Про вихід, втрату, позбавлення, громадянства УРСР/СРСР

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

- копію рішення Верховної Ради України, Верховної Ради УРСР, Верховної Ради СРСР:
-про вихід Марини Володимирівни Третьякової з громадянства УРСР/СРСР;
-про втрату Мариною Володимирівною Третьяковою громадянства УРСР/СРСР;
-про позбавлення Марини Володимирівни Третьякової громадянства УРСР/СРСР;
за період часу з 1991 року по 2003 рік.

Запит на інформацію стосується інформації, необхідної для безпеки та захисту життя на фоні ведення бойових дій на території України і введення воєнного стану в Україні Указом Президента України №64/2022 та продовження строку дії воєнного стану в Україні (Указ №757/2022), тому відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

З повагою,

Діана Володимирівна Третьякова (ім'я при народженні - Марина)

Доброго дня, пані Наталія АДАМОВИЧ!

Згідно ст. 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори. Зокрема, ст.6 Загальної Декларації прав людини, яка є чинним міжнародним договором, що є частиною національного законодавства України, визначає, що кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності. Також у ст. 15 даної Декларації йдеться про те, що кожна людина має право на громадянство, а також, що ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства.

Згідно з Декларацією про державний суверенітет України, Розділ IV. Громадянство Української РСР:
- Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.
- Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство.

Керуючись ЗУ «Про правонаступництво України» (Документ 1543-XII), який зазначає наступне:
Стаття 3. Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Стаття 4. Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Стаття 9 п. 3. Порядок збереження, набуття і втрати громадянства України регламентується Законом про громадянство України (1636-12).

Маю звернути увагу на те, що документ про порядок набуття та втрату громадянства (1636-12), що втратив чинність завдяки введенню документа (2235-III) ЗУ «Про громадянство України», своїм змістом понизив усіх громадян України у статусі та правах, називаючи громадян Української РСР Союзу РСР наступним чином (ст.1):
особа - фізична особа;
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Ви пишете: "Також в Акті проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року Верховною Радою України проголошено, що віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України."

Як це так Верховна Рада України могла щось проголошувати, якщо на той момент Верховну Раду України ще не було створено? Чи вона якось сама собою утворилася у процесі написання цього АКТУ? Прошу відповісти мені на це питання.
Але якщо для Вас це важко, то відповім я.

Що стосується згаданої Вами статті 3 Закону України «Про громадянство України»:
Стаття 3. Належність до громадянства України
Громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
Питання: Як можна постійно проживати на території України, якщо її тоді ще не було, і люди постійно проживали на території СРСР/УРСР? Це підміна понять, гра слів, обман та махінація. Лише 1 грудня 1991 року було проведено референдум, і народ проголосував за створення самостійної української держави України за текстом АКТУ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ, прийнятого, по суті, Верховною Радою УРСР, а не України, якої 24 серпня 1991 року ще не існувало юридично. Народ ухвалив рішення про незалежність лише наприкінці 1991 року, а не 24 серпня, як написано у законі про громадянство.

До того ж зазначу, що відповідно до Закону СРСР «Про порядок вирішення питань, пов'язаних з виходом союзної республіки з СРСР» ст. 2 «Референдум проводиться таємним голосуванням не раніше ніж через шість і не пізніше ніж через дев'ять місяців після прийняття рішення про порушення питання про вихід союзної республіки з СРСР», але якщо порахувати проміжок часу між 24 серпня 1991 до 1 грудня 1991 року, то ми отримаємо лише три місяці та один тиждень, а тому навіть результати цього референдуму можна вважати незаконними та нікчемними, оскільки порушено строки проведення референдуму, далі процедуру виходу республіки можна навіть не розглядати, так як вона в самому зачатку була порушена.

Постанову Верховної Ради УРСР "Про проголошення незалежності України" підписав Голова Верховної Ради Української РСР, в той же час АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ прийнятий ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ і був підписаний без розшифровки підпису та посади підписанта.

Далі розглянемо Закон України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 17 вересня 1991 року. Найважливішою тут є стаття 16: «У назві і тексті Конституції (888-09) слова "Українська Радянська Соціалістична Республіка" та "Українська РСР" замінити словом "Україна"».
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1554...

Це фактично єдиний документ, який підтверджує перейменування УРСР в УКРАЇНУ, але, по-перше, це є незаконно, оскільки суб’єкт права УКРАЇНА виникає саме після оголошення результатів референдуму від 1 грудня 1991 року, а по-друге, що є досить іронічним, УРСР в УКРАЇНУ перейменовується Законом України. Скрізь обман та підміна понять.
Закон України «Про правонаступництво України» було прийнято 12 вересня 1991 року. Враховуючи інформацію, зазначену абзацом вище, ми вже бачимо підміни в назві, а також те, що він був підписаний Головою Верховної Ради України 12 вересня 1991 року, хоча перейменування, за Вашою логікою, відбулося лише 17 вересня 1991 року.
І навіть враховуючи, що після 17 вересня 1991 року, всі нормативно-правові акти вже, по Вашій логіці, можна приймати використовуючи назву УКРАЇНА, до оприлюднення результатів референдуму, такі акти є незаконними. А це є досить важливим, бо в цей період було прийнято Закон України «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991, цікавий момент, враховуючи дату прийняття даного закону.

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
Повторюю. На момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року), прийнятого Верховною Радою УРСР, органу, який міг би приймати закони від імені України, тобто Верховної Ради України, створено не було, і всі, хто проживав на цій території, були громадянами іншої держави – СРСР/УРСР.

України як держави до грудня 1991 року ні фактично, ні юридично не існувало, і жити в ній населення ніяк не могло. Виходячи із цього закону, народ/населення юридично не є громадянами України. Для України весь народ/населення – мігранти, тому зараз паспорти видає міграційна служба.
В усіх офіційних документах ООН того періоду, а також на сайті ООН, є примітка із зірочкою, що 24 серпня 1991 року Українська РСР змінила свою назву на Україну. До того ж, тут варто наголосити на формулювання в тексті «змінила свою назву», хоча єдиним документом, що стосується зміни назви, є Закон України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 17 вересня 1991 року.
Також варто зазначити, Постійним представництвом УКРАЇНИ при ООН 27 серпня 1991 року було надіслано листа № 373, на підставі якого в ООН і вважали, що Українська РСР перейменована на УКРАЇНУ. https://drive.google.com/file/d/1LDsdw76...

Дослівний переклад третього абзацу: «З 24 серпня 1991 року Українська Радянська Соціалістична Республіка виступатиме в Організації Об'єднаних Націй під найменуванням «Україна».»
Якщо ознайомитись з текстом листа, простежується недвозначний натяк, що УКРАЇНУ проголошено одразу 24 серпня 1991 року на підставі рішення Верховної Ради Української РСР, і ні про який референдум, на якому це рішення повинно було бути затверджено, мова взагалі не ведеться.

Ще раз зазначу, що на офіційному сайті ООН повідомляється, що «24 августа 1991 года Украинская Советская Социалистическая Республика изменила свое название на Украину.»

https://www.un.org/ru/about-us/member-st...

Отже, юрисдикція УРСР не ліквідована, а відбулася лише зміна назви. Таким чином, я заявляю, що я досі є громадянкою УРСР.

Відповідно до Вашого листа, "Згідно з частиною другою статті 33 зазначеного Закону при визначенні належності до громадянства України застосовуються законодавчі акти України і правила міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що діяли на момент настання обставин, з якими пов'язується належність особи до громадянства України."
Отже, я посилаюсь на
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73):
Ст. 16
Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності;
та
Загальну декларацію прав людини:
Ст. 6
Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності;
Ст. 15
1. Кожна людина має право на громадянство.
2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Я, Діана Володимирівна Третьякова - людина у статусі громадянина УРСР/СРСР - суб’єкта міжнародного права, на якого поширюються всі міжнародні акти і договори, а також Конституція України, яка має вищу юридичну силу, а її зміст - є нормами прямої дії. Будь-які існуючі або майбутні закони, що суперечать Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальній декларації прав людини, є нікчемними по відношенню до мене.

Я, Діана Володимирівна Третьякова, відмовляюсь від статусу «громадянина УКРАЇНИ» (особи/фізичної особи/мігранта/боржника), який був нав'язаний мені шахрайським шляхом, через введення в оману, та від обов’язків «громадянина УКРАЇНИ», поновлюю свій статус громадянина держави Україна (УРСР/СРСР) (власника/кредитора) та відповідні права громадянина держави Україна (УРСР/СРСР).
Це мій вибір і моя воля.

Я, Діана Володимирівна Третьякова, людина у статусі громадянина УРСР/СРСР:
- забороняю використовувати та обробляти мої персональні данні з моменту повідомлення про зміну правовідносин і статусу, - а саме, будь-яку дію або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача) моїх персональних даних.
- забороняю застосовувати до себе будь-які презумпції приєднання і приєднувати мене без моєї письмової згоди (або без власного підпису) до будь-яких договорів;
- забороняю приєднувати мене до фізичної особи будь-якими маніпуляціями усно чи письмово (застосувати презумпції приєднання, підміну понять, тощо).
- анулюю будь-які раніше передані мною повноваження на вчинення вищезазначених дій (у тому числі, за мовчазною згодою) і вимагаю подальші правовідносини зі мною будувати на підставі цього Повідомлення-вимоги.

З повагою,

Діана Володимирівна Третьякова