- юридичні особи;
- відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України;
- відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за межами України;
- фізичні особи, незалежно від їх громадянства, які перебувають на території України, або сукупності таких осіб;
- фізичні особи, які є громадянами України і перебувають за її межами, або сукупності таких осіб;
З положень абзацу дванадцятого статті 14 Закону України «Про державну статистику України» вбачається, що органи державної статистики зобов'язані забезпечувати ведення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України та реєстрів респондентів статистичних спостережень, ідентифікацію та класифікацію включених до цих реєстрів суб'єктів; Тобто, ідентифікація фізичних осіб, як статистичних одиниць, здійснюється шляхом присвоєння реєстраційних номерів платників податків.
18 січня 2001 року Верховною Радою України був прийнятий, але не введений в дію, Закону України «Про громадянство України» (документ 2235-III, чинний, поточна редакція — Редакція від 25.08.2019, підстава - 2743-VIII)
В преамбулі закону йдеться, що він відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Згідно приписів абзацу 3 статті 1 Закону України № 2235-III “Про громадянство України” ФІЗИЧНА ОСОБА - це особа.
Під словом «ОСОБА», відповідно до положень абзаців 4,5,6 статті 1 Закону України № 2235-III “Про громадянство України”, мається на увазі:
1. Особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України — є громадянином України;
2. Особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав - є іноземцем;
3. Особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином — є особою без громадянства;
Згідно статті 4 Закону України № 2235-III“Про громадянство України” питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.
06 листопада 1997 року було прийнято Європейську конвенція «Про громадянство» (далі – Конвенція) (Документ 994_004, чинний, поточна редакція — Редакція від 27.05.2009, підстава - 994_939).
Конвенцію ратифіковано із застереженням та заявою Законом N 163-V ( 163-16 ) від 20.09.2006 року
Міжнародним договором, який є частиною національного законодавства та має пріорітет над нормами права встановленими Законом України “Про громадянство України” № 2235-III, є саме ратифікована ВР УКРАЇНИ ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ «ПРО ГРОМАДЯНСТВО».
Згідно статті 1 Конвенції ця Конвенція встановлює принципи та правила, що стосуються громадянства фізичних осіб, і правила, що регулюють виконання військового обов'язку у випадках множинного громадянства, з якими має узгоджуватися внутрішньодержавне право держав-учасниць.
Згідно статті 3 Європейської конвенції «Про громадянство» кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами.
Це законодавство визнається іншими державами тільки за умови його відповідності чинним міжнародним конвенціям, міжнародному звичаєвому праву та принципам права, які є загальновизнаними стосовно громадянства.
Аналізуючи все, що викладено вище, слід зробити висновок, що Україна у своєму законодавстві, а саме: у Законі України № 2235-III визначила, що громадянин України, особа без громадянства та іноземець - це тотожні поняття, що визначені одним і тим же терміном — особа — фізична особа.
Внутрішньодержавним правом України, є Міжнародне приватне право, прийняте Україною як учасницею чисельних Конвенції з приватного права - Законом України № 2709-IV”Про міжнародне приватне право”.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України № 2709-IV ”Про міжнародне приватне право” встановлено, що відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб’єктами яких є фізичні та юридичні особи, є приватноправовими відносинами, характерною ознакою яких відповідно до положень пункту 2 статті 1 цього Закону, є участь у цих правовідносинах громадянина України, який проживає за межами України, іноземця, особи без громадянства або іноземною юридичною особою.
Зміст вищевикладеного беззаперечно свідчить, що в будь-якому випадку визначення громадянина України, який від народження проживає в України і ніколи не позбавлявся громадянства України – є фізичною особою, є таким, що вводить в оману, оскільки фізична особа - це громадянин України, який проживає за межами України, іноземець або особа без громадянства.
Визначивши людину як фізичну особу, суб'єкт права з назвою «Україна»визнає іноземцями, особами без громадянства або громадянами України, які проживають за межами України декілька десятків мільйонів людей, що проживають на території «колишньої» УРСР.
Як йшлося на початку, фізичні особи, незалежно від їх громадянства, які перебувають на території України, або сукупності таких осіб, відповідно до положень абзацу 4 пункту Б статті 4 Закону України № 2614-XII “Про державну статистику», є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є респондентами.
Респондент - відповідно до положень абзацу 10 статті 1 Закону України № 2614-XII “Про державну статистику», це особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню у встановленому законодавством порядку і визначені у статті 4 цього Закону.
Статистичне спостереження - відповідно до положень абзацу 13 статті 1 Закону України № 2614-XII “Про державну статистику” , це планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології.
Статистична методологія - відповідно до положень абзацу 12 статті 1 Закону України № 2614-XII “Про державну статистику”, це сукупність науково обґрунтованих способів, правил і методів статистичного вивчення масових соціально-економічних явищ та процесів, які встановлюють порядок збирання, опрацювання і аналізу статистичної інформації.
Статистична методологія— відповідно до положень абзаців 1,3 статті 8 Закону України № 2614-XII “Про державну статистику” , базується на результатах наукових досліджень, міжнародних рекомендаціях та досвіді статистичної практики з урахуванням національно-історичних особливостей країни , є основою для проведення статистичних спостережень, у тому числі створення і ведення реєстрів респондентів статистичних спостережень.
Реєстр респондентів статистичних спостережень— відповідно до положень абзацу 4 статті 8 Закону України № 2614-XII “Про державну статистику”, є автоматизованою інформаційною системою збирання, накопичення та опрацювання статистичних даних про респондентів, яка забезпечує відбір сукупностей респондентів за визначеними критеріями для проведення статистичних спостережень.
Відповідно до Положення затвердженого наказом Державного Комітету Статистики України № 481 “Про затвердження Положення про Реєстр статистичних одиниць та формування основ вибірки сукупностей одиниць статистичних спостережень за діяльністю підприємств” від 16 грудня 2009 року , пункту 1.1 глави 1 цього наказу - це Положення визначає порядок формування та ведення Реєстру статистичних одиниць. Реєстр статистичних одиниць використовується як реєстр респондентів статистичних спостережень.
Ідентифікація статистичної одиниці(респондента досліджень, фізичної особи) відповідно до цього Положення здійснюється за ідентифікаційним номером платника податків.
Поняття суб'єкт розкривається АКАДЕМІЧНИМ тлумачним словником Української мови.
Згідно академ. словника, ЛЮДИНА як об'єкт дослідження, предмет наукового тощо дослідження, спеціальної зацікавленості, компетенції , експерименту(один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається за допомогою доцільно вибраних або штучно створених умов).
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю;
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи все вищевикладене, слід зробити висновок, що фізична особа - пронумерований всупереч власної волі об’єкт, який незалежно від власного бажання, підлягає проведенню на ньому різних наукових досліджень, експериментів.
Фізична особа - статистична одиниця, обов’язок якої є задовольняти природні, політичні, інші потреби політичного режиму, права якої залежать від забаганок цього ж політичного режиму і постійно звужуються та скасовуються прийнятими Законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади України, їх посадовими та службовими особами, які є невід'ємною складовою політичного режиму.
На прикінці слід зробити висновок, що згідно положень чинного законодавства, зокрема, Конституції України вбачається, що держава забов’язана дбати про дотримання, захист прав та основоположних свобод ЛЮДИНИ, А НЕ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ»

Вимагаю від юридичної особи « МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ» вона ж « МІН'ЮСТ», Код ЄДРПОУ 00015622 , подальші правовідносини будувати на підставі цього звернення-вимоги про зміну правовідносин. Будувати правовідносини на підставах визначених ст. 11 ЦК та актів цивільного законодавства: ЗУ «Про прийняття Конституції України та введення її в дію», ЗУ «Про правонаступництво України».
Забороняю застосовувати щодо мене у випадках звернення, усного чи письмового, та визначенні мого цивільного та правового статусу у будь-яких документах, форми “фізична особа”, так як фізичні особи з паспортами Громадян України на території унітарної держави, Республіки Україна — (ст.5 Конституція України) не є громадянами (визначення членів Генеральної Асамблеї ООН 1977р.), і навіть більше не є людьми.

Статтею 32 Конституції України проголошено право людини на невтручання в її особисте життя. Крім того, не допускається збирання, зберігання, використання поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Визначення поняття персональні дані наводиться в абзаці восьмому статті 2 Закону, відповідно до якого персональними данними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Стаття 1. ЗУ Про захист персональних даних регулює правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних.
Забороняю використовувати та обробляти мої персональні данні з моменту повідомлення про зміну правовідносин! А саме будь-яку дію або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача).
ВИМАГАЮ від розпорядника персональних даних:
1. знеособлення персональних даних володільця персональних даних , тобто, вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу;
2. індивідуально повідомити суб'єкта персональних даних, про виконання вимоги, щодо знеособлення персональних даних володільця персональних даних.

Вимагаю надати відповідь належним чином оформлену та завірену відповідальною особою, під страхом покарання за лжесвідоцтво під матеріальну та кримінальну відповідальність у власній якості (з вказанням посади відповідальної особи та повною розшифровкою прізвища ім’я по батькові та мокрою печаткою).

У випадку, якщо з якихось причин не можливо надати відповідь- письмово вказати причину, або перенаправити (переадресувати) за належністю, відповідно до вимог законодавства.

З повагою, за та від громадянина Республіки Україна, народ в обличчі чоловіка з власним ім’ям Дмитро.