Рабство під мітлою: як у Дарницькому районі керуюча компанія знущається з дворників

Про це не прийнято говорити вголос. Бо ті, хто говорить — довго не працюють.
У Дарницькому районі Києва одна з керуючих компаній побудувала систему, яка більше схожа не на комунальне господарство, а на відверту експлуатацію людей похилого віку.

На папері все виглядає красиво. Є двірник, є його закріплена територія, є ставка.
А в реальності — 2–3 нещасні бабусі та дідусі тягнуть на собі цілий район.

Дворників катастрофічно не вистачає, бо люди просто не витримують. Але замість того, щоб наймати нових працівників або платити нормально, керівництво йде іншим шляхом — знімають дворника з одного двору й кидають на інший, де люди звільнились. Без доплат. Без пояснень. Просто “треба”.

Людей ганяють, як худобу.
Сьогодні ти прибираєш свій двір — завтра тебе женуть на погрузку.
Бетонні плити, мішки з цементом, каміння, будівельне сміття.
І це носять жінки пенсійного віку.

Траву косять за власні гроші, бо в компанії “немає коштів”.
Взимку купують сіль у звичайному магазині — теж за свої — і сиплють тротуари.
Якщо ти смієш сказати “це неправильно”, тобі пишуть заяву на звільнення. Бо тут головне правило: ти крутую, а вони керують чую.

Це не просто комунальна проблема — це система, де людей знущаються відкрито і безкарно, де пенсіонери працюють на межі фізичних можливостей, а керівники сидять у кабінетах і рахують прибутки.

З повагою,

Олег