шодо проекту Закону «про систему громадського здоров’я» (реєстр. № 4142)

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи), а також Керуючись ст. 40 Конституції України та ЗУ “Про звернення громадян”:
ЗВЕРНЕННЯ
22 вересня 2020 року Верховною Радою України зареєстровано законопроект «Про систему громадського здоров’я» (реєстр. № 4142).
Детальний аналіз законопроекту «Про систему громадського здоров’я» дозволяє констатувати беззаперечний, неспростовний, юридично обґрунтований факт, що законопроект «Про систему громадського здоров’я» №4142 - абсолютно не відповідає ні Конституції України (254к/96-ВР), ні міжнародним зобов’язанням України, що підтверджується наступним.
1. Щодо невідповідності законопроекту «Про систему громадського здоров’я» № 4142 - до Конституції України (254к/96-ВР).
Частину 3 статті 20 законопроекту «Про систему громадського здоров’я» № 4142, запропоновано прийняти наступного змісту:
«У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні медико-санітарні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, визначаються підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, обсервації, госпіталізації до спеціалізованих закладів охорони здоров’я, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.»
Тобто, обмеження прав і свобод фізичних осіб якими відповідно до:
а) Закону України № 2235-ІІІ “Про громадянство України”, частини і статті 24 ЦКУ — є людина - громадянин України
та юридичних осіб якими відповідно до:
б) пункту 12 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР), частини 1 статті 1 частини 1 статті 4 частини 1 статті 13 та частини 1 статті 21 Закону України № 3166-VІ “Про центральні органи виконавчої влади” є міністерства, центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи;
в) пункту 14 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР), частини 8 статті 19 частини 5 статті 151 частини 5, 6 статті 161 Закону України № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» - є суди, Державна судова адміністрація. Служба судової охорони та її територіальні підрозділи;
г) частини 2 статті 1 Закону України № 1798-VІІІ “Про вищу раду правосуддя” - є Вища рада правосуддя;
д) пункту 15 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР), частини 1 статті 16 Закону України № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” - є органи місцевого самоврядування;
є) частини 1 статті 4 Закону України № 586-ХІV “Про місцеві державні адміністрації” - є місцеві державні адміністрації;
ж) та інші приватні та публічні юридичні особи, створені відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, -
допускається лише у випадках встановлених імперативною нормою прямої дії положень статті 64 Конституції України (254к/96-ВР), а саме лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану допускається тимчасове обмеження прав і свобод громадян України та юридичних осіб.
В той же час, детальний аналіз змісту законопроекту «Про систему громадського здоров’я» № 4142, дозволяє констатувати беззаперечний, неспростовний, юридично обґрунтований факт, що у вказаному проекті Закону відсутня навіть згадка чи посилання на Конституцію України щодо випадків обмеження прав і свобод громадян України та юридичних осіб.
Більше того, пунктом 2 розділу IX (ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) законопроекту «Про систему громадського здоров’я» № 4142, запропоновано визнати такими, що втратили чинність Закони України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 27, ст.218) та “Про захист населення від інфекційних хвороб” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст.228)— що категорично недопустимо, так як саме вказаними Законами України визначається послідовність порядок та умови встановлення в Україні карантину, дія якого направлена на обмеження прав і свобод громадянин України та юридичних осіб, випадки в яких допускалась зміна режиму роботи підприємств, організацій тощо незалежно від форм власності.
2. Щодо невідповідності законопроекту «Про систему громадського здоров’я» № 4142 Міжнародним договорам, які є частиною національного законодавства України.
Ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 року - Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожної людини на життя, на свободу та особисту недоторканність, на справедливий суд, на повагу до приватного і сімейного життя, на свободу думки, совісті і релігії, на свободу вираження поглядів, на свободу зібрань та об’єднання тощо, яке може бути обмежено лише під час надзвичайної ситуації.
В той же час, слід звернути увагу на зміст статті 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод якою встановлено, що час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов’язанням згідно з міжнародним правом.
Іншим зобов’язанням України за міжнародним правом, є зобов’язання за ратифікованим Указом Президії Верховної Ради Української PCP № 2148-VIII від 19.10.73 року - Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, частиною 1 статті 4 якого встановлено можливість відступу від міжнародних зобов’язань під час надзвичайного становища.
Зміст Міжнародного пакту про громадянські та політичні права реалізовано у законах України № 1550-ІІІ “Про правовий режим надзвичайного стану” та № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”.
Частиною 2 статті 2 запропонованого проекту Закону «про систему громадського здоров’я» (реєстр. № 4142) зазначено, якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору, однак правила яких саме Міжнародних договорів можуть бути застосовано і в яких саме випадках так і не визначено.
Керуючись ст. 40 Конституції України та ЗУ “Про звернення громадян”, -
ВИМАГАЮ:
1. Усунути недолік у роботі Верховної Ради України який полягає у реєстрації та включенні до порядку денного проекту Закону «про систему громадського здоров’я» (реєстр. № 4142) через невідповідність вказаного законопроекту Конституції України (254к/96-ВР) та Міжнародним договорам.
2. Зняти з розгляду законопроект «про систему громадського здоров’я» (реєстр. № 4142) через невідповідність вказаного проекту Закону до Конституції України (254к/96-ВР) та Міжнародним договорам.
3. Відзвітувати переді мною про зняття з розгляду законопроекту «Про систему громадського здоров’я» (реєстр. № 4142) через невідповідність вказаного законопроекту Конституції України (254к/96-ВР) та Міжнародним договорам.
Відповідь надіслати на електронну адресу.

З повагою,

Олександр