Про стан та результати розгляду прохання Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр у справі № 2448/2020

Доброго дня!

Користуючись нагодою, висловлюю Вам свою глибоку повагу та звертаюсь до Вас з приводу наступного.

Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

Виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах — є предметом широкої суспільної дискусії та численних публікацій в засобах масової інформації, що свідчить про високий суспільний інтерес і викликало нагальну необхідність звернутись з цим запитом.

Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписана в Гаазі 15.11.1965 року та ратифікована Верховною Радою України 01.12.2001 р.

У статті 2 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 року, яка набула чинності 18.03.2006 р. зазначено, що Центральним органом з боку України є Міністерство юстиції України, а з боку Республіки Кіпр — Міністерство юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень — доручення іноземного компетентного органу про вручення документів, про отримання доказів, про виконання інших процесуальних дій виконуються відповідно до чинного законодавства України з урахуванням положень міжнародного договору України, на підставі якого воно надійшло. Доручення іноземних компетентних органів отримує Мін'юст від центрального органу, визначеного міжнародним договором України.

✯ ✯ ✯

Відповідно, до статті 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та статті 10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна людина має право безперешкодно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Керуючись правом на доступ до офіційних документів визначеним Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе), ратифікованої Законом України № 631-IX від 20.05.2020 року, яка надає право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів. Під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана в будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

На підставі статті 34 Конституції України та статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію, при цьому відповідно до статті 19 цього самого закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію, незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Звертаю увагу на те, що згідно з пунктом 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. А згідно з частиною 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

✯ ✯ ✯

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 34, 40, 68 Конституції України, статей 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію», статтями 1, 3, 4, 5, 6, 13, 19, 20, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, —

ПРОШУ:

(1) Надати інформацію про стан та результати розгляду прохання Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр у справі № 2448/2020 за позовом іноземної компанії JUST2TRADE ONLINE LTD, зареєстрованої у відповідності із законодавством Республіки Кіпр до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, направленого у відповідності до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

З повагою,

Володимир БОГАТИР