щодо надання офіційного роз’яснення положень пункту 5 Постанови КМУ №1176

Висловлюю Вам свою повагу та як учасник бойових дій і внутрішньо переміщена особа звертаюся з проханням:

надати правову оцінку практиці застосування пункту 5 Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2025 р. № 1176 (далі – Порядок № 1176);

та, у разі встановлення порушення моїх прав, вжити заходів парламентського контролю, передбачених законодавством України.

1. Фактичні обставини та добросовісна поведінка заявника

У 2024 році я отримав грошову компенсацію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 280
«Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України»
та придбав житло у Лиманській сільській територіальній громаді Одеської області.

Згодом зазначена територіальна громада була включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, станом на 26.05.2025 року, при цьому дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) не визначена.

На момент:

отримання мною грошової компенсації за постановою № 280;

укладання договору купівлі-продажу житла у Лиманській сільській територіальній громаді,

ця територія не була включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, і не була визнана територією активних або можливих бойових дій.

Я, як внутрішньо переміщена особа та учасник бойових дій:

діяв добросовісно, керуючись чинними на той момент нормативними актами;

не міг знати і не міг передбачити, що в майбутньому зазначена територія буде віднесена до переліку територій можливих бойових дій;

при оформленні компенсації та придбанні житла не мав жодного обов’язку відслідковувати можливе майбутнє внесення громади до переліку бойових територій, оскільки така вимога не передбачена ні постановою № 280, ні іншими актами, які регулюють порядок виплати компенсації і використання цих коштів.

Тобто всі дії з мого боку були направлені на реалізацію конституційного права на житло та користування соціальними гарантіями, встановленими державою для ветеранів та ВПО, при цьому жодних вимог щодо обмежень по місцю придбання житла на майбутнє не містилося.

2. Конституційні гарантії, принцип правової визначеності та соціальний захист ветеранів

Конституція України гарантує:

стаття 17 – держава забезпечує соціальний захист громадян, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України;

стаття 46 – право на соціальний захист;

стаття 47 – право на житло та обов’язок держави сприяти забезпеченню громадян житлом;

стаття 24 – рівність громадян у правах та недопущення дискримінації;

стаття 8 – принцип верховенства права, що включає, серед іншого, правову визначеність та передбачуваність.

Принцип правової визначеності означає, що:

особа має право розраховувати на стабільність і передбачуваність правових наслідків своїх дій, які вчиняються відповідно до чинного на той момент законодавства;

держава не може заднім числом погіршувати правове становище особи, яка діяла добросовісно, користуючись наданими їй гарантіями та програмами.

Застосування пункту 5 Порядку № 1176 таким чином, щоб факт отримання попередньої компенсації за постановою № 280 автоматично позбавляв мене права на допомогу, попри те, що придбане житло в подальшому опинилося в зоні можливих бойових дій, створює ситуацію:

ретроспективного погіршення мого становища;

фактичної втрати житлової безпеки та невирішеності житлового питання, незважаючи на участь у програмі;

суперечності із згаданим абзацом другим пункту 5 Порядку № 1176, який прямо говорить, що житло у зоні бойових дій не враховується як забезпечення житлом.

3. Міжнародні стандарти та відсутність вимоги враховувати агресію рф при отриманні компенсації

Міжнародні норми, зокрема:

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (право на достатній життєвий рівень, включаючи адекватне житло – стаття 11);

практики органів Ради Європи щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб та ветеранів;

принцип недискримінації та недопущення покладення надмірного індивідуального тягаря за наслідки збройної агресії держави-агресора,

виходять з того, що:

саме держава, а не окремий ветеран чи ВПО, несе основний обов’язок щодо організації системи соціального захисту та житлових програм;

особа не може бути поставлена у гірше становище лише через те, що зовнішня агресія рф призвела до зміни безпекової ситуації на території, де вона добросовісно придбала житло в момент, коли така територія не визнавалася зоною бойових дій.

При отриманні компенсації за постановою № 280:

не було передбачено ні обов’язку, ні механізму оцінки майбутніх ризиків з боку рф щодо включення території до зон бойових дій;

не було жодних норм, які б зобов’язували мене обирати житло виключно на «безпечних» територіях або які б встановлювали, що у разі майбутнього внесення території до переліку бойових дій мої гарантії будуть фактично «анульовані».

Таким чином, покладення на мене негативних наслідків через зміну статусу території внаслідок агресії рф, яку я не міг передбачити та на яку не впливаю, суперечить як конституційним гарантіям, так і міжнародним стандартам захисту ВПО та ветеранів.

4. Логіка Порядку № 1176 та обґрунтування того, чому в моєму випадку держава має забезпечити допомогу

Абзац другий пункту 5 Порядку № 1176 чітко передбачає:

до об’єктів житлової нерухомості отримувача допомоги не належать житлові об’єкти, розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях, для яких не визначена дата завершення бойових дій.

Тобто:

Мета цієї норми – не допустити ситуації, коли формальна наявність житла на небезпечній території блокує доступ особи до реального, безпечного житла.

Вона захищає саме таких осіб, як я:

які формально мають житло,

але це житло знаходиться у зоні ризику, що об’єктивно не забезпечує житлового права в повному обсязі.

Факт того, що придбане житло було куплене за компенсацію за постановою № 280, сам по собі не змінює його географічного розташування і не усуває ризиків, пов’язаних із зоною можливих бойових дій. Тобто з точки зору житлового забезпечення:

я фактично залишаюся особою, чиє житлове питання не вирішено у безпечний та належний спосіб;

а формальне посилання лише на підпункт 4 пункту 5 Порядку № 1176 без урахування абзацу другого цього пункту призводить до абсурдного результату, коли ветеран, що чесно скористався державною програмою, опиняється без реальних житлових гарантій.

З огляду на системне тлумачення пункту 5 Порядку № 1176:

підпункт 4 (щодо отримання грошової компенсації) не може застосовуватися ізольовано, без урахування винятку, встановленого для житла в зоні бойових дій;

у моїй ситуації саме виняток щодо території бойових дій повинен мати пріоритет, оскільки інакше норма абзацу другого пункту 5 фактично втрачає сенс відносно ветеранів і ВПО, які опинилися у подібних обставинах.

5. Прохання до Уповноваженого ВРУ з прав людини

Враховуючи вищезазначене та керуючись:

Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»;

Законом України «Про звернення громадян»;

статтями 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року,

ПРОШУ:

Надати правову оцінку відповідності практики застосування пункту 5 Порядку № 1176:

принципу правової визначеності та передбачуваності;

конституційним гарантіям соціального захисту ветеранів (ст. 17, 46, 47 Конституції України);

принципу недискримінації (ст. 24 Конституції України);

міжнародним стандартам щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб та осіб, які захищали державу.

Надати офіційне роз’яснення з відповідями на такі питання:

Чи враховується як житлова нерухомість придбане мною житло, розташоване у Лиманській сільській територіальній громаді Одеської області, яка включена до переліку територій, де можливі бойові дії, без визначеної дати завершення, при визначенні мого права на отримання допомоги згідно з Порядком № 1176?

Чи може факт отримання мною грошової компенсації за постановою № 280 у 2024 році вважатися безумовною та абсолютною підставою для відмови у наданні допомоги за постановою № 1176, якщо придбане житло в подальшому опинилося на території, що офіційно визнана територією можливих бойових дій, з урахуванням абзацу другого пункту 5 Порядку № 1176?

Чи не суперечитиме відмова у наданні мені допомоги за Порядком № 1176:
• принципу правової визначеності та передбачуваності;
• конституційним гарантіям соціального захисту ветеранів (ст. 17, 46, 47 Конституції України);
• міжнародним стандартам щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб та осіб, які захищали державу?

Чи вбачає Уповноважений, що в ситуаціях, коли житло ветерана і ВПО, придбане за державною програмою, внаслідок подальших бойових дій опиняється у зоні ризику, держава зобов’язана забезпечити доступ до механізмів додаткової або повторної підтримки, зокрема шляхом застосування Порядку № 1176 відповідно до його положень, що діють на час подачі заяви?

З повагою,

Станіслав