Щодо практики виконання Рішення ЄСПЛ, яким Закон України «Про очищення влади» було визнано такими, що порушуює норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Доброго дня!

Користуючись нагодою, висловлюю Вам свою глибоку повагу та звертаюсь до Вас з приводу наступного.

Державна судова адміністрація України — є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення та забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини підлягають обов’язковому виконанню Державою, яка є стороною у справі.

Рішення ЄСПЛ є обов’язковими для держави в цілому, враховуючи приписи статті 46 Конвенції та відповідні норми Конституції України (зокрема, статті 9 та 55), оскільки розкривають та деталізують міжнародні зобов’язання України щодо дотримання прав людини.

Згідно з положеннями статей 1, 13 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішень Європейського суду з прав людини включає в себе, зокрема, вжиття заходів загального характеру, спрямованих на усунення проблеми, констатованої у рішенні та недопущення аналогічних порушень у майбутньому.

Своїм Рішенням ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України» (заяви № 58812/15, 53217/16, 59099/16, 23231/18 та 47749/18), яка стосувалася звільнення п’ятьох державних службовців відповідно до Закону України «Про очищення влади», яке було постановлене 17 жовтня 2019 року – одноголосно постановив, що мали місце: порушення статті 6 §1 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) у зв’язку з занадто тривалим розглядом справ трьох перших заявників на національному рівні, та порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції щодо усіх п’яти заявників.

ЄСПЛ серед іншого зазначив, що Закон України «Про очищення влади» застосовується до дуже широкого кола осіб і призвів до звільнення заявників лише на тій підставі, що вони займали посади на державній службі протягом більш ніж року за часів президентства Януковича, або на підставі зайняття посад у Комуністичній партії до 1991 року. Отже, вказаний Закон, на думку Суду, не зважав на особисту роль, яку відігравали заявники, а також на те, чи були вони особисто пов’язані з будь-якою недемократичною діяльністю, що мала місце в період правління колишнього президента. В цьому відношенні, на думку Суду, український закон про очищення влади відрізняється від процедур люстрації, які були запроваджені у інших державах Центральної та Східної Європи і які були більш цільовими і вузько спрямованими. ЄСПЛ постановив, що Україна має сплатити кожному заявнику 5000 євро на відшкодування моральної шкоди. Суд також присудив 1500 євро першому заявнику і по 300 євро другому і п’ятому заявникам на кожного на відшкодування судових витрат.

Подальше застосування Закону України «Про очищення влади» буде сприяти порушенню прав і свобод громадян України. Рішенням Європейського суду з прав людини Положення цього Закону були визнані такими, що порушують норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є предметом широкої суспільної дискусії та стала темою чисельних публікацій в засобах масової інформації і викликало нагальну необхідність звернутись з цим запитом.

✯ ✯ ✯

Відповідно, до статті 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та статті 10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна людина має право безперешкодно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Керуючись правом на доступ до офіційних документів визначеним Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе), ратифікованої Законом України № 631-IX від 20.05.2020 року, яка надає право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів. Під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана в будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

На підставі статті 34 Конституції України та статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію, при цьому відповідно до статті 19 цього самого закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію, незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Звертаю увагу на те, що згідно з пунктом 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. А згідно з частиною 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

✯ ✯ ✯

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 34, 40, 68 Конституції України, статей 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію», статтями 1, 3, 4, 5, 6, 13, 19, 20, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, —

ПРОШУ:

(1) Надати статистичні дані щодо кількості осіб, які з 17 жовтня 2019 року по дату подання цього запиту звернулись до національних судів зі скаргами у зв’язку із застосуванням до них положень Закону України «Про очищення влади».

З повагою,

Володимир БОГАТИР