Щодо факту Закону

Доброго дня!

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас відповідно до статті 92 Конституції України права і свободи людини, їх гарантії та основні обов’язки громадянина визначаються виключно законами України.

Фактично непідлягання призову ставиться у залежність від проходження процедури оформлення «відстрочки» в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, порядок якої визначено підзаконними нормативно-правовими актами.

У зв’язку з викладеним та на підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

1. Яким саме нормативно-правовим актом на рівні закону визначено порядок підтвердження статусу особи, яка відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову під час мобілізації?

2. Чи встановлено законами України вичерпний перелік документів, достатніх для підтвердження факту непідлягання призову відповідно до п.3 ч.1 ст.23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та якщо так — прошу його надати із посиланням на конкретні норми закону.

3. Якою нормою якого Закону встановлюється обов’язок звернення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення «відстрочки» як єдиного способу підтвердження факту непідлягання призову, передбаченого п.3 ч.1 статті 23 зазначеного Закону?

4. У разі якщо обов’язковість оформлення «відстрочки» встановлена підзаконними нормативно-правовими актами, прошу пояснити, яким чином така вимога узгоджується зі статтею 92 Конституції України в частині заборони визначення змісту та гарантій прав громадян підзаконними актами.

5. Чи може особа, яка об’єктивно підпадає під дію пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підтвердити встановлений законом факт непідлягання призову без попереднього оформлення «відстрочки» у ТЦК та СП, шляхом пред’явлення уповноваженим особам документів, що підтверджують відповідні юридичні факти?

Звертаю увагу, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом обов’язкової попередньої процедури оформлення «відстрочки» як єдиного способу реалізації права, передбаченого законом, може свідчити про фактичне звуження змісту такого права.

Прошу надати відповідь на кожне питання по суті у встановлений законом строк.

З повагою,

Ірина