Про вихід з громадянства, втрату громадянства, позбавлення громадянства УРСР/СРСР

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

1) Копію рішення Верховної Ради України, Верховної Ради УРСР, Верховної Ради СРСР :
-про вихід Діани Володимирівни Третьякової (ім'я при народженні - Марина) з громадянства УРСР/СРСР;
-про втрату Діаною Володимирівною Третьяковою (ім'я при народженні - Марина) громадянства УРСР/СРСР;
-про позбавлення Діани Володимирівни Третьякової (ім'я при народженні - Марина) громадянства УРСР/СРСР;
2) Копію рішення з Адміністрації Президента України про надання Діані Володимирівні Третьяковій (ім'я при народженні - Марина) громадянства України

за період часу з 1991 року по 2022 рік.

З повагою,

Людина Діана Третьякова

Доброго дня!

У відповідь на Ваш лист повідомляю наступне.

Згідно з Декларацією про державний суверенітет України, Розділ IV. Громадянство Української РСР:

- Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.
- Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство.
- Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української РСР і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР.

Керуючись ЗУ Про правонаступництво України (Документ 1543-XII), який зазначає наступне:

Стаття 3. Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 4. Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Стаття 9. Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України.
Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Порядок збереження, набуття і втрати громадянства України регламентується Законом про громадянство України (1636-12).

Маю звернути увагу на те, що документ про порядок набуття та втрату громадянства (1636-12), що втратив чинність, завдяки введенню документа (2235-III) ЗУ Про громадянство України, своїм змістом понизив усіх громадян України у статусі та правах, називаючи громадян Української РСР Союзу РСР наступним чином:

Ст. 1:
громадянство України - правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках;
особа - фізична особа;
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

У ст. 24 Цивільного Кодексу України зазначено, що людина, як учасник цивільних відносин, вважається фізичною особою. Дане формулювання не стверджує, що людина, як учасник цивільних відносин, є фізичною особою. Також це формулювання не зазначає, що людина виключно як фізична особа може бути учасником цивільно-правових відносин. Також не зазначено суб'єкт права - ким саме людина вважається фізичною особою. Вважатися фізичною особою людина може кимось, іншим суб'єктом права (наприклад юридичною особою чи фізичною особою). Також людина відповідно до цієї статті ЦКУ може сама вважати себе (вважати-ся) фізичною особою, використовуючи право на самоусвідомлення та визнання своєї правосуб'єктності.

Ст.26 ЦК говорить, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.
Пункт 2 стверджує, що фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та Цивільним кодексом.
А пункт 3 визначає, що фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені Цивільним Кодексом, іншим законом.

Стаття 27 ЦК наголошує про недопущення запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов'язки:
1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

А тепер детальніше розглянемо ЗУ Про громадянство України:

Стаття 3. Належність до громадянства України

Громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

Питання: Як можна постійно проживати на території України, якщо її тоді ще не було, і люди постійно проживали на території СРСР/УРСР? Це підміна понять, гра слів, обман та махінація. Лише 1 грудня 1991 року було проведено референдум, і народ проголосував за створення самостійної української держави України за текстом АКТУ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ, прийнятого Верховною Радою УРСР, а не України, якої 24 серпня 1991 року ще не існувало юридично. Народ ухвалив рішення про незалежність лише наприкінці 1991 року, а не 24 серпня, як написано у законі про громадянство.
До того ж зазначу, що відповідно до Закону СРСР «Про порядок вирішення питань, пов'язаних з виходом союзної республіки з СРСР» ст. 2 «Референдум проводиться таємним голосуванням не раніше ніж через шість і не пізніше ніж через дев'ять місяців після прийняття рішення про порушення питання про вихід союзної республіки з СРСР», але якщо порахувати проміжок часу між 24 серпня 1991 до 1 грудня 1991, то ми отримаємо лише три місяці та один тиждень, а тому навіть результати цього референдуму можна вважати незаконними та нікчемними, оскільки порушено строки проведення референдуму, далі процедуру виходу республіки можна навіть не розглядати, так як вона в самому зачатку була порушена.
Постанову Верховної Ради УРСР "Про проголошення незалежності України" підписав Голова Верховної Ради Української РСР, в той же час АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ прийнятий ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ і був підписаний без розшифровки підпису та посади підписанта.
Далі розглянемо Закон України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 17 вересня 1991 року. Найважливішою тут є ст. 16: «У назві і тексті Конституції (888-09) слова "Українська Радянська Соціалістична Республіка" та "Українська РСР" замінити словом "Україна"». Що це означає? Це фактично єдиний документ, який підтверджує перейменування УРСР в УКРАЇНУ, але, по-перше, це є незаконно, оскільки суб’єкт права УКРАЇНА виникає саме після оголошення результатів референдуму від 1 грудня 1991 року, а по-друге, що є досить іронічним, УРСР в УКРАЇНУ перейменовується Законом України. Скрізь обман та підміна понять.

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

На момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року), прийнятого Верховною Радою УРСР, органу, який міг би приймати закони від імені України, тобто Верховної Ради України, створено не було, і всі, хто проживав на цій території, були громадянами іншої держави – СРСР/УРСР.
Україна як держава до грудня 1991 року ні фактично, ні юридично не існувала, і жити в ній населення ніяк не могло. Виходячи із цього закону, народ/населення юридично не є громадянами України. Для України весь народ/населення – мігранти, тому зараз паспорти видає міграційна служба.

На додаток до вищевикладеного зазначу, що на офіційному сайті ООН повідомляється: «24 августа 1991 года Украинская Советская Социалистическая Республика изменила свое название на Украину.» (https://www.un.org/ru/about-us/member-st...). Отже, юрисдикція УРСР не ліквідована.

Закон України про великий Державний Герб України прийнято не було, і жоден із текстів законів України, указів Президента України не скріплені Великою Державною Печаткою України, як це передбачено УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Велику Державну Печатку України.

Таким чином, фактично нової держави України утворено не було (як і не було утворено законом органів державної влади і управління, органів прокуратури та судів), а лише відбулося перейменування УРСР на Україну. Потім на території УРСР/України створили корпорацію УКРАЇНА (зареєструвавши її на американському сайті UPIK), яка шахрайством змусила всіх громадян УРСР/України відмовитись від громадянства УРСР - України і визнати себе фізичними особами-мігрантами, для того щоб позбавити їх майнових прав на українській землі.

Наголошую, що у Конституції України йдеться про наступне:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому, зважаючи на все вищезазначене, згідно ст. 22 Конституції України, всі закони, в яких має місце звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини та громадянина, а саме приєднання людини та громадянина до фізичної особи, що в свою чергу позбавляє її майнових прав, тим самим, згідно ст. 21 Конституції України, порушують права і свободи людини та громадянина, які є невідчужуваними та непорушними, тому всі такі закони є нікчемними по відношенню до людини та громадянина.

Грунтуючись на Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй:

"Кожна держава зобов’язана утримуватися від будь-яких насильницьких дій, що позбавляють народи… їх права на самовизначення, свободу і незалежність. В своїх заходах проти таких насильницьких дій і здійсненні опору ці народи, реалізуючи своє право на самовизначення, можуть домагатися підтримки й отримувати її у відповідності до цілей і принципів Статуту.

Територія колонії чи іншої несамоврядної території має, відповідно до Статуту, окремий і відмінний від статусу території управляючої держави статус; такий окремий і відмінний статус існує доти, доки народ відповідної колонії чи несамоврядної території не втілить своє право на самовизначення, відповідно до Статуту, особливо, до його цілей і принципів."

З повагою,

Людина у статусі Громадянина (Союзу РСР) Діана Третьякова