Скарга
До:
Військова прокуратура України
від:
солдата
ЛЯШЕНКА Дмитра Віталійовича
06.11.1991 р.н.
в/ч А2900
10005, м. Житомир, вул. Чуднівська, 114
СКАРГА
на бездіяльність командування військової частини А2900 та порушення прав на медичну допомогу і гідне ставлення до військовослужбовця
Я, Ляшенко Дмитро Віталійович, проходжу військову службу за мобілізацією у військовій частині А2900. Протягом служби я зазнав грубої бездіяльності та ігнорування мого стану здоров’я з боку командування військовій частині А2900, що створює пряму загрозу моєму життю, принижує гідність як військовослужбовця, суперечить національному законодавству, а також порушує мої основоположні права як людини.
Суть порушень:
Під час проходження служби у навчальному підрозділі я отримав травму правого коліна (надрив медіальної зв’язки). Замість негайного надання медичної допомоги, мене тримали тиждень без діагностики, доки не привезли відповідний апарат.
З моменту травмування і дотепер я отримую виключно симптоматичне лікування – знеболювальні препарати та мазі, яке не дає стабільного покращення.
Наразі я не можу пересуватись на значні відстані, не проходжу навчання, а перебуваю в частині як днювальний, що є непрямим підтвердженням мого непрацездатного стану.
На всі мої усні звернення до командування щодо направлення мене до госпіталю для повноцінного лікування я отримую відмову або ігнорування.
Під час первинної ВЛК за місцем призову було виявлено:
• Тахікардія (ЧСС – 123 уд/хв),
• Ознаки ішемії міокарда передньо-верхньої стінки лівого шлуночка,
• Високий артеріальний тиск,
Однак жодного додаткового обстеження не проведено, незважаючи на реальні загрози життю, і мене було визнано частково придатним без належних підстав.
Мій поточний стан здоров’я має стійку негативну динаміку: поєднання травматологічного та кардіологічного порушення призводить до постійного хронічного больового синдрому, різкого обмеження фізичної працездатності та становить реальну загрозу моєму життю і здоров’ю.
Посилання на законодавство:
1. Стаття 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей": командир зобов’язаний створювати належні умови для лікування військовослужбовців, забезпечувати реалізацію їх прав у сфері охорони здоров’я.
2. Наказ МОУ №402 від 14.08.2008 р. "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ":
• пункт 1.6 – у разі погіршення стану здоров’я командир зобов’язаний забезпечити направлення військовослужбовця на ВЛК;
• пункт 1.12 – повторна ВЛК проводиться при появі нових симптомів або загострень.
3. Конституція України, стаття 49: кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 3: ніхто не може бути підданий нелюдському або принижуючому гідність поводженню.
5. Кримінальний кодекс України, стаття 425 – "Недбале ставлення до військової служби", що спричинило тяжкі наслідки, є кримінальним правопорушенням.
Наслідки:
Мій фізичний стан щодня погіршується. Коліно набрякає, біль посилюється, фізична активність відсутня. До того ж, необстежене серцеве захворювання створює реальну загрозу летального наслідку. Усе це відбувається в умовах повної бездіяльності командування, що не лише суперечить морально-етичним засадам військової служби, а й порушує мої права, честь і гідність як громадянина та солдата ЗСУ.
На підставі вищенаведеного,
ПРОШУ:
1. Терміново втрутитись у ситуацію та усунути бездіяльність командування військової частини А2900.
2. Провести службове розслідування щодо фактів порушення порядку надання медичної допомоги та порушення Положення про ВЛК.
3. Притягнути винних осіб до відповідальності за службову недбалість та порушення моїх прав.
4. Негайно забезпечити моє направлення до військового госпіталю для обстеження і повноцінного лікування.
5. Після стабілізації стану здоров’я – забезпечити моє направлення на повторну ВЛК з метою об’єктивного встановлення придатності до подальшого проходження військової служби.
18.04.2025 року Ляшенко Д.В.
