Щодо розслідування кримінальних проваджень за фактом винесення Конституційним Судом України Рішення від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010

Доброго дня!

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру», здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВЕРНЕННЯ:

08 грудня 2004 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV, який передбачав парламентсько-президентську форму правління та закріплював основні управлінські повноваженнями за Верховною Радою України. Згодом Рішенням Конституційного Суду України 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 було встановлено, що при прийнятті Закону № 2222-IV було порушено конституційну процедури його розгляду та прийняття, оскільки зміни, що вносилися до Конституції України цим Законом, мали бути затверджені на всеукраїнському референдумі відповідно до частини 1 статті 156 Конституції України.

Парламентська асамблея Ради Європи у §14 Резолюції «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 05 жовтня 2005 року № 1466 зазначила: «Парламентська асамблея занепокоєна тим, що нові конституційні зміни (Конституційна реформа 2004 року) було схвалено без попереднього розгляду Конституційного Суду так, як це передбачено статтю 159 Конституції України. Тому Парламентська асамблея наполегливо закликає органи влади якнайшвидше виправити ці помилки, щоб забезпечити легітимність конституційних змін та їх відповідність європейським стандартам».

Внаслідок порушення встановленої Конституцією України процедури розгляду та ухвалення Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222–IV – 13 липня 2010 року суб’єкт права на конституційне подання (252 народних депутати України) звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Закон № 2222 таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), оскільки був розглянутий та ухвалений Верховною Радою України без обов’язкового у такому разі висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України (стаття 159 Основного Закону України).

30 вересня 2010 року Конституційний Суд України прийняв чинне на сьогодні Рішення № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України), офіційне оприлюднення якого відбулось на пленарному засіданні Конституційного Суду України 1 жовтня 2010 року.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України: «Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року № 2222-IV, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».

Відповідно до пункт 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України: «Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України».

Таким чином Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року, що існувала до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року № 2222-IV.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

В статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР у редакції від 03 серпня 2010 року було зазначено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до вимог частини 4 статті 63, пункту 9 частини 1 статті 65 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР у редакції від 03 серпня 2010 року рішення, прийняті Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не підлягають оскарженню

У пункті 42 Висновку Європейської Комісії (Венеціанської комісії) «За демократію через право» (CDL-AD(2010)044) від 20 грудня 2010 року зазначено: «Хоча українська Конституція не містить конкретних положень щодо цього питання, Рішення від 30 вересня дає відповідь на це питання у своїй мотивувальній частині, де зазначається, що «... визнання Закону № 2222 неконституційним у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та прийняття означає поновлення попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені і виключені Законом № 2222».

21 лютого 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» за підписом Виконуючого обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. Прийнятим законом було відновлено дію окремих положень Конституції України зі змінами внесеними законом України від 8 грудня 2004 року
№ 2222-IV.

При прийнятті Закону України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21 лютого 2014 року було порушено порядок внесення відповідних змін до Основного закону. Оскільки статтею 154 Конституції України передбачено, що законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Незважаючи на це, ініціаторами законопроекту виступили всього три парламентарі (Яценюк Арсеній Петрович, Кличко Віталій Володимирович, Тягнибок Андрій Ярославович).

Відповідно до положень статті 112 Конституції України у редакції, що діяла на момент прийняття Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21 лютого 2014 року, у разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України. Виходячи зі змісту цієї статті Турчинов О.В. не мав належних та законних повноважень на виконання обов’язків Президента України та на підписання прийнятих Законів, оскільки на момент виконання обов'язків Президента України Турчинов О.В. був Головою Верховної Ради України, а не Прем'єр-міністром України.

Більше того, згідно даних на сайті Верховної̈ Ради України щодо результатів голосування, Закон України про внесення змін до Конституції̈ України був включений̆ в порядок денний засідань 21 лютого 2014 року о 16:43, а прийнято Закон було ввечері того ж дня о 16:51. З цього вбачається, що вся процедура внесення істотних змін та доповнень до Конституції̈ України зайняла у депутатів 8 хвилин. Не було процедур обговорення законопроекту, крім того, спікер подав на голосування проект закону про зміну Конституції̈ за спрощеною процедурою - ad hoc - і навіть без рішення профільних комітетів парламенту. Висновок профільних комітетів парламенту було отримано лише згодом - 26 лютого – фактично через п'ять днів після голосування.

24 лютого 2014 року Верховною Радою України було прийнято Постанову «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» (при прийнятті Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010).

Зазначеною Постановою Верховна Рада України надала оцінку Рішенню Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 та визначила, що Конституційний Суд України, привласнивши повноваження Верховної Ради України, у неконституційний спосіб змінив Конституцію України. Прийняття такої Постанови прямо суперечить вимогам статей 19, 85, 92, 147, 149, 150, 151 (в редакції чинній на момент прийняття зазначеної Постанови Верховної Ради України), 151-2, 152 Конституції України.

Відповідно до повноважень встановлених статтями 85 та 93 Конституції України Верховна Рада України не наділена повноваженнями надавати оцінку Рішенням Конституційного Суду України.

Виключно Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження передбачені Конституцією України.

За результатами прийняття Постанови було достроково припинено повноваження та звільнено з посад частину складу суддів Конституційного Суду України у зв’язку з порушенням ними присяги судді при прийнятті Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010.

Крім того, на виконання пункту 4 Постанови – Генеральній прокуратурі України було доручено порушити кримінальне провадження по факту прийняття Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2010 і притягти усіх винних осіб до відповідальності.

16 липня 2015 року Голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко направив Генеральному прокурору України Віктору Шокіну проект письмового повідомлення про підозру Голові Конституційного Суду України Юрію Бауліну, вказуючи на те, що зібрано всі необхідні докази.

Натомість, як вбачається зі стенограми 45 пленарного засідання Верховної Ради України, що відбулося в сесійні залі 24 травня 2017 року, на запитання Народного Депутата України Соболєва Є.В.: «Запитання до Генерального прокурора про справу щодо Конституційного Суду. Ще в березні 2014 року, одразу після Євромайдану, ця справа була порушена. Вона дуже проста. Судді Конституційного Суду, в тому числі діючі судді Конституційного Суду надали Януковичу диктаторські повноваження за висновками самої Генпрокуратури. Це призвело до повалення конституційного ладу, – один із найважчих, найтяжчих злочинів. Чому досі в цій справі не оголошено жодної підозри? Що розслідувати, коли є рішення суддів Конституційного Суду, є підписи суддів Конституційного Суду і ці ж самі судді щодня є в Конституційному Суді? Що заважає розслідувати цю справу?»

Генеральний прокурор відповів, що Генеральна прокуратура не збирається притягувати до відповідальності суддів Конституційного Суду України, зокрема: «Дякую. Така справа, дійсно, є. Але також існує і діюча норма українського законодавства про те, що будь-який суддя не відповідає за своє рішення в кримінальному порядку. Крім того, покази, які на первом етапі, на перших етапах були надані декількома суддями Конституційного Суду, були ними відкликані. Наразі не достатньо бази для вручення будь-яких підозр власне суддям».

Інформація, щодо порушення процедури внесення змін до Конституції України шляхом прийняття Постанови Верховної Ради України, якою було декларативно надано оцінку Рішенню Конституційного Суду України має високий суспільний інтерес, є предметом широкої суспільної дискусії і була приводом для чисельних публікацій в засобах масової інформації.

Зокрема, окремі питання щодо порушення процедури прийняття Закону України № 2222–IV від 8 грудня 2004 року було розглянуто у статті судді Конституційного Суду України Вдовіченко С.Л. (2008-2017) розміщеній в щотижневику «Закон і бізнес» у якій автор зазначив: «Підґрунтям прийняття рішення № 20-рп/2010 були експертні, науково-практичні, аналітичні матеріали, в тому числі зарубіжні, а також неодноразові конституційні подання народних депутатів, які представляють різні політичні сили, стосовно визнання закону №2222-IV таким, що суперечить Конституції в частині дотримання процедури його прийняття».

Також про законність та обґрунтованість прийнятого Конституційним Судом Рішення зазначив суддя Конституційного суду України Кампо В.М. (2006-2013), який у 2010 році голосував «за» прийняття відповідного Рішення, зокрема, на сторінці інтернет видання «Судово-юридична газета» автор прийшов до висновку: «У 2010 році Конституційний Суд України своїм рішенням цілком обґрунтовано скасував конституційну реформу 2004 року. За це проти Суду був запущений політичний міф про «зміну Конституції України», про «узурпацію влади парламенту» тощо. Хоча насправді все було інакше і про це вже багато написано».

Визнаючи незаконними дії щодо позбавлення Януковича В.Ф. звання Президента України, діючий Президент України Порошенко П.О. звернувся до Конституційного Суду України з Поданням про визнання Закону України «Про позбавлення Януковича В.Ф. звання президента України» від 04 лютого 2015 року № 144-VIII таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Оскільки, на даний час, в публічному доступі відсутня інформація про притягнення суддів Конституційного Суду України до відповідальності на виконання Постанови Верховної Ради України та на підставі наведеного, керуючись статтями 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, —

ПРОШУ:

(1) Надати інформацію чи здійснювалося Генеральною прокуратурою України повідомлення про підозру будь-кому зі складу суддів Конституційного Суду України в зв’язку з винесенням Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010.

(2) Надати інформацію чи здійснювалося Генеральною прокуратурою України повідомлення про підозру Народним Депутатам України, які підписали подання до Конституційного Суду України, на підставі якого було винесено Рішення від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010.

(3) Надати інформацію чи здійснювалося Генеральною прокуратурою України повідомлення про підозру Народним Депутатам України, які підтримали Звернення до Конституційного Суду України, на підставі якого було винесено Рішення від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010.

(4) Надати інформацію чи здійснювалося Генеральною прокуратурою України повідомлення про підозру будь-кому з співробітників Адміністрації Президента України, у яких було вилучено комп’ютерне обладнання на якому готувались матеріали і тексти, що лягли в основу наукових висновків та Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010, зокрема Головного державно-правового управління, Управління забезпечення зв’язків з Конституційним Судом України та представництва інтересів Президента України, створених ним допоміжних органів і служб у судах Адміністрації Президента України та інших структурних підрозділів Адміністрації Президента України.

(5) Надати інформацію чи встановлені та притягнуті до відповідальності особи, які готували, впливали та ухвалювали рішення про підготовку текстів звернення Народних Депутатів України, наукових висновків та Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010.

(6) Надати інформацію чи встановлені та притягнуті до відповідальності особи, які допустили порушення процедури внесення змін до Конституції України та прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року № 2222-IV та чи проводилось розслідування з цього приводу.

(7) Надати інформацію чи є обов’язковою для органів прокуратури Постанова Верховної Ради України «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24 лютого 2014 року та який стан її виконання.

ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ:

Посилання на Конституцію України:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%...

Посилання на Закон України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV від 08.12.2004:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2222...

Посилання на Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 05 жовтня 2005 року № 1466:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_...

Посилання на Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v020...

Посилання на Закон України «Про Конституційний Суд України» в реакції від 03 серпня 2010 року,. що діяла на момент прийняття Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/422/...

Посилання на Висновок Висновку Європейської Комісії (Венеціанської комісії) «За демократію через право» (CDL-AD(2010)044) від 20 грудня 2010 року:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/9...
https://www.venice.coe.int/webforms/docu...

Посилання на Закон України «Про прокуратуру»:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697...

Посилання на Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21 лютого 2014 року:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-...

Посилання на відомості Верховної Ради України щодо прийняття Закону України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21 лютого 2014 року:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webpr...

Посилання на ЗМІ щодо звернення судді Конституційного Суду України до Європейського суду з прав людини:
https://zib.com.ua/ru/122452-espch_pered...

Посилання на ЗМІ (стаття судді Конституційного Суду України Вдовіченко С.Л. в щотижневику «Закон і бізнес»):
https://zib.com.ua/ua/print/117270-hto_n...

Посилання на ЗМІ (стаття судді Конституційного Суду України Кампо В.М. на сторінці інтернет видання «Судово-юридична газета»):
https://sud.ua/ru/news/blog/119276-kriza...

Посилання на ЗМІ (Стаття на сайті «Страна.ua» на тему «Как подменили Конституцию. Украина уже четыре года живет по Основному закону в весьма сомнительной редакции»):
https://strana.ua/articles/istorii/14891...

Посилання на стенограму 45 пленарного засідання Верховної Ради України, що відбулося в сесійні залі 24 травня 2017 року:
https://iportal.rada.gov.ua/meeting/sten...

Посилання на Подання Президента України Порошенка П.О. до Конституційного Суду України щодо незаконності позбавлення Януковича В.Ф. звання Президента України:
http://www.ccu.gov.ua/sites/default/file...

Посилання на Постанову Верховної Ради України «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24 лютого 2014 року:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/775-18

З повагою,

Володимир БОГАТИР

Доброго дня!

Дякую Вам за надану відповідь № 19/4-291вих-19 від 14 лютого 2019 року, з метою уточнення звертаюсь до Вас повторно і звертаю Вашу увагу на те, що запитувана мною інформація є загальною і стосується посадових осіб яких притягували чи не притягували до відповідальності та не містить запиту щодо прізвищ осіб чи будь-якої іншої особистої інформації.

Натомість, звертаю Вашу увагу, що Листом № 19/4-2027вих-17 від 20 грудня 2017 року Вами було надано відповідь, яка містить відомості щодо прізвищ підозрюваних, відносно яких не було постановлено вироків, що в свою чергу порушує принцип презумпції невинуватості та вимоги частини 1 статті 222 Кримінально процесуального кодексу України на яку Ви посилаєтесь і згідно до якої відомості досудового розслідування у конкретних кримінальних провадженнях відносяться до таємниці слідства.

Посилання на Лист Генеральної прокуратури України № 19/4-2027вих-17 від 20 грудня 2017 року: https://dostup.pravda.com.ua/request/291...

На підставі викладеного, прошу повторно розглянути направлений мною 07 лютого 2019 року інформаційний запит та надати запитувану інформацію в межах поставлених питань.

З повагою,

Володимир БОГАТИР

Доброго дня!

Дякую Вам за відповідь № 19/4-325 вих-19 від 21 лютого 2019 року надану Вами на уточнюючий запит від 14 лютого 2019 року до мого інформаційного запиту від 07 лютого 2019 року.

В той же час Ваші Листи № 19/4-291вих-19 від 14 лютого 2019 та № 19/4-325 вих-19 від 21 лютого 2019 року не містять змістовні відповіді на поставлені мною питання в інформаційному запиті від 07 лютого 2019 року та уточнюючий запит від 14 лютого 2019 року.

Підняті в запитах питання є предметом широкої суспільної дискусії, чисельних публікацій в засобах масової інформації і мають значний суспільний інтерес і з огляду на наступні обставини, які безпосередньо стосуються поданого мною інформаційного запиту та уточнення до нього.

Зокрема, звертаю Вашу увагу не те, що народний депутат України Чорновіл Тарас Вячеславович, заявляв, що надавав покази що він припускає, що текст Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010 готувався безпосередньо в Адміністрації Президента України і ймовірно до цього могла мати відношення група юристів Андрія Володимировича Портнова.

Державне підприємство «Українська правова інформація» на підставі Ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/21394/14-к від 06.08.2014 надало оригінали документів згідно яких здійснювалось опублікування в бюлетені «Офіційний вісник України» нормативно правових актів органів державної влади та оригінал-макет спеціального випуску бюлетеню «Офіційний вісник України» 01.10.2010 № 72/1 за підписом заступника Міністра юстиції України Гдичинського Богдана Петровича, який до зайняття посади заступника Міністра працював спільно з Лавриновичем Олександром Володимировичем в ПАТ «Укрнафта» і обійняв цю посаду за його запрошенням.

Листом-відповіддю Першого заступника Міністра юстиції України Севостьянової Н.І. від 02.08.2017 року № 29355/14420-0-26-17/10 на запит слідчого Управління (раніше Департаменту) спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Крупки А.О. було отримано достовірну інформацію про те, що опублікування в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 01.10.2010 № 72/1 тексту Конституції України в редакції від 28.06.1996 року є довідковою інформацією і не впливає на дату набрання нею чинності.

Однак, Листом № 19/4-2027вих-17 від 20 грудня 2017 року Вами було надано відповідь на інформаційний запит Олесі Дацко від 14 грудня 2017 «Про виконання частини 4 Постанови ВРУ № 775 від 24.12.2014 р.», яка містить відомості щодо прізвищ підозрюваних, відносно яких не було постановлено вироків, що в свою чергу порушує принцип презумпції невинуватості та вимоги частини 1 статті 222 Кримінально процесуального кодексу України на яку Ви посилаєтесь і згідно до якої відомості досудового розслідування у конкретних кримінальних провадженнях відносяться до таємниці слідства.

В межах питань, що стали предметом поданого запиту та з метою уточнення, —

ПРОШУ:

(1) Надати інформацію статистичного характеру, без надання прізвищ, щодо повідомлення про підозру будь-кому з посадових осіб, які могли бути причетні до підготовки, впливу та ухвалювали рішення про підготовку текстів звернення народних Депутатів України, наукових висновків та винесення Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010.

(2) Надати змістовну відповідь на поставлені мною питання в інформаційному запиті від 07 лютого 2019 року та уточнюючий запит від 14 лютого 2019 року.

(3) Надати інформацію на підставі чого надана Вами відповідь № 19/4-2027вих-17 від 20 грудня 2017 року на інформаційний запит Олесі Дацко від 14 грудня 2017 «Про виконання частини 4 Постанови ВРУ № 775 від 24.12.2014 р.», — містить відомості щодо прізвищ підозрюваних.

З повагою,

Володимир БОГАТИР

Доброго дня!

Дякую Вам за надану відповідь № 19/4-369вих-19 від 01 березня 2019 року, з метою уточнення звертаюсь до Вас повторно і звертаю Вашу увагу на те, що запитувана мною інформація є загальною і стосується посадових осіб яких притягували чи не притягували до відповідальності та не містить запиту щодо прізвищ осіб чи будь-якої іншої особистої інформації.

Натомість, звертаю Вашу увагу, що Листом № 19/4-2027вих-17 від 20 грудня 2017 року Вами було надано відповідь, яка містить відомості щодо прізвищ підозрюваних, відносно яких не було постановлено вироків, що в свою чергу порушує принцип презумпції невинуватості та вимоги частини 1 статті 222 Кримінально процесуального кодексу України на яку Ви посилаєтесь і згідно до якої відомості досудового розслідування у конкретних кримінальних провадженнях відносяться до таємниці слідства.

Посилання на Лист Генеральної прокуратури України № 19/4-2027вих-17 від 20 грудня 2017 року:
[https://dostup.pravda.com.ua/request/291...

Разом з тим, у відповіді № 19/4-369вих-19 від 01 березня 2019 року ви зазначили, що «Відповідь Генеральної прокуратури № 19/2-2027вих-17 від 20.12.2017, як і всі інші відповіді на запити на інформацію, які містять відомості про окремі кримінальні провадження, була підготовлена на підставі інформації відповідних посадових осіб Генеральної прокуратури України.

Отже, на підставі викладеного, прошу надати уточнену інформацію про посадових осіб Генеральної прокуратури України, які готували інформацію для зазнеченої відповіді №19/4-2027вих-17 від 20.12.17.

З повагою,

Володимир БОГАТИР