Тлумачення правових норм закону про середню освіту

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):
Прошу Вас надати мені юридично-правові роз'яснення стосовно нормам нового закону про повну загальну середню освіту від 16.01.2020 ... В цьому законі вказується, що пенсіонерів в школах зобов'язані перевести на контрактз безстрокового договору ... У нас в державі є Вищі закони, що захищають права людини, а саме ..... Достижение пенсионного возраста сотрудниками
Если работник предпринимателя достиг пенсионного возраста, то это совсем не означает, что с ним должен быть разорван трудовой договор. Проанализируем нормы КЗоТ, которыми регулируются основания для прекращения трудового договора применительно к нашему вопросу.
В ст. 36 КЗоТ предусмотрены такие основания, как:
• соглашение сторон – к нашему вопросу данное основание не подходит, поскольку работодатель с работником-пенсионером не могут прийти к такому соглашению;
• окончание срока договора – данный пункт также не применим, поскольку с работником заключен бессрочный трудовой договор;
• призыв или поступление на воинскую службу, направление на альтернативную (невоинскую) службу – не применим, поскольку женщины не являются военнообязанными, а мужчины могут призываться до 45 лет;
• разрыв трудового договора по инициативе работника – а он этого не хочет – или по инициативе собственника – к этому мы вернемся чуть позже;
• перевод работника по его согласию на другое предприятие или переход на выборную работу – ни того ни другого в нашем вопросе нет;
• отказ работника на перевод на работу в другую местность вместе с предприятием, а также отказ от продолжения работы в связи с изменением условий труда – у предпринимателя не меняется ни то ни другое;
• вступление в законную силу решения суда, которым работник осужден к лишению свободы или другому наказанию, которое не предусматривает продолжения данной работы – этот пункт также не применим, поскольку нарушений работник не допустил;
• основания, предусмотренные контрактом, – контракт может быть заключен только с отдельными работниками, перечень которых устанавливается законодательством. Наемные работники предпринимателя в этот перечень не попадают.
Статья 37 КЗоТ также не применима, поскольку она регулирует вопросы прекращения трудового договора с работником, направленным по решению суда на принудительное лечение, а в нашем вопросе работник просто достиг пенсионного возраста. Статья 38 КЗоТ предусматривает расторжение бессрочного трудового договора по инициативе работника, а работник не хочет расторгать договор, поэтому данная статья в нашем случае не может быть применима.
Статью 39 КЗоТ также нельзя применить, поскольку она регулирует порядок расторжения срочного трудового договора по инициативе работника, а в нашем случае с работником заключен бессрочный трудовой договор.
Статья 40 КЗоТ предусматривает основания для расторжения договора по инициативе работодателя – это как раз та статья, которую внимательно необходимо изучить предпринимателю. И если в ней не будет оснований для расторжения договора с работником-пенсионером, то придется ждать, когда работник на это решится сам.
В каких случаях может быть расторгнут трудовой договор
Итак, трудовой договор бессрочный или срочный, но до срока его окончания может быть расторгнут по инициативе предпринимателя в следующих случаях:
• при изменениях в организации производства и труда, ликвидации, банкротстве или сокращении численности работников – только если предусмотрено сокращение численности работников, предприниматель может уволить пенсионера, но в этом случае он обязан письменно известить его о том, что работник попадает под сокращение, и при увольнении выплатить ему выходное пособие;
• при выявлении несоответствия работника занимаемой должности или выполняемой работе вследствие недостаточной квалификации или состояния здоровья, что мешает продолжению данной работы, – просто так уволить работника на этих основаниях нельзя, для этого необходимы документы, подтверждающие этот факт;
• при систематическом невыполнении работником без уважительных причин обязанностей, возложенных на него трудовым договором или правилами внутреннего трудового распорядка, если к работнику ранее применялись меры дисциплинарного взыскания, – воспользоваться данным пунктом можно только при наличии докладных, подтверждающих, что работник не выполняет свои обязанности, а также уже имеются распоряжения, которыми ему объявлен выговор;
• при прогуле (в том числе отсутствии на работе больше трех часов на протяжении рабочего дня) без уважительных причин – прогул должен быть задокументирован – объяснительная работника об отсутствии на рабочем месте, докладная руководителя подразделения или другого работника; без наличия этих документов уволить работника нельзя;
• отсутствие на работе на протяжении более четырех месяцев подряд вследствие временной нетрудоспособности – основанием для увольнения по данному пункту может служить продолжительная болезнь, которая должна быть подтверждена листками временной нетрудоспособности;
• восстановление на работе работника, который ранее выполнял эту работу, – по данному основанию работник подлежит увольнению, если решением суда восстановлен незаконно уволенный работник, ранее работавший в этой должности – к нашему вопросу это основание также неприменимо;
• при появлении на работе в нетрезвом виде или в состоянии наркотического или токсичного опьянения – для увольнения по данному пункту необходимо иметь соответствующие медицинские заключения, а также объяснительную записку работника;
• совершение на рабочем месте кражи (в том числе мелкой) имущества собственника, установленного решением суда, вступившего в законную силу, или постановлением органа, в компетенцию которого входит наложение административного взыскания, – как видно из формулировки данного пункта, для того чтобы уволить работника по этому основанию, необходим не только сам факт кражи, но и обязательно решение суда, доказывающее, что работник виноват.
Мы рассмотрели главные статьи, в которых предусмотрены основания для расторжения трудового договора. Если есть какое-то основание, которое является законным и предприниматель может им воспользоваться, то именно тот подпункт конкретной статьи он и должен указать в трудовом договоре как основание для его расторжения. В противном случае предприниматель не может на законных основаниях уволить работника только потому, что тот достиг пенсионного возраста.
Более того, ч. 2 ст. 11 Закона Украины от 16.12.93 г. № 3721-XII “Об основных принципах социальной защиты ветеранов труда и других граждан пенсионного возраста в Украине”, указывает на то, что запрещено увольнять работника по причине достижения им пенсионного возраста.
Таким образом, предприниматель не может уволить работника пенсионера только на том основании, что он достиг пенсионного возраста.
Согласно международным нормам регулирования труда увольнение по возрастному признаку считается дис¬криминацией в сфере труда.
Данная точка зрения высказана и в письме Министерства труда и социальной политики Украины от 17.06.2008 г. №165/06/186-08.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні
Закон введено в дію з дня опублікування - 20 січня 1994 року,
за винятком статтей 7 і 46,
які вводяться в дію з 1 липня 1994 року
(згідно з Постановою Верховної Ради України
від 16 грудня 1993 року N 3722-XII)
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 15 грудня 1995 року N 478/95-ВР,
від 22 грудня 1995 року N 498/95-ВР,
від 17 грудня 1996 року N 608/96-ВР,
від 21 листопада 2002 року N 231-IV,
від 6 лютого 2003 року N 524-IV,
від 31 травня 2005 року N 2603-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
від 9 лютого 2006 року N 3421-IV,
від 19 грудня 2006 року N 489-V
(окремі положення Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007),
від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 22 розділу II Закону України
від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
від 8 липня 2011 року N 3668-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5462-VI,
від 4 липня 2013 року N 406-VII,
від 27 березня 2014 року N 1166-VII,
від 28 грудня 2014 року N 76-VIII
(норми якого в частині врахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї
при наданні пільг набувають чинності з 1 липня 2015 року;
підпункти 1, 2 пункту 12 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року N 76-VIIІ,
визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними);
підпункт 3 пункту 12 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року N 76-VIIІ,
визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року N 5-р/2018),
від 28 грудня 2014 року N 77-VIII,
від 19 грудня 2017 року N 2249-VIII,
від 17 січня 2019 року N 2671-VIII
(який вводиться в дію з 1 січня 2020 року)
(Установлено, що у 2012 році норми і положення статті 9 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік, згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року N 4282-VI)

(Установлено, що у 2013 році норми і положення статті 9 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, згідно із Законом України від 6 грудня 2012 року N 5515-VI)

(Відшкодування витрат Пенсійного фонду України на фінансування достроково призначених пенсій за віком з урахуванням статті 21 цього Закону щодо пенсій, призначених до набрання чинності Законом України від 28 грудня 2014 року N 76-VIII, передбачити за рахунок коштів Державного бюджету України)

(Установлено, що достроково призначені пенсії за віком з урахуванням статті 21 цього Закону, до набрання чинності Законом України від 28 грудня 2014 року N 76-VIII, працюючим пенсіонерам не виплачуються)

(Установлено, що норми і положення статті 9 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 8 липня 2010 року N 2456-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року N 79-VIII, згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року N 80-VIII)

(У тексті Закону слова "місцеві органи державної виконавчої влади і місцевого та регіонального самоврядування" в усіх відмінках замінено словами "місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 16 жовтня 2012 року N 5462-VI)

Цей Закон визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.
Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

Стаття 11. Реалізація громадянами похилого віку права на працю
Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними цільовими програмами, територіальними та місцевими програмами зайнятості населення.
(частина перша статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 09.02.2006 р. N 3421-IV,
від 28.12.2014 р. N 77-VIII)
Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.
Переведення працівника похилого віку і працівника передпенсійного віку з одного робочого місця на інше не допускається без його згоди, якщо при цьому змінюються істотні умови праці.

«Законопроект, разработанный МОН, нарушают нормы Конвенции №158 Международной организации труда, которая гарантирует работникам защиту от заключения с ними договоров на определенный срок, так как трудовые отношения должны иметь характер предсказуемости и по общему правилу – бессрочными. Иными словами, международное право говорит: если нет необходимости заключения срочного контракта в силу характера работ – должен быть постоянный трудовой договор. Учитель – это не сезонная и не временная работа, оснований для введения контрактов для них нет.
В целом перевод на контракты – это ухудшение положения работников-пенсионеров, поэтому законопроект имеет признаки нарушения статьи 2-1 Кодекса законов о труде Украины, которая гарантирует запрет дискриминации отдельных категорий работников».

Прошу надати правове роз'яснення, який закон, на Ваш погляд, є основним для регулювання права на роботу пенсіонера в Україні та захисту прав пенсіонера?!

З повагою,

Наталія Савко