Про "докази", що притягнуті за вуха

Артемівський міськрайонний суд Донецької області Голові суду Дубовику Руслану Євгеновичу вул. Миру, 5, м. Бахмут, Донецька область, 84511 [email address]
ЗАПИТ
на отримання публічної інформації
Шановний Руслане Євгеновичу!
Я був учасником (відповідачем) судової справи №219/9058/20 (справу розглядала і виносила вирок суддя Артемівського міжрайонного суду Донецької області Лапченко Оксана Миколаївна) і є учасником (відповідачем) у справі №219/10054/21, яку також ось уже шостий місяць (з 25 жовтня 2021 року) розглядає суддя Лапченко О.М.
25 жовтня 2021 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Лапченко О.М., розглянувши позовну заяву адвоката Топчийова Є.В., який діє в інтересах позивачки Чуєвої Ганни Петрівни до Чуєва Андрія Сергійовича про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, приняла ухвалу про відкриття провадження №2/219/3376/2021 у справі №219/10054/21. У цій ухвалі суддя встановила, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175,177 ЦПК України, а підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження відсутні.
На перший погляд, це ніби так: позовна заява зовні відповідає основним процесуальним вимогам, містить відомості, які передбачені статтею 175 ЦПК України. А як по суті, як за змістом?
Пункт 5 частини 3 статті 175 передбачає виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. А згідно статті 177 ЦПК України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Які ж обставини викладає, які зазначає докази в підтвердження вказаних обставин в заяві діючий в інтересах позивачки пан Топчийов Євген Володимирович? Обставина лише одна (цитую третій абзац позовної заяви):
«Так, Чуєва Ганна Петрівна є власником будинку №50 розташованого в місті Бахмут Донецької області по вулиці Захисників України (колишня 60 років Утворення ССРСР) на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2014 року. Засвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №1- 2142».
Свої заперечення щодо цієї «обставини» я виклав у відозві на позовну заяву та у вступному слові «Дополнительные аргументы и возражения против иска», яке мав оголосити на першому судовому засіданні 17 листопада 2021 року.
Якими ж доказами підтверджує цю «обставину» пан Топчийов?
Перший «доказ». Цитую адвоката Топчийова.
«Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.12.2020 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, датою розірвання шлюбу, згідно норм СК України є дата набрання законної сили рішення суду. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області набрало законної сили 02.03.2021 року».
Підтверджую: шлюб між мною та позивачкою розірвано за рішенням суду. Проте це рішення не є доказом того, що я не маю права проживати в будинку №50 по вулиці Захисників України, який належить мені і колишній дружині на правах сумісної власності. Рішення суду про розлучення не містить вказівок на те, де мені жити.
Другий «доказ». Цитую адвоката Топчийова.
«Згідно судового наказу від 02.03.2021 року по справі №219/1486/21, провадження №2-н/219/397/2021 виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей Чуєва Артема Андрійовича 02.12.2017 року народження, Чуєвої Наталі Андріївни 05.02.2010 року народження та Чуєва Сергія Андрійовича 01.04.2008 року народження аліменти у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи стягнення з дня пред'явлення заяви, а саме з 17.02.2021 року до досягнення дітьми повноліття та стягнуті судові витрати».
Яке відношення до мого виселення має констатація того, що з мене стягнуті аліменти? Про такі «докази» у народі кажуть: притягнуті за вуха.
Я дійсно виплачую аліменти. І не тільки аліменти. Я живу разом зі своїми дітьми, не ухиляюсь від виконання батьківських обов’язків, закуповую продукти, тощо.
У якості інших «безперечних» доказів щодо виселення Топчийов додає до позову ще й копії свідоцтв про народження дітей.
І самим останнім «доказом» (по переліку у позовній заяві) щодо мого виселення пан Топчийов вважає (цитую орігінал): «Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття, виселення з місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.»
Це що: підказка для судді, за якою вона має прийняти рішення, чи констатація того, що є якесь судове рішення, яке вже набрало законної сили? І до чого тут іменник «зняття»?
Читаю Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Стаття 7. Зняття з реєстрації місця проживання Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
заяви особи або її законного представника;
судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
Але ж я не маю реєстрації місця проживання у будинку №50 по вулиці Захисників України, і пану Топчийову про це добре відомо. Тож як це мене можна позбавити того, чого я не маю, та й ще на підставі судового рішення, яке має прийняти суддя Лапченко?! Це – по-перше.
А, по-друге, я – не юрист. Проте хочу звернути увагу на те, що на даний час стаття 7 повністю виключена з Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Процитую ще одне речення з позову Топчийова. «На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 406 ч. 1 п.6 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ПРОШУ:» - і далі за текстом.
Тобто, Топчийов на підставі вигаданих їм брехливих наративів (вже викладених ним у позові) свідомо «підштовшує» суддю керуватись ще й статтею 405 та пунктом 6 частини 1 статті 406 Цивільного кодексу України.
Цитую джерела, якими за Топчийовим має керуватись суддя.
Стаття 405. Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом
1. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
2. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Назва статті свідчить, що стосується вона тільки членів сім’ї власника житла. Якщо я є членом сім’ї, то згідно пункту 1 цієї статті маю право на користування цим житлом відповідно до закону. А 2-й пункт статті встановлює, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік. Доповідаю суду, що я не був відсутній навіть жодного дня, користуюсь цим житлом з дня його купівлі у вересні 2014 року. Якщо ж я не є членом сім’ї, то як суддя має керуватись цією статтею щодо мене?
Про керування судді пунктом 6 частини 1 статті 406 Цивільного кодексу України за вимогою Топчийова я визначився у своїй відозві на позовну заяву від 11 листопада 2021 року, яка надіслана до суду, позивачці та її представнику. А також у вступному слові «Дополнительные аргументы и возражения против иска», яке я мав оголосити на першому судовому засіданні 17 листопада 2021 року. З незрозумілих для мене причин це судове засідання було закрите через 5 – 10 хвилин після початку. Тоді ж письмовий варіант вступного слова я передав судді Лапченко.
Я ще раз наголошую. «Дополнительные аргументы и возражения против иска» - це письмовий варіант мого вступного слова, яке я мав оголосити на першому судовому засіданні 17 листопада 2021 року.
На підставі вищевикладеного вважаю, що пан Топчийов свідомо, навмисне вводить суддю Лапченко в оману задля прийняття нею неправового, незаконного, необґрунтованого рішення.
Суддя Лапченко О.М. визначила мені п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк я скористався цим правом і надіслав суду відзив на позовну заяву, а його копії та доданих до нього документів – позивачці та її адвокату. За законом, за логікою доказів, а ще й з урахуванням договору про надання правової допомоги, пан адвокат мав би в той же день надихнутися відповіддю на відзив (суддя надала п’ятиденний строк). Але до сьогодні, а йде вже шостий місяць судового впровадження, Топчийов не подав відповіді. Чому? У пана адвоката нема інтернету, звідки можна скопіювати любу відповідь, чи немає міркувань, аргументів та відповідних доказів? То, може, на нема й суду нема?
Та ні! Пан Топчийов з великим завзяттям приходить на короткочасні судові засідання, яких було вже чотири. Ще б пак! За кожну появу в суді він отримує по таксі за договором. Чим більше засідань – тим більша сума. На 30 березня призначено чергове засідання. В зв’язку з цим дещо дивною здається мені й поведінка судді Лапченко О.М.
Перше судове засідання було призначено на 17.11.2021 року. Я розумію так, що це мало бути підготовче засідання. Проте суддя ніяких дій, передбачених статтею 197 ЦПК України, не проводила. Обмежилася лише питанням, чи надіслав я відзив позивачці та її представнику.
Я працюю на заводі. Кожного разу маю просити відгул, що викликає незадоволення у керівництва.
Друге засідання відбулось 22.12.2021 року. Розпочалось о 13.00, майже відразу закрилось без будь якого результату.
Третє засідання суддя призначила на 7.02.2022 року. Я прийшов до суду у призначений час. Але помічниця судді повідомила: вона пішла робити щеплення від ковіду, буде через півтори – дві години. Якщо маєте бажання – чекайте.
Через чотири години на телефон надійшло повідомлення: засідання суду відбудеться післязавтра, 9.02.2022 року о 10.30.
Воно затягнулось аж на 10 хвилин. Суддя обмежилась тільки одним питанням до мене. Я не юрист, не володію українською мовою, тому так і не зрозумів, що я маю зробити: чи то надати, чи то, навпаки, не надати і згідно якої статті та закону якійсь факти? Тому у мене питання до вас, пане Голова суду: що я не зробив, чи що зробив не так, що надав чи що не надав судді, щоб задовільнити її вимоги?
П’яте засідання суддя призначила на 30 березня 2022 року. Проте у списку справ Артемівського міськрайонного суду, призначених до розгляду, поки він був відкритий, таке засідання не значилось. Повідомлення на телефон до мене не приходило.
Пішов шостий місяць з того дня, коли було відкрито впровадження по справі. Я розумію прагнення судді Лапченко О.М. розглянути справу справедливо, неупереджено та своєчасно, ефективно захистити порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси не тільки позивачки, але й відповідача, тобто мої. Проте, погодьтесь, що навіть пов’язані з тяжкими злочинами кримінальні справи розглядають не так довго.

У зв’язку з вишеприведеним, на підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):
1. Копію протоколу автоматизованого розподілу судової справи №219/9058/20 між суддями Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
2. Копію протоколу автоматизованого розподілу судової справи №219/10054/21 між суддями Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
3. Довідку про те, чи притягалась суддя Лапченко Оксана Миколаївна до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги. Якщо притягалась, то коли і за що конкретно.
4. Копію договору про надання правової допомоги між громадянином Топчийовим Євгеном Володимировичем та громадянкою Чуєвою Ганною Петрівною, яка додана до позовної заяви.

З повагою

Андрій Сергійович Чуєв
10 березня 2022 року

Доброго дня!
Майже кожного дня заходжу на сайт Артемівського міськрайонного суду, де читаю: Судова система працює в штатному режимі, не піддавайтеся паніці, отримуйте інформацію лише з офіційних джерел. Для запобігання загрози життю та здоров’ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану, доступ тимчасово призупинено.
Суди здійснюють правосуддя в безперебійному режимі в умовах відсутності загрози життю та здоров’ю учасників справи.
Тобто, не дивлячись на загрозу свого життя, судді кожного дня вершать правосуддя, тому пан голова суду не мав часу на відповідь. Я зачекаю. Вірю в правосуддя. В нашому місті недаремно кажуть, що Артемівський міськрайонний суд – самий справедливий суд в Україні.

З повагою

Андрій Сергійович Чуєв