Вакцинація
Доброго дня!
На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):
Вакцинація (щеплення, імунізація) – створення штучного імунітету в людини до певних видів інфекційних хвороб шляхом введення вакцини, анатоксину чи імуноглобуліну.
Жодна вакцина не є абсолютно безпечною і не гарантує стовідсоткового захисту від інфекцій усім вакцинованим людям.
У деяких випадках після проведення щеплення можуть виникати післявакцинальні реакції та ускладнення.
Повнолітнім особам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою.
Відповідно до Конституції України (статей 1, 3, 8, 9, 11, 16, 19, 21-24, 27-29, 32, 43, 50, 53, 57, 60, 64, 66, 68), Нюрнберзького кодексу 10 основоположних принципів проведення дослідів, до яких залучена людина, Декларації захисту прав людини (статей
1-5, 12, 21, 22, 23, 25, 26, 28, 30), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статей 1-3, 5, 14), примусова вакцинація є незаконна і суперечить всім вищезазначеним нормам.
Також, Європейський суд з прав людини (далі по тексту – Суд) ніколи не вказував – що обов’язкова вакцинація є законною, оскільки Суд з прав людини не є Парламентом будь-якої країни і не може визначати, що є законним, а що ні. Що є правовою нормою визначають Парламенти, ухвалюючи відповідні законодавчі акти. Суд визначає чи відповідні дії відповідають Декларації прав людини в конкретній ситуації – і його рішення не мають сили загальнообов’язкового законодавства.
У загальній декларації прав людини не встановлена норма примусової вакцинації.
Крім того, у пункті 3 своєї резолюції 2361 (2021) Парламентська Асамблея Ради Європи закликає та рекомендує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов’язковою і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації, а також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.
Відповідно до статті 2-1 Кодексу законів про працю України будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно, зокрема від стану здоров’я не допускається.
Крім цього, Дорожньою картою з провадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом SARS-CoV-2, проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.12.2020 № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09.02.2021 № 213), встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.
Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування, зокрема, і щеплення від коронавірусної інфекції SARS-COV-2.
Вищезазначене право, яке належить кожній людині, зафіксоване в Конституції України (ст.ст. 3, 28), Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» ст. 43, Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» ст. 12, Цивільному кодексі України частина 3 ст. 281.
Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення.
Разом з цим, в даній статті чітко визначено перелік інфекційних хвороб, які підпадають під обов’язкове і включаються до календаря щеплень - дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Жодних посилань на обов’язкову вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом SARS-CoV-2, не передбачено.
Право на відмову від ризикованого медичного втручання закріплено законодавством України і не передбачає жодних санкцій для особи, яка цим правом користується. Нагадую також, що згідно ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ передавати медичні дані людини без її згоди до місця її праці або навчання.
Передбачена також, кримінальна відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень проти життя та здоров’я особи, зокрема, за статтями 127, 142 Кримінального Кодексу України.
У зв’язку з вищевикладеним та у відповідності до ст. 34 Конституції України, ст. 35 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 9, 10, 28, 29, 30, 32, 33, 45 Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації» прошу Вас надати письмову відповідь з нижчеперелічених питань.
1. Чи введено в Україні надзвичайну ситуацію (станом на дату надання відповіді). В інформації зазначити рівень надзвичайної ситуації, а також території (регіони), які охоплює надзвичайна ситуація.
Надати копію документу, яким введено в Україні надзвичайну ситуацію.
2. Хто є керівником робіт по ліквідації надзвичайної ситуації в Україні (станом на дату надання відповіді).
Надати копію документу, яким призначено керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в Україні.
3. Чи має право у відповідності до статті 75 Кодексу цивільного захисту України Міністр охорони здоров’я України бути керівником робіт з ліквідації насідків надзвичайної ситуації в Україні.
4. Яким розпорядчим документом визначено обов’язкове носіння захисної маски для запобігання поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні (станом на дату надання відповіді).
Надати копію вищезазначеного документу.
5. Якими розпорядчими документами визначено обов’язкову вакцинацію населення, або окремих його груп від гострої респіраторної хвороби
COVID-19, спричиненою короновірусом SARS-CoV-2 (станом на дату надання відповіді).
Надати копії зазначених документів.
6. Алгоритм дій для людей, які перехворіли на респіраторну хворобу COVID-19, спричинену короновірусом SARS-CoV-2 у легкій формі не звертаючись до лікарів, а кількісний тест на антитіла IgG (імуноглобуліни G) до S-білка короновірусу SARS-CoV-2 дає змогу оцінити достатній рівень нейтралізуючих антитіл до короновірусу SARS-CoV-2, внаслідок перенесеної короновірусної хвороби COVID-19, але медичні заклади (роботодавці та ін.) наполегливо рекомендують вакцинуватися.
7. Чому відсутні письмові гарантії щодо ефективності та безпечності вакцин від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом
SARS-CoV-2 з оригіналами підпису, скріплених мокрою печаткою відповідальних осіб.
8. Хто несе відповідальність за життя та здоров’я людини після проведення щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом SARS-CoV-2.
Яким документом це регулюється.
9. Чому після проведення щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом SARS-CoV-2 рекламується «колективний» імунітет, однак, попри все наголошується на необхідності в обов’язковому порядку носіння захисної маски.
10. Чому примусово змушують вакцинуватися від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою короновірусом SARS-CoV-2, працівників центральних органів влади та їх територіальних підрозділів; працівників місцевих державних адміністрацій; працівників закладів професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої, загальної середньої, дошкільної, позашкільної освіти.
Надати копію розпорядчого документу, яким передбачена обов’язкова вакцинація для вищезазначених працівників.
З повагою,
Симонова Тетяна Михайлівна
