скарга
-
Від: леся
До: Укрзалізниця -
Доброго дня!
На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):
Шановні друзі! Днями я стала свідком одного дуже ганебного інциденту, який трапився в 11 вагоні потяга №014 Ужгород-Київ вночі з 31 січня на 1 лютого. Моїми попутниками були чоловіки, яких мобілізували. Вони самотужки повинні були дістатися до місця призначення. В квитках не була передбачена постіль! Я не знаю, які безсовісні чиновники таким чином організовують перевезення мобілізованих. Але найбільше мене шокувала поведінка провідника. Ця жінка обурилася, коли немолодий вже чоловік, що повертався після ротації, вирішив розкинути собі на полиці матрас. Він мав квиток на 42 місце. Вона кричала, що якщо нема оплати за постіль, то і матраса не дозволить брати. Чоловік не сперечався, він розумів, що згідно інструкції "не положено". Але просив зважити, що їде на фронт. Провідниця була невблаганна. Ті його товариші, що були молодшими, повкладалися спати на голих сидіннях. Схоже, грошей у них не було, навіть тих 27 гривень. А старший сидів, і по його щоках текли сльози... Від образи, від несправедливості. Тоді я пішла в купе до провідника і купила йому цю нещасну постіль. Ставлення провідниці після отримання грошей відразу кардинально змінилося. З невдоволеної і озлобленої вона раптом перетворилася в показово люб'язну і ввічливу. Хоча здивувалася моєму вчинкові і сказала: "І воно вам треба? Маєте багато грошей?". Я відповіла: "Так, я мільйонерша. Хіба не видно?". Чоловік спочатку не хотів стелити постіль, думав, що це провідниця змилосердилася. Довелося сказати правду, що це я зробила для нього таку мізерну послугу. Бо більше нічого зробити не змогла. А потім подумала, що не маю права змовчати. Нам треба щось робити, міняти людей, які самі мінятися не хочуть. Невже так важко усвідомити, що ми з вами зараз живемо в особливий час? Люди їдуть на війну, і ввічливість обслуговуючого персоналу тепер має бути як ніколи на висоті. Потрібно було всього лиш без криків і розмахування руками розібратися в ситуації, можливо комусь зателефонувати, проконсультуватися. Врешті-решт, порадити щось людині, віддати свою постіль. Я не можу змиритися з таким хамством і непрофесійністю вашого працівника. Вимагаю покарати її саме за це - за хамство і непрофесійність, і за відсутність людяності. Вважаю, що такій людині не місце на відповідальній роботі, пов'язаній з перевезенням і обслуговуванням людей. Це ганьбить всю Укрзалізницю!
Вашої відповіді на моє звернення чекаю згідно законодавства України
З повагою,
леся
Доброго дня!
Дякую Вам за те, що розглянули скаргу. Маю надію, що надалі працівники Укрзалізниці будуть більш уважні і толерантні до наших захисників.
З повагою,
леся
